Новини для українців всього свту

Thursday, Jan. 28, 2021

Батьківщина султанші Роксолани

Автор:

|

Січень 09, 2014

|

Рубрика:

Батьківщина султанші Роксолани

Рогатин — містечко зі, здавалося би, зовсім не романтичною назвою нерозривно пов’язане з долями двох жінок: дружиною Ярослава Осмомисла та Роксоланою — попівною Настею Лісовською, що потрапила в неволю й стала всесильною султаншею.

У пам’ять про розлогі роги вогняного оленя
Саме з першою із них пов’язана історія виникнення назви міста. За легендою, князь Осмомисл вирушив на полювання й узяв зі собою молоду дружину. Під час полювання юна княгиня заблукала в лісі. Кінь виніс її на лісову галявину, на якій вона раптом побачила оленя з вогненною шкурою та блискучими рогами. Тварина злякалася наїзниці й кинулася навтьоки, княгиня на коні рвонула навздогін. Олень вивів її до князя та його почтом, що геть збився з ніг у її пошуках.
На честь чудесного порятунку княгині Осмомисл поставив терем на тому місці, де вона зустріла оленя. Дуже швидко навколо терема виникло поселення, яке назвали Рогатин у пам’ять про розлогі роги вогняного оленя.
А історичні факти стверджують, що в цих місцях на берегах річки з дивною назвою Гнила Липа люди жили задовго до того, як дружина Осмомисла ганялася лісу за оленем. Археологи знаходили на Рогатинщині стоянки ще кам’яної доби. Виявлено тут знаряддя праці бронзової ери, кургани та могильники різних епох. Неподалік Рогатина, у селі Підгородді, знайдено кілька слов’янських городищ Х-ХІІІ ст., залишки валів, фундамент укріпленого дитинця й стародавньої церкви, сліди житлової забудови. Серед археологічних знахідок — кремнієві серповидні пилки, уламки кераміки, римські монети І-V ст. нашої ери. У Х ст. слов’янські племена Прикарпаття й Опілля, як називають тутешню місцевість, увійшли до складу Київської Русі, а в ХІІ ст. — Галицького князівства.

Із власним гербом
Перші згадки про Рогатин зустрічаються з 1184 року, коли ці землі перейшли у володіння князів Ростиславовичів, онуків Ярослава Мудрого. Відомо, що вже 1366 року тут існувала дерев’яна фортеця . З 1387 по 1773 рр. Рогатин входить до складу Речі Посполитої. Місто згадується 1390-го в буллі Папи Римського Боніфація ІХ Перемишлянському єпископу, де Рогатин уперше називається містом.
1415 року йому було даровано Магдебурзьке право, яке дає безліч привілеїв жителям і сприяє бурхливому розвитку торгівлі та ремесел. Славилося місто своїми ярмарками, котрі часами не поступалися львівським. 1535 року польський король Сигізмунд присвоїв Рогатину герб — латинську літеру R і оленячий ріг.
1539 року на головній площі міста будують ратушу, яка, на жаль, до нині не збереглася. Відомо, що в давнину Рогатин був оточений частоколом із товстих колод, покритим гонтом. У середньовіччі стіни замінили на кам’яні, кошти на побудову яких збирали з доходу від продажу в місті алкоголю й сукна. Існувало чотири передмістя: Нове Місто, Бабинець, Завод, Навулицях. Саме в передмістях стояли дерев’яні церкви: Святого Духа, Святого Миколая та Святого Юрія. Ними можна помилуватися й зараз. 1614 року в місті був зведений костел і монастир домініканців, розібраний 1774-го.

