Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 20, 2019

Біла альтанка. Гості Полтави з інших міст або країн ніколи не оминають одного з її символів

Автор:

|

Липень 05, 2012

|

Рубрика:

Біла альтанка. Гості Полтави з інших міст або країн ніколи не оминають одного з її символів

У межах старої полтавської фортеці на місці Подільського бастіону до 200-річного ювілею Полтавської битви 1909 року було зведено споруду, без якої нинішні полтавці не уявляють свого міста, — Білу альтанку. Вона нагадує полтавцям, що саме тут наступного після Полтавської битви дня відбулася зустріч ремісників міста із царем Петром I. Невипадковою є й форма альтанки — підковоподібна. За переказом, місцевий коваль на цій площі майстерно підкував царського коня, який загубив підкову під час бою. Саме ця леґенда зумовила зовнішній вигляд споруди — підкова вигнута своїми кінцями до Успенського Собору.

У роки Другої світової війни німецько-фашистські загарбники розібрали альтанку, влаштувавши на її місці зенітно-артилерійський пункт. Аж 1954 року пам’ятку було відновлено за проектом головного архітектора повоєнної Полтави Лева Вайнгорта. Підковоподібна колонада з восьми колон заввишки 9 м повністю відтворювала колишню альтанку, ось тільки нова споруда отримала нову назву — «Ротонда Дружби» — на честь «300-річного ювілею возз’єднання України та Росії».

І все ж сьогодні серед більшості полтавчан споруда згадується під своєю колишньою історичною назвою — Біла альтанка, яка завершує полтавське плато Іванової Гори. Звідси відкривається чудовий краєвид на долину річки Ворскла та частину міста: полтавський Поділ, Ворсклянську Леваду. По боках альтанки прекрасно вид­но сусідні полтавські гірки — Монастирську з обрисами Хрестовоздвиженської обителі й Інститутську, названу так у першій чверті ХІХ століття, коли був відкритий Інститут шляхетних дівчат.

На Подолі, колишньому міському вигоні, від початку 50-х років ХIХ століття проводилися багатолюдні «кінні торги» знаменитого Іллінського ярмарку.

Між Івановою й Інститутською гірками, дном Мазурівського яру протікала, беручи початок із-під Миколаївської гірки, права притока Ворскли — річечка Лтава. Під давньоруською назвою «Лтава», від однойменної річки, уперше згадується в письмовому джерелі сама Полтава 1174 року. На початку 50-х років ХХ століття Лтаву взяли в труби, якими вона й тече під землею по своєму старому руслу, впадаючи у Ворсклу.

Між схилами Іванової та Монастирської гірок, на дні Задихального яру розмістилися Кривохатки — район поселення монастирських селян середини ХVII — кінця ХVIII сторіч. Відтоді цей мікрорайон Полтави зберіг приватний характер забудови.

Нині сюди, до Білої альтанки, приходять зустріти перший свій дорослий світанок випускники полтавських шкіл, вищих навчальних закладів, а молодята за доброю традицією відкорковують шампанське з нагоди нового, подружнього, життя. Добрими напутніми словами для них стають рядки з п’єси «Наталка Полтавка» великого полтавця Івана Котляревського, які золотими літерами викарбувано на внутрішньому боці альтанки: «Де злагода в сімействі, де мир і тиша, щасливі там люди, блаженна сторона…»

 Віталій Стечишин

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...