Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, May. 24, 2019

Найстаріший у Харкові. За 300 років існування Покровський собор багато разів перебудовувався та міняв своє призначення

Автор:

|

Червень 21, 2012

|

Рубрика:

Найстаріший  у Харкові. За 300 років існування Покровський собор багато разів перебудовувався та міняв своє призначення

Покровський собор — єдиний харківський храм XVII століття, який уцілів до наших днів. Крім того, це — одна з небагатьох збережених церков Слобожанщини, побудованих у формах українського бароко. Храмовий комплекс розташований у самому серці старого міста, на затишній Університетській вулиці.

Збудований козаками

Датою закінчення будівництва Покровської церкви вважають 1689 рік — саме тоді бєлгородський митрополит Авраамій освятив храм. У місті вже було шість дерев’яних і одна кам’яна церква (на її місці зараз стоїть Успенський собор). Споруджена була Покровська церква за межами харківської фортеці, поблизу її північної сторони. Тим не менше, схоже, що храм був частиною оборонної системи міста — його дзвіниця за зовнішнім виглядом нагадує оборонну вежу.

Побудували храм козаки, що жили тут, а також на найближчому хуторі з північно-західного боку фортеці на березі ріки Лопань. На початках парафія була бідною і нечисленною — в 1724 році в ній нараховувалось 87 парафіян із сім’ями (для порівняння: в Успенському соборі — 273).

Історія не залишила для нащадків ім’я будівничого церкви. Але, без сумніву, храм будували досвідчені майстри, які здійснили складні інженерні розрахунки, що стали запорукою майбутньої міцності храму та його збереження до наших днів.

Зимова й літня церкви

На думку багатьох дослідників, на Слобожанщині є ще два храми, які будував архітектор Покровської церкви, — Спасо-Преображенський собор у місті Ізюмі та Миколаївська церква на крейдяній скелі у Святогорському монастирі. Зробити такий висновок дозволяють численні спільні риси в зовнішній оздобі та внутрішньому оформленні цих трьох храмів. Випадковий збіг тут малоймовірний, оскільки форми цих храмів суттєво відрізняються від загальних архітектурних рис та прийомів у будівництві церков того часу.

Невідомий майстер обрав для нової святині старий тип українського дерев’яного храму — тридольний і триверхий, причому три гранчасті бані церкви надзвичайно тісно «зліплені» й мають по два заломи.

Покровська церква — двоповерхова. В основі храму — однопрестольна «тепла» зимова церква в ім’я Трьох святителів, оточена відкритою аркадою. На верхньому поверсі знаходиться однопрестольна літня церква в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці, яка, подібно до дерев’яних храмів, оточена арочною галереєю — «опасанням».

Такі стрункі пропорції не зустрічаються ніде в українській архітектурі: загальна висота храму становить 45,5 метра, а висота середньої бані — 25 метрів. Усі гранчасті приміщення зроблені видовженими й довшими сторонами орієнтовані перпендикулярно голов­ній осі храму. Перед будівничими храму стояло важливе інженерне завдання — погасити розпір бань. Його гасять вертикальні навантаження двоярусного верху та частково похилені в центр стіни зрізаних зімкнутих пірамідальних склепінь заломів, а також аркада опасання. Зазначимо, що в готичних храмах для погашення розпору бань влаштовувалась система контрфорсів — виступаючих частин стіни, які не пов’язані з об’ємно-просторовою структурою будівлі.

У жодному храмі не відчувається такої витонченої легкості, стрункості, музикальності в русі незліченних вертикальних ліній граней, півколонок, наличників вікон. Півколонки з каблучками, кронштейни-коники, фігурні фронтончики посилюють відчуття святковості.

Видатний дослідник зодчества Лівобережної України Стефан Таранушенко так описав інтер’єр храму: «В інтер’єрі глядача стіни обступають з усіх боків, захоплюють ритмікою переходу од грані і до грані, від стін до залому, від залому до восьмерика, примушують переводити очі все вище і вище. Гранчастість тут б’є з кожної точки. Лінії біжать усе вверх, раптом ламаються, випростовуються, тягнуться вгору; через мент ще раз ламаються,ще раз випрямляються і, нарешті, напруженою кривою сходяться в зеніті бані».

Оборонна дзвіниця

Дзвіниця, що входить до ансамблю Покровського собору, була споруджена одночасно з храмом. Вона колись входила в систему укріплень Харківської фортеці і має вид оборонної башти. Завершується дзвіниця дзвоновим ярусом, над яким підноситься кам’яне шатро зі слуховими вікнами і маленьким куполом з хрестом. 1732 року на дзвіниці встановили дзвін вагою 1,6 тонни. Спочатку дзвіниця з храмом з’єднувалася двоповерховою галереєю, до якої вела Г-подібна галерея-сходина. Поблизу стояла 20-метрова вежа. Ці споруди видно на плані міста 1760-х років і на гравюрі 1787 року. Внутрішні стіни храму були побілені й розписані олією, а зовнішні — тільки побілені.

Протягом XIX і на початку XX століття в церкві велися роботи з ремонту та благоустрою. В 1920 році храм був закритий і незабаром почав руйнуватися. У роки Другої світової війни собор дуже сильно постраждав. У 1950-х роках була проведена косметична реставрація Покровського собору. В 1960-х розроблено проект реставрації храму в первинному вигляді — з галереєю між церквою та дзвіницею.

На початку 1990-х років у храмі поновилися богослужіння.

Дарина Галицька

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...