Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 10, 2019

Palazzo in fortezza, або «Палац у фортеці»

Автор:

|

Листопад 20, 2019

|

Рубрика:

Palazzo in fortezza, або «Палац у фортеці»

Збаразький замок — унікальна пам’ятка Тернопільщини XVII ст., зведена за архітектурними планами італійського містобудівника Вінченцо Скамоцці. Свого часу ця твердиня була родинною резиденцією українсько-польських княжих родів. Іще частіше її стіни ставали свідками десятків облог і битв, свідками «написання сторінок української історії». Тепер ця оборонна споруда є частиною архітектурного заповідника «Замки Тернопілля» й експонує близько 50 тис. одиниць культурної спадщини у 25 виставкових залах. Щодня групи туристів зачаровано розглядають її могутні укріплення та дивуються товщині стін (а вона подекуди сягає майже 2 м!). Та й відвідуваність замку чималенька — щороку у середньому 50 тис. осіб. Чим приваблює допитливих відвідувачів цей архітектурний об’єкт? Чи так само, як і багато інших стародавніх фортець, це місце до країв наповнене містичними історіями?
У таких старовинних будівлях особливу увагу відвідувачів привертають підземелля. Саме там працівники музеїв найчастіше облаштовують виставкові зали з предметами тортур часів інквізиції. Туристам до вподоби така моторошна тематика. Досвідчений мандрівник одразу впізнає «Гарроту» чи «Ганебний стовп». Збаразький замок — не виняток, адже тут також є так звана кімната тортур.
«Вигадати можна будь-яку леґенду чи надзвичайну історію. Жодних задокументованих свідчень із приводу цього у заповіднику немає. Але розмови про це ведуть. Кілька років тому наш реставратор під час роботи в одному з приміщень почув дивні сторонні звуки, які лунали за давно зачиненими дверима. Під час зйомок кліпу Андрія Підлужного на пісню «Вовки» (з гурту «Нічлава». — Ред.), знімальна група помітила на відзнятому кадрі кілька примар. Що ж, чудернацьке інколи трапляється. Щодо леґенд, то все ж це все — на рівні вигадок. До нашого замку знаряддя тортур не мають безпосереднього стосунку, адже це лише елементи експозиції», — розповідає п. Людмила, екскурсоводка фортеці.
Важливо згадати, що рівно 370 років тому влітку відбулася подія, що значно вплинула на перебіг української історії — облога Збаража. Тоді польські оборонці змогли зробити фортецю своїм стійким оплотом і козакам не вдалося «взяти» твердиню. «Чи збереглася зброя, чи інші речі з тих історичних часів?» — запитую я.
«На жаль, майже нічого автентичного зберегти не вдалося. Так вже склалися історичні обставини. Тож ця частина культурної спадщини була втрачена, особливо ті її елементи, які стосувалися облоги 1649-го. Шкода, адже такі унікальні знахідки могли б стати не лише пам’ятками національного значення, але допомогли б у відкритті того світу, що існував сотні років тому. За останні три лата під час археологічних розкопок біля замку місцеві експедитори знайшли захоронення, що датується приблизно XVI ст.: скелети двох людей (вочевидь, це була сім’я), піч, керамічний посуд і залишки будинку», — зазначає співрозмовниця.
Помічаю на вході сувенірну крамницю. Розпитую про те, що купують туристи, про розваги у замку, чи одружуються тут молодята? «Дорослі найчастіше купують фотоальбоми, а от малеча з цікавістю розглядає магнітики із замком, або «мішечки приємних спогадів зі Збаража». Також відвідувачі можуть постріляти у замку з лука чи арбалета. Щодо весільних святкувань, то їх, зазвичай, організовують приблизно один-два рази на квартал», — зазначає п. Людмила. На території замку діє ресторан українсько-європейської кухні «Леґенда», тут можна замовити святковий бенкет. Ціни за такі святкування різні, адже все залежить від кількості запрошених та особистих вподобань щодо вибору меню. А ось весільна фотосесія коштуватиме 500 грн.
«У лютому цього року ми святкували 25-річчя створення заповідника, — веде далі вона. — У замку відкрили дві нові зали: золоту — для прийомів і симфонічно-бальну залу. На їхню реставрацію з державного бюджету виділили майже 3 млн грн». До речі, вхідні квитки до Збаразького замку коштують — 80 грн (для дорослих) і 30 грн (для школярів і студентів).

Ганна Бенедюк, «Високий Замок»

About Author

Meest-Online