Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 23, 2017

Двірці та… вокзали. Іноді вони не гірші за замки, фортеці чи палаци

Автор:

|

Березень 15, 2012

|

Рубрика:

Двірці та… вокзали. Іноді вони не гірші за замки, фортеці чи палаци

Закінчення.

Ми намагались охопити нашою десяткою якомога більше архітектурних стилів і будівельних періодів. Серед чільної десятки присутні вокзали, що збудовані Польщею, Австро-Угорщиною, Російською імперією, Радянським Союзом, а також і суверенною Україною протягом трьох століть. Та з того, що ми запропонували, можна зрозуміти, що об’єкти Укр­залізниці перебувають у набагато кращому стані, аніж замки чи фортеці, або ті ж палаци.

6. Буковинський — найпишніший

Попри три роки «вікової» різниці, після свого відкриття чернівецький вокзал одразу став прямим конкурентом львівського. Інакше й бути не могло. Брама до столиці Буковини, однієї з чільних колоній Австро-Угорщини, мала бути достойним місцем для прийому найпочесніших і найвибагливіших гостей із Європи.

Двоповерховий вокзал у стилі віденського модерну, увінчаний зеленим куполом на 20-метровій висоті, і досі зустрічає прибулих на чернівецький перон. Як і щиро вітає туристів піднятою в небо рукою силует напівоголеної жінки на фронтоні будівлі. Це — богиня-вісниця Ірида. Її з обох боків оточують чотири янголи — двоє тримають у руках квіти, інша пара зображена зі стрілами: мовляв, чернівецькі амурчики потурбуються, щоби ви закохалися в це місто.

Душевне стрічання та прощання — у традиціях головної буковинської залізничної станції. Колись потяги, що прибували до Чернівців, називали цуґом (від німецького zug — потяг). Кожне відправлення цуґу супроводжувалося веселими композиціями у виконанні оркестру. Ця

традиція збереглася, хоча й дещо трансформована. Аудіозапис фірмової мелодії й нині проводжає кожен пасажирський потяг. Чернівецький вокзал і сьогодні є одним із найпишніших у Західній Україні.

7. Сухий порт

Одеський залізничний сміливо можна охрестити «сухим морським причалом». Ще б пак! Двадцять хвилин пішки від виходу в місто, — і ви вже біля бронзового Дюка, на Потьомкінських сходах, а там до моря — палицею докинути.

Реґулярний рух тут відкрили ще в далекому 1865-му. Проект тогочасної споруди розробляв петербурзький зодчий Шретер. Будівництво відбувалося під керівництвом міського архітектора Бернардацці.

В 1944-му, в останні дні окупації, неокласичну споруду одеського вокзалу підірвали. Однак уведений в експлуатацію 50 років тому вокзал за проектом архітектора Чупріна повністю відтворює колишню станційну будівлю Південної Пальміри.

8. Електрифіко-вана дивовижа

На перон цього вокзалу свого часу виходили цісар Франц Йосиф І та композитор Микола Лисенко. Зараз для більшості туристів він є всього лише пунктом для пересадки на шляху до гірської височини.

Та не зовсім вузлове значення колишнього станіславівського й нинішнього івано-франківського вокзалу не применшує його естетичних принад. Ґрандіозний купол будівлі є окрасою місцевого пейзажу та видніється майже з будь-якої точки міста.

На п’ять років молодший за свого львівського побратима, вокзал Станіславова все ж увійшов в історію… вітчизняної електрифікації як перша споруда цього міста, освітлена електричними лампами. Майже 105 років тому, на Старий Новий рік, немов святкова ялинка, засяяла залізнична станція, оздоблена «гірляндами» виробництва німецької фірми «Сіменс і Гальске».

Відтоді будівля вокзалу в стилі неоренесансу з безліччю напівкруглих вікон купається в м’якому світлі величезних люстр залів очікування. А після недавньої реконструкції кількість світильників лише збільшилася. Що, власне, нині не є такою вже дивиною, як у давні часи.

9. Під «Прощання слов’янки»

Спершу, 1884 року, станція тут називалася Катеринославом. Вокзальна споруда була іншою, та не пережила Другої світової війни. Нині ж у місті на правому березі Дніпра нас зустрічає творіння рук архітектора Олексія Душкіна, автора проектів будівель сімферопольської та сочинської залізничних станцій. Тому біла колонада головного порталу невловимо натякає, що звідси недалеко вже й до Криму.

Щодоби понад 70 пасажирських потягів, прибуваючи на перон, чують привітну мелодію фірмової пісні «Дніпропетровськ — мій рідний дім», а від’їжджають під традиційне «Прощання слов’янки».

10. Жмеринський корабель

Хоча за своїми реґіональними параметрами жмеринська залізнична станція ніби й не вписується в наш рейтинґ, та неможливо не згадати цього високохудожнього творіння архітектора-будівничого Журавського.

Складне планування, модерн ззовні, ренесансні мотиви у внутрішніх інтер’єрах, царська зала з окремим виходом на платформу… Та й, узагалі, форма будівлі у вигляді корабля, що прямує до моря, — усе це разом забезпечило потрапляння жмеринського вокзалу в список пам’яток архітектури національного значення.

Подібність споруди до вокзалу баварського Мюнхена (і тут архітектори не втрималися!) зникла одразу після додавання грецько-римських елементів у фасаді та барокових акцентів усередині. Так народився стиль, що згодом отримав назву українського модерну.

Зі зведенням вокзалу у Жмеринці пов’язана трагічна доля його будівничого. Збереглися свідчення, що коли російський цар Микола II приїхав подивитися на новобудову, першими імператорськими словами були: «От сучий син». Журавський начебто почув їх і сприйняв як незадоволення монаршої особи його роботою. Наклав на себе руки — застрелився. Насправді ж Микола ІІ буцімто в такий спосіб висловив захват від творіння талановитого архітектора.

Сьогодні він уже не є надто зручним, у роки соціалізму звідси було викрадено картини, стіл, за яким сидів Микола ІІ, коли відвідував новобудову, ремонтами було пошкоджено оздоблення, 2007 року знесено колони з ориґінальними навісами над першою й другою платформами… Та все одно цей вокзал залишається одним із найгарніших у всій Європі.

 Дарина Галицька

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...