Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 22, 2019

Палац останнього гетьмана. Головною визначною пам’яткою Батурина є резиденція Кирила Розумовського

Автор:

|

Лютий 02, 2012

|

Рубрика:

Палац останнього гетьмана. Головною визначною пам’яткою Батурина є резиденція Кирила Розумовського

Починаючи з 1669 року Батурин майже півстоліття був столицею Лівобережної України та офіційною резиденцією гетьманів. Тут розташовувалися вищі державні установи того часу, проживали представники козацької старшини, які, не шкодуючи сил і засобів, розбудовували місто. Але на початку XVIII століття московські війська під командуванням Олександра Меньшикова захопили Батурин, повністю зруйнували оборонний замок і саме місто.

Гетьманська столиця

Після знищення Батурина московськими військами він стояв занедбаним 40 років. Гетьманську столицю перенесли до Глухова, а на місці Батурина було заборонено навіть селитися. Відродилося місто завдяки Олексію Розумовському. Виходець із цих місць мав неабиякий вплив на імператрицю Єлизавету Петрівну. 1750-го гетьманом стає його брат Кирило Розумовський. Новообраному гетьману не подобався вогкий болотний клімат Глухова. Він уселяє в імператрицю думку про необхідність перенесення гетьманської столиці знову до Батурина. І таки отримує указ імператриці Єлизавети Петрівни «резиденцію свою мати в Батурині, так як і колишні гетьмани її там же мали, і колишнє там місто відновити, і при закладення його вчинити освячення церковним чином». Гетьманська резиденція мала бути «мініатюрною копією з двору Петербурзького».

Спочатку Розумовський зводить у Батурині дерев’яний палац з оранжереєю. Будуються цегельні, лісопильні, сирний завод, суконний завод, завод із розведення овець, фабрика свічок, фарбувальний завод, мурований млин, парова винокурня, дзеркальна фабрика, машинна кузня, завод листового золота й срібла, шкіряний завод, конезавод, гончарний цех, керамічний завод. За планом реконструкції у місті мали з’явитися кам’яні споруди генеральної канцелярії та генерального суду, гетьманської садиби, лікарні, церков і шкіл. Закладають нові вулиці. Центральна — Петербурзький проспект — і досі обсаджена яблунями.

Покинутий напризволяще

Після скасування гетьманства 1764-го нова імператриця Катерина II заборонила Кирилові Розумовському жити в Україні. На 13 років колишній гетьман виїжджає за кордон.

І лише 1799-го за проектом англійського архітектора Чарльза Камерона на околиці Батурина Розумовський починає будувати триповерховий кам’яний палац. Але так і не встигає в ньому пожити: 1803-го колишній гетьман помирає. Після смерті його сина Андрія Кириловича 1822 року землі та майно Розумовських за борги переходять у власність держави. Палац дістається військовому відомству. Вояки не знали, що робити з палацом. Стріляли по ньому з гармат, випробовували заряди пороху з Шосткинського заводу. Пожежа 1824 року знищує всі інтер’єри. Батуринці потроху розтягують палац. Викопували навіть глину з-під фундаментів. 1911-го палац передають Товариству захисту й збереження в Росії пам’яток мистецтва та старовини. Реставрацію впродовж XX ст. починали п’ять разів. Планували розмістити тут і будинок інвалідів, і піонерський табір.

Батуринські скарби

2009 року реставрацію було закінчено. Палац Розумовського в Батурині «ожив», і сьогодні — це складова Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Палац нараховує 55 кімнат, умебльованих у найкращих традиціях тих часів. Значну частину нинішньої картинної колекції Батурин отримав у подарунок від Львівської галереї. Є в палаці й каплиця з дерев’яним іконостасом XVIII століття, тут зберігається й частина мощей святої Варвари з Володимирського собору в Києві. У Батурині можна побачити й найстарішу в Європі дерев’яну книжкову шафу 1837 року з філософськими написами з боків: «Хто Святе Письмо в серце сховає, той собі в небі корону готує».

У Кирила Розумовського була численна бібліотека, яка налічувала більш ніж дві тисячі томів. Для її обслуговування він навіть виписав із Франції бібліотекаря-розпорядника. Граф мріяв передати свою літературну спадщину Руссо, але їхня зустріч так і не відбулася, і згодом бібліотеку розтягнули, збереглися лише нотні збірки. А Розумовський був справжнім цінителем гарної музики, дружив із Моцартом і Бетговеном. Останній навіть присвятив графові три своїх квартети.

Син простого козака

Розумовський ніколи не забував і про своє козацьке походження. У палаці навіть є так звана «батьківська кімната», де зберігається кобеняк (верхній одяг пастуха) і сопілка. Розповідають, що ці дві речі граф завжди носив із собою. А от діти Кирила вже звикли жити на широку ногу. Якось його улюблений син Андрій приніс величезні рахунки за пошиття одягу, і Розумовський-старший сказав: «У мене не було стільки одягу за все життя на ту суму, яку ти витратив за рік. Із таким розмахом можна дійти до банкрутства». На що син відповів: «Батьку, між нами — велика різниця: ти був сином простого козака й пастуха, а я — син ясновельможного графа».

Після смерті батька Андрій жив у Відні, у палаці залишився управитель. Саме він, за однією з версій, підпалив палац, щоби приховати сліди своїх крадіжок. Занепад тривав понад століття.

Сьогодні двері палацу Кирила Розумовського знову відчинені для всіх бажаючих, він радує відвідувачів новим фасадом і відбудованими флігелями, акуратними доріжками, красивим садовим ландшафтом і надзвичайними історіями та леґендами про його колишніх мешканців.

 Дарина Галицька

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...