Султан і наложниця
У середньовічні часи містечко, розташоване на перехресті кількох торгових шляхів, часто зазнавало нападів татар. Під час чергової навали Рогатин був спалений, а безліч його жителів було захоплено в полон. У числі полонених рогатинців була й 15-річна донька місцевого священика Настя Лісовська. Разом з іншими дівчатами її погнали до Кафи (Феодосії) на найбільший невільничий ринок, де продали вірменові-перекупнику. Дівчина потрапила в гарем турецького султана Сулеймана Пишного.
Настуня не була красунею, але її зваблива усмішка змусила затріпотіти не одне чоловіче серце. Венеціанець Наваджеро писав, що вона була «молода, але негарна, хоча виглядала дуже мило». Грізний султан, що мав відповідний його статусові величезний гарем і головну дружину красуню- черкеску Гульбехер, що вже народила йому спадкоємця Мустафу, закохався в слов’янську наложницю, забувши про решту своїх жінок.
Вона була освічена, багато години проводила в бібліотеці султана, вивчила кілька мов. 1530 року відбулася офіційна церемонія одруження султана й Роксолани-Хуррем (першим іменем турки називали полонянок з України, а друге турецькою означало «сміхотлива») – нечувана річ! Не бувало ще такого в історії, щоби султан пошлюбив наложницю з гарему!
Роксолана мала неабиякий вплив на чоловіка та на його вчинки, певним чином — на історію кількох держав. Померла Настя-Хуррем 1558 року від сильної застуди. Вона стала єдиною дружиною султана за тисячолітню історію Османської імперії, яку поховали з почестями, надаваними зазвичай чоловікам-правителям. Сулейман спорудив на могилі коханої дружини розкішний мавзолей.

«Нетутешня» архітектура
Рогатин — досить жваве місто, у ньому не відчувається того сумного запустіння, яке нерідко зустрічаєш у невеликих провінційних містечках. Головна площа – чиста й доглянута, оточена різнокольоровими будинками «нетутешньої» архітектури. Посередині площі в охайному сквері стоїть пам’ятник Роксолані. На його відкриття 1999 року приїжджала виконавиця ролі Роксолани в українському телесеріалі Ольга Сумська, яка також слугувала моделлю автору монумента.
Але бронзова Роксолана — не головна окраса міста, є тут чимало яскравіших пам’яток. Прямо на площі стоїть дві найдавніших споруди міста — церква Різдва Богородиці та костел святої Анни.
Костел побудований 1666 року на місці більш старого, дерев’яного. Розміри костелу — дуже значні, місто для нього явно «затісне». Висота храму — 42 м, ширина — 34, довжина — 47. Товщина стін сягає від 1,5 до 2,5 м. Таких розмірів і моці костелу надали свідомо. У той неспокійний час, коли він будувався, багато культових споруд мало крім усього іншого оборонний характер.
Костел багато разів перебудовувався. Якщо поглянути на старі фото, то видно, що до чергової реконструкції він мав зовсім інший, більш «бароковий» дах. Тепер же там — шатрова покрівля, швидше,готична. Під час війни при артобстрілі прямо в костел потрапила бомба, згорів вівтар, загинуло кілька людей із тих, хто ховався в підвалі.

Старі, як світ
Неподалік костелу стоїть іще одна велика споруда — церква Різдва Пресвятої Богородиці. Це — найстаріша споруда в Рогатині, що майже повністю збереглася із часів Галицько-Волинського князівства. Припускають, що перший храм на цьому місці стояв ще у ХІІ ст., а теперішню будівлю, можливо, зведено в ХІV ст. Встановлено, що церква тричі за свою історію горіла й відновлювалася з деякими змінами, тому вигляд у неї трохи еклектичний – в архітектурі храму поєднуються барочні й готичні риси. При церкві існувало братство. Ченці організували бібліотеку та школу.
Ще більш цікаві пам’ятки дерев’яної архітектури Рогатина. У західній частині міста, у самому кінці нинішньої вулиці Коцюбинського, розташована дерев’яна церква Святого Духа, на вигляд стара, як світ. Нефарбовані стіни зовсім потемніли від часу. Споруджено її 1598-го — 410 років тому! Дата побудови була знайдена на одній зі стін церкви під час реконструкції 1895 року.
Побудована церква на насипному пагорбі з масивних дубових брусів. Усередині церкви міститься абсолютно унікальний іконостас, створений 1650 року на кошти рогатинського братства. Створено іконостас руками львівських і місцевих майстрів, зберігся він у первозданному вигляді до наших днів. Іконостас пишно декорований різьбленням, царські ворота — справжній витвір мистецтва. Ікони виконано на найвищому художньому рівні. У церкві зараз створений невеликий музей, де виставлені зразки старовинних галицьких ікон.
Навколо церкви — порожньо й тихо. Пагорб усіяний горбиками старовинних могил. Збереглося кілька стародавніх надгробків, покритих мохом.

Дарина Галицька

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply