Багато хто знає, що на Дніпрових схилах біля станції метро «Арсенальна» стоїть київський Зелений театр, що розмістився в залишках фортечної споруди середини XIX століття. Дехто приписує цьому місцю навіть певні містичні властивості: розповідають про таємниці похмурих підземель із порталами в інші світи, викривленням часу, таємничою присутністю Господаря Зеленого театру й іншими дурницями, які передаються з уст в уста. Насправді це — просто дуже цікаве з архітектурної й історичної точки зору місце, одна з найулюбленіших пам’яток киян.

Фортифікаційна споруда невійсько-вого значення

У середині XIX століття, під час зміцнення Печерської фортеці, Провалля (так у давнину називали місцевість, на якій розташовані руїни Зеленого театру) було вирішено перекрити двома підпірними стінами, стилізованими під фортечні споруди. По суті, саме це будівництво й стало народженням «Зеленки» в такому вигляді, у якому ми можемо бачити її сьогодні.

Верхня підпірна стіна не мала військового значення, хоча й була збудована добротно, за найкращими традиціями фортифікаційної інженерної науки. Нижня стіна — близнюк верхньої. У плані військовому, вона закривала проходи до Ланцюгового мосту й охороняла Подільські Нікольські ворота. Обидві стіни пронизував підземний хід, що з’єднував арсенальські майстерні та водокачку на березі Дніпра. У цих підземеллях було прокладено чавунні водопровідні труби.

У першій половині XX століття не було зроблено жодних спроб раціонально використовувати ці гігантські інженерні споруди. У повоєнні роки галерею водопостачання використовували київські злочинці, приховуючи в ній трупи пограбованих і вбитих ними довірливих гостей столиці. Швидше за все, тоді це місце й почало набувати поганої слави.

Ориґінальний кінозал 1949 року місцева влада зробила спробу змінити ситуацію на краще. Цей рік став переломним в історії Провалля й першим у літочисленні Зеленого театру. Побудований тут німецькими військовополоненими театр став місцем, де старше покоління переглянуло майже всі трофейні кінофільми.

Найбільш освічені кияни любили цей ориґінальний кінозал ще й за можливість дивитися фільми безкоштовно, проникаючи на сеанси через підземелля (стару каналізацію та дренажну систему). У травні сюди почали приводити піонерів на концерти камерної музики. Можливо, під впливом творів Шопена, піднімаючись у темряві порослим деревами та чагарником схилом, діти й вигадували більшість леґенд? На жаль, 20 років потому театр згорів. Пожежа трапилася вночі від удару блискавки за дуже дивних обставин…

Зелений театр, який пережив пожежу й знову був відновлений в 1978—1980 роках, так і не повернув собі колишньої слави. Театр поступово розграбували, він розвалювався й щораз більше скидався на декорацію до фільму. До речі, детективну стрічку «Тупик» режисер Кохан дійсно зняв у Зеленому театрі.

2000 року почалася ще одна реконструкція Зеленого театру. Цього разу тут вирішили збудувати майданчик для літніх дискотек. Він і досі функціонує, справно приносячи своїм творцям дохід, але… Чи виправдає тепер свою «славу» зловісне Провалля? Поживемо — побачимо.

Ходи зі скарбами й порталами

Усе вищевикладене — просто історичні факти. Але будь-яка історія обростає безліччю леґенд і міфів, які творять іншу історію, паралельну. І саме ця паралельна історія Зеленого театру приваблює до себе всіх тих «туристів», котрі приходять сюди знову й знову.

Києвом ширяться чутки про таємниці й леґенди «Зеленки». Джерелом їх були найчастіше всілякі молодіжні неформальні об’єднання (сатаністів і хіпі, діґерів і металістів), які збиралися тут і за допомогою нехитрих психотропних засобів входили в стан, коли можна побачити все що завгодно — від літаючих тарілок до єгипетських пірамід. Чимало леґенд, що народилося впродовж двох останніх десятиліть, розповідає про підземні ходи, що починаються в районі «Зеленки» й ведуть до Чернігова, про заховані там незліченні скарби або про таємничі портали в інший вимір, де безслідно зникають люди й звідки періодично з’являються примари.

Крім того, екстрасенси та біоенерґетики стверджують: під Зеленим театром є катакомби, що сягають углиб землі на 9 підземних «поверхів», які були закладені ще 1161 року. За їхніми словами, ці ходи, поряд із Києво-Печерською лаврою, були й залишаються центром підземних комунікацій від часів заснування Києва й донині. Судячи з усього, підставою для цих леґенд стала система дренажних шахтових систем, входів до яких в околицях «Зеленки» є безліч.

Відгомін старих часів

Також побутує думка, що на Зелений театр накладено «закляття вогню», через яке немає сенсу відбудовувати його руїни — усе одно згорять. Крім того, уважається, що під сценою театру, у глибокому проваллі, зачаївся містичний Господар — дух у стилі гоголівського Вія. Старожили Зеленого театру настійно рекомендують, заходячи на територію «Зеленки», подумки з ним привітатися. Багато постійних відвідувачів Провалля стверджує, що бачили Господаря, а декому навіть удалося з ним поспілкуватися.

А ще подейкують, що руїни Зеленого театру вміють «говорити»: опівночі з підземель чути дивний гул і виразно спливає багаторазово повторений вигук, щось на кшталт «Гурра!». Подібне явище має назву «Родоське диво» й справді існує та навіть вивчається вченими. Київські дослідники припускають, що вигуки — це законсервоване в підземеллях відлуння битв, що проходили під Києвом у XV—XVII століттях.

Має це місце й невигадані, але так і не з’ясовані до кінця трагічні історії. Приміром, досі не знайдено жодного документального свідчення, яке могло би пояснити наявність на невеликій ділянці стіни численних старих кульових отворів, притому що фортеця, частиною якої й були дві перші стіни театру, так і не брала участі в боях. Може, це пов’язано з якимись людськими трагедіями, про які ще не знають історики?..

 Дарина Галицька