Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Apr. 20, 2018

Багатолика Десятинка. На жаль, нині помилуватися найвідомішою святинею України неможливо

Автор:

|

Листопад 17, 2011

|

Рубрика:

Багатолика Десятинка. На жаль, нині помилуватися найвідомішою святинею України неможливо

Охрестивши Русь, святий князь Володимир побудував у Києві перший у Давній Русі кам’яний православний храм — Десятинну церкву Пречистої Богородиці. Сьогодні місце, де стояла ця святиня, залишається об’єктом пошани киян.

Центр укріпленої території

Писемні джерела наводять різні дати закладення храму. Що ж до освячення Десятинної церкви, то більшість літописів згадує цю подію під 996 роком.

Увійшовши тоді до храму, святий Володимир сказав: «Господи Боже! Поглянь із Небес, і побач, і відвідай Свій виноградник! І зроби, аби посіяне Твоєю рукою, тобто люди нові, серце яких обернув Ти, змогли пізнати Тебе, Бога Істинного!» Того ж дня князь видав наказ: «Ось, даю церкві цій Пресвятої Богородиці від майна мого та від міст моїх десятину!» Так і отримала церква ім’я Десятинної.

Про те, як виглядав храм у ті часи, відомо лише в загальних рисах. Архітектурне вирішення окремих частин споруди історики уявляють собі по-різному, але в цілому певні, що храм був багатобаневий, хрестоподібний по осях найвищих склепінь, оточений галереями, мав прикраси з мармуру, фрески, ікони, мозаїки. Зводячи церкву, князь зробив її центром укріпленої території Верхнього Києва, яку розширив у кілька разів. Раніше ділянка, відведена для будівництва храму, лежала зовні смуги укріплень. Біля храму постали нові князівські палаци, боярські садиби. Пізніше в ме­жах фортеці, спорудженої Володимиром, збудують і кілька церков та монастирів. Разом із Десятинною церквою вони створять довершений архітектурний ансамбль однієї із частин міста.

На землі мучеників

Територія, на якій Володимир заклав Десятинний храм, мала свою історію. За п’ять років до хрещення русичів тут стояв двір варяга Феодора та його сина Іоана. Якось кияни-язичники вирішили принести в жертву своїм богам хлопчика або дівчинку. Жереб указав на Іоана. Але Феодор зізнав­ся, що вірує в Ісу­са Христа, і відмовився видати сина. Після того кияни вбили обох варягів прямо в їхній домівці. Кров першомучеників Русі освятила місце майбутньої Десятинної церкви.

А коли храм уже стояв, князь Володимир поклав тут частину мощей священномученика Климента, єпископа Римського. До віри цього угодника Божого навернув сам апостол Петро. Прибувши в Крим на заслання, святий Климент продовжував проповідувати й тут, за що був страчений. Знайшовши його мощі, святі Кирило та Мефодій зберігали їх у місті Корсуні. Коли ж Володимир прийняв тут хрещення, то взяв частку мощей у Київ. Поклав князь у Десятинній церкві й мощі своєї бабусі, святої рівноапостольної княгині Ольги, які переніс із місця первісного поховання. Коли ж упокоївся сам Володимир, його теж поховали в Десятинному храмі, у мармуровій гробниці.

У часи страшні й криваві

Разом із Софійським собором, зведеним за Ярослава Мудрого, Володимирового сина, Десятинна церква сприймалася як одна з головних святинь Русі. Воюючи між собою за київський стіл, нащадки синів Ярослава однаково шанували ці храми. Але іноді ворожнеча аж так затьмарювала їхні серця, що князі грабували не лише простих киян, але й монастирі з церквами. Тому Десятинна двічі була пограбована самими русичами.

Та найстрашніше було попереду. Наприкінці 1240 року, після тривалого штурму, до Києва вдерлося військо монгольського хана Батия. Кияни вперто оборонялися, але сили були нерівні. Останній бій закипів навколо стін Десятинної церкви. Багато людей із майном у відчаї бігло на другий поверх або на самий верх храму. Склепіння, що існували вже 244-й рік і пам’ятали численні пожежі та землетруси, не витримали напруги й обвалилися, поховавши всіх, хто зібрався там. 1988 року в пам’ять про загиблих у Десятинній церкві було встановлено кам’яний хрест. Стоїть він напроти стіни колишнього вівтаря. Але історія храму отримала продовження.

Із кількома «обличчями»

Коли в Києві знову завирувало життя, серед руїн Десятинної церкви було влаштовано невеличкий храм святого Миколи, єпископа Мирлікійського. Саме в день його пам’яті, за словами одного з літописів, обвалилася стародавня церква.

Наприкінці XVI століття храм Миколи Десятинного перейшов до уніатів, але 1635 року його повернув православним Петро Могила, що був тоді митрополитом Київським. Згодом святитель вирішив розібрати цю стару церкву та почав будувати нову, на яку відказав у своєму письмовому заповіті значну суму грошей. Спорудивши храм, його освятили на честь Різдва Пречистої Богородиці. Церква складалася з кам’яної вежі, яка утворювала колись південно-західний кут Володимирового храму, і дерев’яного притвору.

1823—1826 років з ініціативи митрополита Київського Євгенія Болховітінова було проведено розкопки фундаментів домонгольської Десятинної церкви, що й започаткувало систематичне вивчення залишків київської старовини. Храм Різдва Богородиці розібрали та протягом 1828—1842 років спорудили нову Десятинну церкву за проектом архітектора Стасова. Великий кам’яний п’ятибаневий храм був квадратним у плані, спирався на чотири стовпи та займав дві третини площі давньоруської церкви. На початку XX століття археологи знову повернулися до вивчення залишків Володимирового храму та дослідили фундаменти східної й північної стін, що не потрапили під нову церкву.

1934 року у зв’язку з перенесенням до Києва столиці радянської України нову Десятинну церкву було ліквідовано, після чого на її місці ще раз провели розкопки. Їх результати в поєднанні з матеріалами попередніх досліджень дали змогу уявити приблизний вигляд храму X століття.

«Чи буде відновлено Десятинну церкву?» — часто запитують кияни й гості столиці. Але замість відповіді постають нові запитання. Чи достатньо зібрано наукових даних, аби відтворювати святиню у домонгольському вигляді? Учені кажуть, що ні. Підтвердження цього — числені креслення-реконструкції храму, зроб­лені різними авторами.

Дарина Галицька

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...