Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Feb. 20, 2018

Невидима річка

Автор:

|

Листопад 22, 2012

|

Рубрика:

Невидима річка

Більшість гостей міста Лева, походжаючи «стометрівкою» й милуючись красою Оперного театру, навіть не здогадується, що просто під їхніми ногами тече повноводна ріка, місцевий Стікс. Захована під багатометровим шаром бетону, Полтва забирає в себе всі продукти життєдіяльності сучасного міста й через Західний Буг і Польщу несе їх у Балтійське море. Львів’яни жартома кажуть, що це – їхній найбільший сучасний внесок у європейську спільноту.

Сповнена життя
Полтва має багато приток: ліві – це Думний потік, Яричівка, Залізна Вода; праві – Гологірка, Ганчівка, Білка та Пасіка. За записами краєзнавців пізнього середньовіччя, у давні часи Полтва була судноплавною рікою, рибальські барки ходили по ній до Львова аж від Балтійського моря, і гравюри тих часів свідчать про це. На них середньовічний Львів – немов фантастичний кам’яний острів, оточений потужними стінами з баштами, а гарні вежі-дзвіниці храмів і ратуші створюють просто казковий силует. А з двох боків місто омиває річка Полтва.
Оскільки в княжі часи Полтва, змінюючи русло, створювала в долині болото, князь Лев розпорядився викопати рів і скерувати річку в єдине русло, а землю довкола – осушити. 1603 року Йоган Альнпек у своєму описі Львова вказав місце, де бере початок Полтва: із маленького джерела біля цегельного заводу Гольдберга на Кульпаркові, і тече під стінами міста з півдня на північ, а далі через гаї й долини широким розливом – у річку Буг під Буськом.
Тоді у Львові було кілька десятків ставків, у яких водилося багато риби: щуки, коропи. Архіви свідчать, що 1554 року торгівля рибою місті була дуже активною. Львівська солона риба славилася навіть у Польщі.
Русло Полтви проходило нинішніми проспектами Шевченка та Свободи. На своєму шляху річка крутила колеса млинів. У XV столітті на нинішній площі Міцкевича діяло два млини, а біля готелю «Жорж» був острів, на якому стояла капличка Матері Божої. Через Полтву були перекинуті мости. Один з них, біля єзуїтської воріт, був розвідним.

Із мінливою вдачею
Полтва й нині тече проспектами Шевченка та Свободи, тільки вже в кам’яному склепінні під землею. У середньовіччі річка завдавала львів’янам і багато клопоту. Хроніки розповідають про повені. 1511 року після зливи річка вийшла з берегів і знищила кілька будинків і частину міської стіни. Повінь повторилося 1514-го. А 1617 року сильні дощі знову переповнили русло Полтви, і під водою опинилася більша частина Краківського передмістя.
Велика повінь була 1872-го, коли вода Полтви піднялася аж до Гетьманських валів. Це був останній розлив річки – повені стали, за офіційними версіями, однією з причин, чому Полтву вирішили закрити в колектор під землю.
Чиста й спокійна річка просто скаженіла під час сильних дощів, весняних відлиг, від різких перепадів температури. Незліченне число непомітних в звичайний час потічків, річок, які здавна наповнювали Полтву, блискавично перетворювали її на гримучий вируючий вал каламутної води, який зносив усе на своєму шляху.

«Піклуючись про санітарний стан…»
Полтва ще довго напувала б, годувала й збагачувала львів’ян, якби ті не ставилися до природи так по-споживацькому. Середньовічне місто скидало в річку та її притоки всі відходи своєї бурхливої ??життєдіяльності. Поступово під вікнами житлових будинків, крамниць і майстерень, біля стін храмів, уздовж оборонних валів вже дзюрчали не чисті води колишньої Полтви, а смердючі потоки нечистот. Наслідком стали спалахи жахливих епідемій – холери, черевного тифу.
Місто в той час перебувало під владою Австро-Угорської імперії. Ліси вздовж річки нещадно вирубувалися, це спричинило її обміління. І замість того, щоб очистити річку, поглибити її, насадити вздовж берегів верби й тополі, у 1870-х члени магістрату Львова, “піклуючись про санітарний стан міста”, вирішили спустити річку в каналізаційний колектор і почав замуровувати Полтву. Вони вирішили, що річка завдає тільки шкоди – заболоченість місцевості, міріади мух, комарів, малярійна загроза, сморід. Тепер стічні води пливли спеціальною канавою, викладеною каменем. З обох її боків проклали доріжки для ремонтної служби.
А 1897 року почалося будівництво Львівського національного академічного театру опери та балету за проектом директора Львівської вищої художньо-промислової школи Зигмунда Горголевського. Для вирішення просторової проблеми польський архітектор запропонував побудувати театр і алею модних бутиків у центрі міста прямо посеред річки й остаточно «поховати» Полтву під землею.

Підземелля Полтви
Замуровування річки тривало кілька десятків років. Протяжність каналізації 1870 року складала 15 км, 1903–го – 54 км, 1910-го – 82 км, 1939-го – понад 150 км! Кажуть, що це було далекоглядним рішенням. Тільки багатьом львів’янам зараз не подобається те, що Львів – єдиний в Україні обласний центр, який не має справжньої річки.
Зате є підземна. І не просто річка. Бо львівське підземелля складається не тільки з підвалів і погребів будинків. Під Львовом проходять довжелезні підземні вулиці, якими можна подорожувати: пройтися, скажімо, від Палацу культури імені Хоткевича аж до Стрийського ринку.
Так як підземелля будували дуже довго, починаючи з 1870 року, в різних місцях його стіни відрізняються: від старої австрійської кладки до радянських бетонних укріплень.
Зараз у системі міської каналізації працює 15 КНС (каналізаційно-насосних станцій) продуктивністю 90 тис. куб. м на добу. Каналізацією охоплено 80 % житлового фонду. Із деяких районів напірними колекторами (під тиском) стічні води перекачують місцеві насосні станції. Оскільки окрема система дощової каналізації відсутня, то всі стоки спрямовано в Полтву.
Сьогодні через аварійний стан водопровідно-каналізаційної мережі утворюються великі провали, пошкоджуються фундаменти, руйнуються й падають великі частини підземних кам’яних споруд; кожен день із-під міста вимиваються тисячі кубометрів ґрунту. Протягом 10-15 останніх років сучасні “фахівці” повністю розгерметизували систему відведення дощових стоків у центрі міста.
А крім того внаслідок різкої зміни атмосферного тиску, що буває дуже часто, Полтва разом із львівською каналізацією починає “дихати на повну силу”, змушуючи затикати ніс мешканців центральної частини міста та численних туристів, які приїхали помилуватися архітектурними пам’ятками королівського міста, занесеного до Списку історичної спадщини ЮНЕСКО…

Дарина  Галицька

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...