Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 15, 2018

Оповідки львівських кам’яниць. Майже кожен куточок древнього міста приховує таємницю

Автор:

|

Листопад 17, 2011

|

Рубрика:

Оповідки  львівських кам’яниць. Майже кожен куточок древнього міста приховує таємницю

Тільки протягом XX століття Львів сім разів (!) переходив під юрисдикцію різних держав, і кожна влада підписувала тутешні кам’яниці своєю мовою та іменами своїх героїв. Але тіло міста змінювалось мало. У затишку його вуличок, провулків, брам і двориків уважні перехожі можуть розчути оповідки старих мурів, відчути, як вони затягують заблукалого у свої тонкі, мов павутинки, тенета вражень. Тут не бракує місця для роздумів і часу на пошуки кінчика ниточки з гобелена, ім’я якого — історія.

Мабуть, тому так приваблює і львів’ян, і гостей міста Вірменська церква. Стародавня леґенда оповідає, що колись на місці тутешнього храму ріс садок. Була тут і завезена вірменами з батьківщини айва. Серцевина її плодів на розрізі завжди виглядала, як хрест. Один із багатих мешканців вірменського кварталу побачив у цьому знак Господній і збудував своїм коштом на місці саду собор.

Тривалий час романтичне подвір’я Вірменського храму можна було оглядати лише з-за ґрат, а про екскурсію всередину нього, де від 40-х років XX століття зберігалась унікальна колекція сакрального мистецтва Національного музею, — тільки мріяти. Але часи змінилися. Тепер усяк охочий може вільно зайти до храму, походити його подвір’ям, брукованим стародавніми нагробними плитами з вірменськими, латинськими та польськими написами. Жодного блюзнірства тут немає, навпаки — як кажуть вірмени, що більше стирається надгробна плита, то більше гріхів відпускається небіжчикові.

Щоправда, жодних кісток під плитами Вірменського подвір’я вже давно немає, їх вивезено за межі міста ще двісті років тому, коли Львів перейшов під владу Австро-Угорщини. Тоді, за чинними в імперії санітарними нормами, були знищені всі стародавні кладовища в центрі міста.

Набагато ліричніша, але дуже сумна історія пов’язана з Домініканським монастирем. Тут 1559 року зупинялася красуня Гальшка, спадкоємиця казкових багатств князів Острозьких. Мати вибрала для неї чоловіком князя Симеона Слуцького. Але войовничий воєвода Лука з Гурки, закоханий не так у дівчину, як у її багатство, був налаштований так рішуче, що Гальшка разом із матір’ю втекла від його залицянь до Львова, під захист святих стін Домініканського монастиря. Саме тут малесеньким тихим двором, затишно обсадженим квітами, гуляла вона, мріючи про свого судженого Симеона. Він не зрадив кохання й під плащем жебрака прослизнув до обителі в надії взяти шлюб із Гальшкою. Але закон служив сильним світу цього, отож воєвода Лука розпочав облогу монастиря. Після того, як він перекрив водогони, ченці були змушені видати князівну. Староста Львова ув’язнив красуню у Високому замку, аби потім, за наказом короля, віддати її руку Луці. Нещасна дівчина не витримала випробувань, збожеволіла й невдовзі померла, а її багатство так і не дісталося жорстокому чоловіку, а розпорошилося по близьких і далеких родичах князівни.

Чимало ще таємниць криється в стінах львівських кам’яниць, деякі вони розповідають нам охоче, а от про інші все ще воліють мовчати. Може, якось вони нам і відкриються…

 Віталій Стечишин

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...