Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 22, 2019

Мічене святилище. Писаний Камінь — святе місце українців

Автор:

|

Листопад 03, 2011

|

Рубрика:

Мічене святилище. Писаний Камінь — святе місце українців

Це — унікальний витвір природи, розташований за 5 км від Буковецького перевалу у Верховинському районі на Прикарпатті. Він має величезну історичну цінність, це — давнє язичницьке святилище, де в сиву давнину палав священний вогонь. Тут часто бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський.

Зрізана піраміда

Писаний Камінь — це нагромадження величезних кам’яних брил, більшість із яких є горизонтальними. Має завдовжки майже сто метрів, заввишки — метрів із десять. Здалеку й збоку нагадує зрізану піраміду. Так сказав би фізик. Лірик міг би порівняти кам’яний масив із величезним панцерним звіром, який ліг відпочити.

Щоб оцінити висоту й велич Писаного Каменя, треба його обійти справа, із верховинського боку. Тут — його найвища частина, скелі нависають над стежкою. Однак нас цікавить його інший, пологий, бік. Власне, на ньому можна побачити знаки, символи (петрогліфи), котрі й сьогодні використовуються у гуцульських орнаментах і завдяки яким камінь отримав назву Писаного. Камінь становить значний інтерес як в історичному, так і в геологічному плані. Звідси відкривається велична панорама гірських хребтів і вершин.

Реваші — давні автографи?

Задовго до того, як тут почали залишати свої автографи Серьожі з Києва й Васі зі Львова, на скелі були вирізьблені загадкові знаки — різнораменні хрести, кола, ромби, схематичні фігурки людей. Їх добре видно в косих променях сонця — на світанку або коли воно сідає. В інший час доби знаки губляться поміж стандартними сучасними написами.

Богдан Томенчук, археолог, доцент Прикарпатського національного університету, каже, що петрогліфи (гуцули називають їх «реваші») датуються різними епохами й можуть належати язичницькій культурі та добі раннього християнства. Про що намагалися розповісти нащадкам прадавні мешканці гір — наразі не відомо нікому.

Зате можна дізнатися, що хотіли нам сказати класики української літератури. Читаємо виразне «О Кобилянська 1899», трохи вище — майже затерте «В Стефаник 1899». Десь поруч мав би бути підпис Осипа Маковея, Івана Франка. Історики твердять, що на Писаний Камінь піднімалися також Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич і Михайло Грушевський.

Таємна могила

Леґенд про Писаний Камінь існує чимало. Один із переказів занотував майже сто років тому відомий польський етнограф Станіслав Вінценз. Колись, може, тоді, як Карпати тільки-но почали рости, чи із землі, чи з води вийшли велети — ясноволосі синьоокі титани з племені карпів, від яких і пішла назва «Карпати». І невдовзі рід той став чисельним і могутнім.

Якось навесні заграв їхній ватажок на трембіті — зібрав усіх і сказав їм важливе слово. Узялися вони після того готуватися до далеких мандрів і пустилися підкоряти далекі країни: здобували царства, закладали держави. Не було їм рівних. Урешті вони стали правити всюди. І хоча почали говорити різними мовами, прадавнього краю не забували. Таємно мали у Верховині над собою короля-віщуна, який із небесного світу голоси чув, накази отримував і всім передавав.

І от навесні знову почули титани далекий поклик трембіти й зібралися в Карпатах. Великий володар прощався із життям і з братами. Перед смертю заповів їм у битвах голів не рубати, людської крові не проливати. І берегти таємницю свого походження. Винесли велети померлого короля на гору, домовину його кам’яну ближче до неба поклали (ця брила, очевидно, і є Писаним Каменем). Сокирами вирубали на ній обереги. Стражниками до неї поставили тутешніх старців. І розійшлися. Кажуть, дотепер десь у Чорногорі сидить у глибокій печері сивий дідо-велетень і вичитує з книги правіку те, що було й що буде далі. Читає провидець і чекає, доки комусь відкриється хід у те місце, щоби прийшов обранець і змінив його коло роботи.

Сліди Довбуша

Народна пам’ять так опрацювала біографію Олекси Довбуша, що кожен більший камінь у Карпатах уже має сліди леґендарного опришка. А скільки таємних схованок із довбушевими скарбами порозкидано горами — не злічити. Що й роблять окремі галицькі краєзнавці. «Не раз бував на Писаному Камені Олекса Довбуш, — пише Михайло Городенко в книжці «Чарівний край Черемоша й Прута». — Розказують, що якось він закопав тут величезні скарби. Щоб ніхто, крім нього, до них не добувся, відколов він у Чорногорі на Попі Івані величезну брилу, на плечах приніс її й привалив нею золото, срібло та самоцвіти. Та й хто би ще, крім Довбуша, міг таку брилу принести, як її навіть і тисяча чоловік із місця не зрушать? Тим більше, що з Чорногори треба цілий день іти.

Щоб не втратив камінь первісної краси, обтесав його гладко Довбуш своєю громовою барткою, а під ним викопав собі печеру-зимарку, де перебув не одну зимову нічку. А як сходили з гір сніги, подавався ватажок на сусідню гору Ігрець, де збиралися на полонині лісові легіні».

Язичницьке капище

Висловлюються також припущення, що на вершині Писаного Каменя було давнє святилище. Ознаками язичницького капища вважають дев’ять круглих виїмок-чаш, вирубаних у камені (такі ж є на Сокільських скелях у Косівському районі). На внутрішніх стінках окремих заглибин збереглися виразні сліди видовбування якимось гострим предметом. За повір’ям, у сиву давнину тут палав священний вогонь. І, подейкують, на цьому місці проходять сильні енерґетичні потоки…

У наш час, на жаль, уже ніхто й не вірить у леґенди. А дарма. Камінь і справді є накопичувачем енерґії та володіє надприродною силою. Як тільки вперше загримить грім, що в Карпатах уважається головною ознакою приходу весни, люди з усіх усюд ідуть до Каменя, щоб доторкнутися до нього й одержати космічний заряд. А з-під каменя витікає струмок із цілющою водою. Побувавши на Писаному Камені, Іван Франко писав: «Писаний камінь вернув мені сили й здоров’я».

Дарина Галицька

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...