Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 20, 2019

Оповідки львівських кам’яниць

Автор:

|

Листопад 10, 2011

|

Рубрика:

Оповідки львівських кам’яниць

Як у кожному порядному середньовічному місті, у старому Львові кам’яниці так щільно туляться одна до одної, що квартал виглядає суцільним. Тільки з вежі ратуші відкривається повна структура цього міського вулика, розграфленого шахівницею вулиць згідно з магдебурзьким правом. Міських мурів, які спричинили цю вавилонську тисняву, уже півтора століття як немає, але весь гордіїв вузол міського нутра залишився нам у спадок разом з усіма сумними й веселими історіями. Мають їх і сакральні споруди міста.

Іще 200 років тому, коли Львів перейшов під владу Австро-Угорщини, за чинними в імперії санітарними нормами було знищено всі давні кладовища в центрі міста. Це й породило леґенду Бернардинського монастиря. Річ у тім, що з його території цвинтар вивозили останнім. Городяни бачили численні вози з кістками, що виїжджали з монастирських воріт. А що в цій обителі в той же час чистили величезний колодязь, то уява міщан відразу ж поєднала ці дві події в одну.

Оповідка про повну кісток криницю прижилась у місті так, що й сьогодні львівські гіди неодмінно розказують страхітливу історію, як під час мору до криниці скидали чумні трупи. Подеколи їх замінюють на козацькі голови, котрі захисники на той час польського Львова відрубували полоненим воякам Богдана Хмельницького. Або тілами нехрещених дітей, прижитих монахами в гріху. Логіки в жодній із цих розповідей немає. Адже який мешканець при здоровому глузді став би псувати в такий спосіб криницю в місті, де завжди було сутужно з водою? Але остання з них приводить нас до леґенди про жіночий монастир Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії (кларисок), розташованого неподалік.

Леґенда така — монастирські правила були суворі й неоднозначні. Чоловікам вхід на територію монастиря заборонявся. І ось в умовах повної ізоляції одна із черниць вагітніє, потім — інша… Справа ді­йшла до Папи (якого саме, переказ замовчує). Саме він дав наказ установити перед церквою Св. Андрія колону непорочного зачаття. Пристрасті вляглися. І тільки пізніше виявилося, що між двома монастирями — кларисок і бернардинів — було викопано підземний хід, причому оповідачі пошепки додають, що три чверті його прорили черниці. Цей нібито «підземний перехід» виявили у ХІХ столітті.

У дійсності ж правда — значно буденніша. 1672 року Львів обступила турецька армія. Нападники почали копати галерею під стіну монастиря з боку площі, майже від монастиря кларисок. Але раптом почалася страшна буря, яка завалила підкоп разом із людьми, які в ньому були. Про це згодом забули, але наприкінці XIX століття, коли прокладали трамвайну лінію, виявили завалений підкоп. У той час у всій Європі йшла запекла антиклерикальна боротьба, тому підкоп негайно оголосили підземним ходом, який сполучав монастирі бернардинів та кларисок і який, звичайно, ченці та черниці вирили не з благочестивою метою. Залишки цього підкопу були використані при будівництві підземного переходу на площі Митній (рукав переходу з площі до брами монастиря бернардинів), проте й нині туристам часто розповідають цю леґенду.

Віталій Стечишин

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...