Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 29, 2020

Краса і велич України-16

Автор:

|

Жовтень 24, 2020

|

Рубрика:

Краса і велич України-16
Одеська кіностудія

Цікаві поштові марки були й в Одесі.

Одеська область
Вступаючи до Одеського кредитно-економічного інституту, я винаймав закуток у помешканні корінної одеситки Васси Ісидорівни. Платні вона з мене не брала, зворушена тим, що називав її повним ім’ям, а не Вася Сидорівна, як інші вступники. Мало того, вона дістала з якоїсь хованки та показала мені фамільну коштовність — вазочку з королівського кришталю баккара, який виробляли у французькому місті Баккара починаючи з 1764 року.
У цьому — весь характер Одеси. Коли я вийшов на вулицю, то побачив на аптечних дверях старовинний дзвінок із написом: «Аптека дежурит. Звонок дежуранту». Далі був пішохідний Тещин міст, зведений за проєктом Рашель Владимирської, котра скопіювала міст герцогині Шарлоти в Люксембурзі. Розповідали, що цим мостом ходив до тещі на млинці тодішній перший секретар обласного комітету Комуністичної партії Михайло Синиця. У трамваї я прочитав напис: «Щоб ти так доїхав, як заплатив!».
Одеса — особливе місто. І це позначилося у філателії. Випустили багато марок, конвертів і карток про Одесу. Розповім лише про деякі з них. Зокрема, про конверт «Похід за мир Одеса-Київ 1988 року», тому що був його учасником. Я працював на радіо і коли похід дістався Умані, я отримав завдання зробити звідти репортаж. Похід вирушав від Софіївського парку. У спортивних вбраннях гуртувалися знайомі мені працівники черкаської міліції, а решта були мені не знайомі представники управління КДБ. Рушили. Ми з водієм Василем Морозом поїхали навздогін. Серед Умані закордонний гість роздавав людям летючки явно антирадянського й українського змісту. Ми запропонували його підвезти, бо він відстав він походу. Гість мав на ім’я Василь Кицюн і йшов із Боженою Ольшанівською. Я запросив їх на черкаську ночівлю до себе. Так почалася наша ділова дружба (я поставляв інформацію для газети і потай зустрічав у Києві гостей зі США, котрі привозили фінансову допомогу дисидентам), що згодом привело мене до США.
У місті впродовж його історії побували різні господарі й кожен мусів випускати свої поштові марки. Біла гвардія використала марки Російської імперії та незалежної України з додатковими написами. 1919 року польське представництво в Одесі зробило напис «Одеса» на марках Польщі. А італійський підприємець М. Фонтана надрукував серію фальшивих марок Росії нібито для допомоги голодуючим. 1942-го до одеської філателії долучилася Румунія, чиї війська окупували місто. На марці зображена румунська зенітна артилерія в Одесі 1941 року.
На аркуші «Сім чудес України» 2012-го зображена турецька фортеця Акерман у Білгород-Дністровському. Її зобразили й 1998 року на марці України до 2500-ліття Білгород-Дністровського. Це місто залишило слід у вигляді наддруків, коли Україна ще не мала своїх поштових марок. Фортецю Акерман показали також на аркуші марок «Краса і велич України. Одеська область» 2014-го. Також там є морський вокзал Одеси, маяк порту Чорноморськ, церква св. Миколая у Вилковому.
В усьому світі відомі величні сходи до моря в Одесі, які назвали Потьомкінськими. Насправді вони мали назву Бульварні, Рішельєвські. Сходи спроєктували 1825 року, а збудували в 1837-1841 рр. Назву змінили в пам’ять про повстання на потужному кораблі «Князь Потьомкін Таврійський», який збудували в Миколаєві й перевели до Севастополя. Увечері 14 червня 1905-го бунтівний панцерник кинув якір на Одеському рейді. Коли через 20 років Сергій Ейзенштейн знімав в Одесі свій фільм про це повстання, то вигадав сцену розстрілу одеситів на тих сходах. Панцерник зображений на марках СРСР, а сходи є на поштовій картці СРСР 1975 року.
2019-го Україна випустила блок із двох марок до 100-річчя Одеської кіностудії, яка веде свою історію з 1907 року, коли кінематографіст Мирон Гроссман створив кіноательє «Мирограф», що потім переросло в кінофабрику. 1922-го радянська влада націоналізувала кіноательє Києва, Одеси й Ялти. Одеська кінофабрика перетворилася на головний кіновиробничий майданчик Української СРР.
1963 року побачила світ марка «Китобійна флотилія «Радянська Україна». Діяльність китобоїв також пов’язана з Одесою. Після Другої світової війни СРСР отримав німецьку китобійну флотилію з 15 кораблів і плавучого заводу з переробки китових туш. Німецька флотилія стала називатися «Слава» і була приписана до Одеси. Половину китобоїв на ній складали норвежці, які працювали за контрактом. Китобази-близнюки «Радянська Україна» і «Радянська Росія» збудували в Миколаєві 1959-го та 1961 року. Кожна з них переробляла до 75 китових туш на добу. Китобійний промисел став «золотим джерелом» СРСР.
Одеський національний академічний театр опери та балету — найстаріший оперний театр України, зображений серед інших театрів на аркуші 2000-го. Будинок звели 1887 року під керівництвом архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера у стилі віденського бароко.
Найперший маяк Одеси заклали 1815-го, добудували при генерал-губернатору Воронцові, а відкрили 6 грудня 1827 року, в народі він отримав назву Воронцовського. Він показаний на марці 1982-го.
Дюк Рішельє — пам’ятник, присвячений одному з перших градоначальників Одеси. Його повне ім’я Арман Еманюель Софія Септіманія де Віньєро дю Плесі, герцог д’Егільон, герцог де Фронсак, герцог де Рішельє. Важко й запам’ятати. Разом із Олександром Ланжероном він брав участь у російсько-турецькій війні за Бесарабію, був поранений під час штурму Ізмаїла, нагороджений, а потім зробив кар’єру в Російській імперії. Помер 1822 року від інсульту у 56 літ у Парижі. В Одесі найвідоміший український скульптор в Російській імперії Іван Мартос створив 1827-го бронзовий пам’ятник у класичному стилі. На марках України Дюк Рішельє показаний 2002-го і 2011 року.
Є марки зі зображенням теплохода «Одеса», який спершу мав назву «Копенґаген». Його збудували 1974-го в Англії на 560 пасажирів. 2007 року теплохід продали індійській компанії на металобрухт. На марках зображений і Одеський порт, зокрема, у спільному випуску з Марокко. Особливо зворушує марка зі скульптурою «Дружина моряка». Одеса випускала також земські марки та численні марки Російського товариства пароплавства і торгівлі.
2006-го в серії «Український народний одяг» вийшли дві марки «Одещина». Збереглося й багато поштових карток із краєвидами Одеси.

Лев Хмельковський

About Author

Meest-Online