Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 26, 2020

Музей імені Шептицького — одна з найвизначніших в Україні пам’яток

Автор:

|

Червень 06, 2013

|

Рубрика:

Музей імені Шептицького — одна з найвизначніших в Україні пам’яток

Більшість львів’ян і навіть гостей міста, ймовірно, скаже, що вони знають, де розташовано Національний музей. Ще б пак, проминути будівлю за адресою проспект Свободи, 20 важко. Розміщений між Оперою й вернісажем, Преображенським собором, вулицею Вірменською, нинішній головний корпус Національного музею лежить просто на жвавому туристичному шляху. Сам будинок був споруджений протягом 1898-1904 років за проектом архітекторів В. Марконі та К. Яновського для художньо-промислового музею. У радянські часи там містився музей Леніна. І тільки 1991-го, після здобуття Україною незалежності, сюди перевезли частину експозиції тодішнього Музею українського мистецтва. Однак зараз мова – не про будівлю на проспекті Свободи.

Розкіш без помпезності
Колись головний і єдиний, а тепер – другий корпус Національного музею у Львові, що розміщується в розкішній віллі кінця ХІХ ст., захований на тихій вулиці Драгоманова, фактично під схилами Цитаделі. Вілла була побудована в 1897-98 рр. на тодішній вулиці Мохнацького за проектом архітектора Владислава Рауша на замовлення професора Львівського університету Еміля Дуніковського (1855-1924), геолога, географа й мандрівника.
Еклектична, або ж необарочна, вілла, щедро прикрашена маскаронами, скульптурами богів і херувимів, декором із грифонів, левів, мушель тощо створює напрочуд урочистий і піднесений настрій. Разом із тим, таке розмаїття зовнішньої розкоші не викликає відчуття надлишку, помпезності чи просто несмаку.

Показати самобутність
Але 1911 року Дуніковський продав віллу. Купив її ніхто інший, як митрополит Андрей Шептицький – для потреб заснованого ним ще 1905-го Церковного музею. Певний час музей містився при митрополії в соборі Св. Юра, але розширення колекції потребувало нового, більш пристосованого для цієї мети приміщення.
11 липня 1911-го митрополит видає акт, згідно з яким, науковому фонду “Церковний музей” присвоювалася назва “Національний музей. Ювілейний науковий фонд Галицького митрополита Андрея Шептицького “. Основним призначенням музею була демонстрація самобутності, піднесення й розвитку української культури. Галицький намісник офіційно визнав право на існування фонду.

Дар для народу
Експозиція музею була відкрита 13 грудня 1913 року. Основу фондів складали матеріали засновника, який подарував загалом близько 10 тис. предметів і утримував музей переважно на власні кошти. Того ж 1913-го митрополит заповів музей у власність українського народу.
Станом на 1930 рік, колекція нараховувала понад 80 тис. предметів. 1945-го музей поповнився збірками закритих радянською владою музеїв, а сам був перейменований на Львівський музей українського мистецтва. У 1950-х із музею було вилучено до спецфонду понад 4 тис. книг, в архів МДБ – 138 томів і папок рукописів, вивезено і спалено – 2,5 тис. витворів мистецтва. Лише 1991-го культурному закладу було повернуто назву “Національний музей у Львові. Науково-художній фонд митрополита Андрея Шептицького ”

Об’єкт особливої гордості
У музеї зберігається одне з найбільших в Україні зібрань образотворчого мистецтва, яке включає майже 117 тис. предметів основного та близько 50 тис. предметів науково-допоміжного фонду. Об’єктом особливої гордості є найбільша й найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва XII-XVIII століть. Це – ікони, скульптура, рукописи й стародруки, декоративна різьба, металопластика та гаптовані церковні тканини. Найбільш багатогранно у збірці музею репрезентована ікона XIV-XVIII ст., здебільшого з теренів західної України. Епохи українського ренесансу та бароко представлені у творчості Івана Рутковича (Жовківський іконостас XVII ст.) і Йова Кондзелевича (Богородчанський іконостас, 1698—1703).
Вартісні пам’ятки писемної культури зосереджені у збірці рукописів і стародруків, формування якої розпочалося від часу заснування музею. Основу збірки заклали зразки, подаровані митрополитом А.Шептицьким, а її поповнення на науковій основі було продовжене професором І. Свєнціцьким. Збагатили колекцію й дари діячів культури та просвіти, духовних осіб, а також скарби із збірок Ставропігійського інституту, Львівської греко-католицької митрополії та Капітули, товариства «Просвіта», НТШ, Народного дому, Богословського наукового товариства, бібліотеки оо. Василіян, переданих до музею після 1939 року.

Усі жанри народного мистецтва
Водночас, у фондах музею зберігаються шедеври й таких митців європейського значення, як Пінзель, Полейовський, Філевич і інші. Дуже вартісною в колекціях є підбірка української народної та професійної гравюри XVII—XVIII ст.(близько 1000 одиниць).
«Родзинкою» музейної колекції є низка оригінальних творів Тараса Шевченка. На окрему увагу заслуговують зібрання творів народного мистецтва, які формувалися уже в перші роки існування музею. Сьогодні вони налічують понад 20 тис. одиниць і представляють усі типологічні різновиди та жанри народного мистецтва, обіймаючи період XVII—XX ст. Це – вироби з кераміки, кістки, металу, тканини, вишивка, різьба по дереву, народний одяг, писанки, витинанки, малювання на склі.
Зараз корпус на Драгоманова, 42 закрито на ремонт. Тож сподіваймося, що зіпсовану часом людьми будівлю колишньої вілли Дуніковського незабаром буде відреставровано й вона знову буде приймати відвідувачів.

Віталій Степ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply