Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 19, 2017

Бар — типовий італієць? Сьогодні це місто — невеликий районний центр у Вінницькій області

Автор:

|

Травень 17, 2012

|

Рубрика:

Бар — типовий італієць? Сьогодні це місто — невеликий районний центр у Вінницькій області

Жителів у ньому — близько 17 тисяч. І здається, що спокій і розміреність — постійні невід’ємні складові тутешнього життя. Однак за шість століть існування міста мир і спокій були тут нечастими гостями.

Літописці згадують це місто ще від початку XV століття. Щоправда, називалося воно тоді інакше — Рів, за назвою невеликої річки, на березі якої виникло. Поселення, на своє лихо, розташовувалося поруч із сумнозвісним розбійницьким Кучманським шляхом, тому дощенту було зруйноване татарським набігом. Утім, мешканці тривожного прикордоння були людьми стійкими. Місто відродили. А 1537 року ним зацікавилася хазяйновита королева Бона. Для початку вона змінила своєму придбанню ім’я — так Рів перетворюється на Бар (на честь міланського родового володіння італійки), потім нова власниця дарувала місту магдебурзьке право, новий герб і безліч економічних привілеїв.

І місто розцвіло. Століття потому коронний гетьман Станіслав Конєцпольський обрав Бар своєю резиденцією. Його «правління» ознаменувалося будівництвом потужного замку-фортеці за проектом знаменитого інженера Г. де Боплана. Новозбудована твердиня вважалася найкращою на все прикордоння, її називали воротами польської України. «Заклятим друзям» доводилося якось уживатися. Щоправда, поділивши Бар на дві частини: «ляську», тобто польську, і «руську», чи то пак — українську. Польська була, звісно ж, багатшою: у цій частині міста діяли кармелітський, францисканський, домініканський і єзуїтський монастирі — повний комплект.

Але ні потужна фортеця, ні гармати, ні чернечі молитви не завадили загонам полковника Максима Кривоноса захопити Бар 1648 року. Саме Кривоноса, а не Богуна, як про це пише Сенкевич. Замок сильно зруйнували, так що в 1772 році він став легкою здобиччю для турецької Порти. Відвоювати місто вдалося тільки до 1699 року. Не менш неспокійним видалося для Бара й XVIII століття. У ті часи саме тут улаштувалися ревнителі польських вольностей — конфедерати. Край «безладдю» поклали російські війська, знищивши «бунтівників», а потім і саму Польщу. Від 1793 року Бар став губернським центром Російської імперії.

Два наступних століття майже нічого не додали місту. Декілька цікавих особнячків XIX століття, кілька пам’ятників Леніну — зі століття ХХ-го. Від могутніх стін і веж знаменитого замку залишилася лише купа каміння в міському парку.

Культовим спорудам пощастило набагато більше… Успенська церква (1757 рік) — найдавніша зі збережених будівель міста. Спочатку однобанева, хрестово-купольна церква була перебудована 1838 року. З’явилася дзвіниця та невисокі прибудови. На стінах зберігся живопис XIX століття. Інша — Покровська церква з келіями (1787 рік) у стилі бароко — за своєю архітектурою ближча до Польщі. 1908 року поряд тут спорудили цегляну дзвіницю. Є в Барі і споруда XXI століття — білосніжний величний костел неоготичного стилю.

Ось уже скільки століть стоять по сусідству в Барі католицькі та православні храми. На щастя, уже нікому не спадає на думку з’ясовувати: де ми — у польській Україні чи в українській Польщі?

Олексій Гай

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...