Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 21, 2019

До пірамід… у Полтаву

Автор:

|

Жовтень 17, 2013

|

Рубрика:

До пірамід… у Полтаву

Увесь світ вважає батьківщиною пірамід Єгипет. Напевно, позмагатися з ними щодо популярності можуть лише піраміди майя й ацтеків у Мексиці. І мало хто знає, що свої піраміди має і Європа. Щоправда, усього три. Одна з них, що датується 18—12 роками до н. е, – у Римі, а от дві інші – хто би міг подумати! – на Полтавщині. Їх так і називають – Полтавські піраміди.

«Побічний ефект» дипслужби
Поблизу невеликої сільської крамнички в селі Березовій Рудці стоїть напівзруйнована дев’ятиметрова піраміда. Немов усипальниця фараонів – тільки в мініатюрі: її основа – чотирикутна, а ребра бокових граней чітко зорієнтовані за сторонами світу. Вона, звісно ж, не така давня, як піраміди в Гізі, але їхні долі чимось схожа. Як і єгипетські піраміди, вона була розграбована й напівзруйнована…
А з’явилася піраміда в Березовій Рудці ще 1898 року. Місцевий поміщик Гнат Закревський, що перебував на дипломатичній службі в Єгипті, звелів спорудити каплицю такої незвичайної форми над могилою батьків. А невдовзі й сам помер у Каїрі. Його доньки забальзамували тіло батька й, перевізши його на Батьківщину, поховали в родинному склепі – піраміді.
У той час вона виглядала зовсім інакше: із зовнішнього боку піраміда була покрита цементом, що імітував облицювання плитами. Із півдня вхід у триповерхову каплицю охороняв янгол, який, як розповідають старожили, насправді був статуєю крилатої богині Ізіди, привезеної Закревським із Єгипту. Усередині розміщувався хрестоподібний склеп із чотирма нішами, вівтар, посередині якого був великий кам’яний хрест, а стіни були вкриті біблійними текстами й фресками в єгипетському стилі.

Магічна сила усипальні
Однак вічний спокій родини Закревських протривав недовго. 1917 року більшовики сплюндрували усипальницю. Унікальні фрески й написи було знищено, стародавню статую, створену приблизно в II тис. до н.е. ) – розбито, а останки Закревських – просто викинуто в канаву (пізніше місцеві селяни потай перепоховали їх на сільському кладовищі). Але апофеозом вандалізму стало облаштування в зруйнованому склепі складу молокозаводу (молоко нібито в поховальних камерах піраміди довго не псувалося).
А у вісімдесятих роках піраміда стала заважати місцевій владі – вона не вписувалася в архітектурний ансамбль, що складався з клубу та кладовища! Однак чи то розчин, замішаний на цементі з додаванням яєчних білків, який використовували при будівництві каплички, виявився «не по зубах» бульдозеру, чи то якісь інші сили втрутилися, але піраміда встояла.
Тим часом, місцеві жителі вірять, що піраміда має магічну силу, і стверджують, що біля неї витає якась особлива аура, яка дає сили й енергію. А ще вони мріють, що коли-небудь відродять «єгипетську» піраміду Закревських… Бо нині в піраміді Закревських у підлозі глибочіє відкритий склеп.  На жаль, коштів на  елементарну реставрацію бракує.

Комендантівська еклектика
Друга ж полтавська піраміда розташована в селі Комендантівці. 15-метрова чотиригранна споруда, в основі якої лежить квадрат 10х10 м , з’явилася в селі 1877 року. Її побудував у своїй садибі Олександр Білевич, колишній офіцер флоту. Під час перебування в Єгипті в складі російських військ йому довелося побачити гробниці фараонів. Це справило на Олександра Дмитровича таке сильне враження, що, повернувшись на Батьківщину, він вирішив звести на своїх землях власну піраміду. Будівництво тривало 13 довгих років. Піраміду будували з гранітних блоків, які піднімали нагору по дерев’яних жолобах, а вапняний розчин замішували на яєчних білках і крові щойно забитої худоби.
Така оригінальна технологія повністю себе виправдала – піраміда витримала десятиліття забуття, війну, напади «любителів старовини». Під час Другої світової війни тут був снайперський пункт, але кулі та снаряди залишили лише подряпини на стінах споруди. Не збереглися до наших днів лише кам’яна куля й хрест із верхівки піраміди.
Піраміда має три підземні зали – поховальні камери – і складні комунікації та ходи. На першому поверсі – велике приміщення зі склепінчастою стелею та двома продовгуватими вікнами. Тут розташовувався вівтар, іконостас, хори, а парафіяни стояли в прибудові розміром 9х9 м. На другому поверсі – ще одна камера – дзвіниця.

Містична помста
1877 року раптово помирає Софія – кохана дружина Білевича, – і піраміда стає усипальницею. Вона була ще зовсім молодою – важко захворіла. Утім, є легенда про те, що вона потонула. На честь Софії Михайлівни церкву назвали Софіївською, а вікна в піраміді розташовані таким чином, що сонячні промені, проникаючи крізь них, сходяться якраз на місці поховання молодої поміщиці.
Олександр Білевич після смерті дружини вирушив на російсько-турецьку війну, а повернувшись до маєтку, став відомим меценатом і лідером місцевого дворянства. Помер Білевич за рік до революції 1917-го й був похований у піраміді, поруч із дружиною.
Але, як і піраміди правителів Єгипту, на творіння полтавських поміщиків чекала сумна доля. І з тієї ж причини: містична споруда породжує чутки про скарби. Нова влада почала наводити нові порядки – останки Білевичів викинули з розграбованої церкви. Кажуть, що от дзвін із церкви зняли не відразу – селяни з Комендантівки були проти. Та щодо кількох непокірних було «вжито заходів» – і лише після цього Софіївська церква позбулася голосу.
А от з церковним хрестом пов’язана геть уже містична історія. Нібито чоловік, який його зняв, невдовзі зник безвісти за цілком загадкових обставин. Смерть захопила зненацька й трьох людей, які вирішили «добувати» в усипальниці будматеріали в 1980-х роках минулого сторіччя.

Повернення з небуття
У повоєнні роки в церкву пристосували під склад хімічних добрив. Так і стояла комендантівська піраміда в забутті. Крім місцевих жителів про неї знали хіба що одиниці.
А на початку нового тисячоліття місцевий підприємець, перейнявшись плачевним станом української піраміди, відновив згорілу давним-давно прибудову. Усе було би добре, тільки от тепер частково відреставрована піраміда красується металочерепицею, пластиковими вікнами й «модною» облицювальною цеглою… Піраміда втратила ореол романтизму, але як і раніше виглядає дивовижно на тлі традиційного сільського пейзажу.
Поблизу встановлено надгробок Білевичам, що втратили останній притулок у своєму чудовому склепі. Зробив це нащадок поміщиків Микола Новіков, директор Інституту надтвердих матеріалів імені В. Бакуля НАНУ, який іще п’ятнадцять років тому навіть не знав, що саме його предки побудували на Полтавщині унікальну споруду.

Дарина Галицька

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...