Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 15, 2019

Про заслуженого артиста України Івана Красовського

Автор:

|

Серпень 29, 2013

|

Рубрика:

Про заслуженого артиста України Івана Красовського

Замовляю успіх на відплату…
Ганна Чубач

Як відомо, творчі успіхи досягаються багатьма митцями або на контрастах, або завдяки власній душевній гармонії. Саме мистецькі контрасти та душевна гармонія в музиці та слові заслуженого артиста України Івана Красовського визначили його всенародний успіх на сцені. І недарма слова з відомого романсу на вірші поетеси Ганни Чубач стали візитною карткою молодого талановитого співака. Іван у житті — вельми скромна, не по роках виважена людина. Поряд із цією рисою характеру досвідченого чоловіка в нього збереглося майже дитяче, щире відчуття прекрасного, безпосередність у стосунках з людьми, безпосередність у відчутті справжнього мистецтва, прагнення передати своїм задушевним голосом найщиріші людські почуття.
При нашій першій зустрічі я відчув прекрасну ауру цієї товариської людини. Тоді ж і занотував для себе у блокноті слова, що якнайкраще передавали атмосферу нашої зустрічі: «Якщо хочеш побачити людину, нехай вона заговорить. Якщо хочеш відчути її, хай — заспіває». Але передусім мене вразив філософський склад мислення співака як у житті, так і в музиці, його філософські асоціації у створенні музичних образів, філософське трактування буденних подій нашого життя. В Івана Красовського є своя особиста філософська система, яка має своє яскраве відтворення в музиці.
У спілкуванні з ним відчувається природний розум, його особисте бачення сьогоденних напрямків у сучасному музичному мистецтві. Культура розуму митця підсвідомо сформувала його духовну культуру. У цьому пересвідчуюсь щоразу, коли розмовляю з ним особисто або чую виступи співака з естради. Вражає потенціал його можливостей як виконавця й творця, вражає запас творчої висоти митця.
Але те, що він уже встиг зробити, на мою думку, є лише краплиною в морі його творчих можливостей. І дай Боже, щоби років через 20, як це часто трапляється в скрутні економічні часи з багатьма талановитими людьми, ми не почули від нього сакраментальної фрази: «У минулому в мене було велике майбутнє».
Проте зараз у творчості, у мистецтві існує кілька тлумачень такого поняття, як можливості митця та їх реалізація. Тому, чим Всевишній наділяє талановиту людину, тобто її творчим здібностям, стають на заваді чинники економічного характеру, можливості соціуму, можливості сучасного шоу-бізнесу, який на догоду розкрученим «поплавкам» методично нищить талановитих конкурентів.
У такий несприятливий час обдарованим митцям нелегко пробиватися до вершин музичного Олімпу. Майже всі місця скуповуються грошовитими представниками бомонду на кілька років уперед. Свідченням цього є й сучасні конкурси та фестивалі. Може, тому так не любить Іван Красовський усіх цих змагань, адже переконався, що за одну-дві пісні важко по-справжньому об’єктивно оцінити потугу виконавця.
Однак життя змушувало його брати участь у різних пісенних конкурсах і – перемагати. Іван є лауреатом міжнародного фестивалю «Райдуга» в Угорщині (1993), лауреатом Чернівецького конкурсу «Доля» (1994), лауреатом всеукраїнського «Пісенного вернісажу» (2002), володарем ґран-прі фестивалю сучасного романсу «Осіннє рандеву» в Миргороді (2003).
Із дитинства, розповідає Іван Красовський, скільки себе пам’ятає, він мріяв бути музикою й грати на барабанах. На жаль, барабан залишився єдиним музичним інструментом, який йому так і не вдалося опанувати професійно. Співочий талант Іванка Тодорюка (справжнє прізвище п. Красовського) помітили односельці ще в школі. Маленьким хлопчиком він уже співав у сільському хорі.
Зараз співак згадує, що змалку не уявляв свого життя без музики. Тому й обрав Чернівецьке музичне училище. Хоч провчився там лише два курси, деякі музиканти та продюсери досі запитують у Івана, яку консерваторію він закінчив.
Після другого курсу музучилища Івана Тодорюка призвали на військову службу на Чорноморському флоті. Три роки вірою і правдою відслужив буковинський хлопець у місті Севастополі в ансамблі «Волна». Саме в цьому колективі Іван здобув навички концертної роботи. Після служби на флоті він увесь поринув у гастрольну діяльність. Постійні подорожі, спілкування з відомими артистами не минули дарма. Іван дорослішав, набирався досвіду та майстерності.
Після багатьох років плідної праці в знаних музичних колективах Іван Красовський несподівано для багатьох колег і шанувальників його таланту обрав Ансамбль пісні і танцю прикордонної служби України. Така подальша доля успішного співака декого здивувала. Проте сам Іван каже так: «Правду кажучи, серед артистів естради побутує думка: якщо ти мрієш про високі музичні Олімпи, пов’язувати свою творчість із діяльністю в різноманітних ансамблях — означає просто марнувати час і власну енергію. Але після знайомства з начальником ансамблю полковником Василем Неграєм я зрозумів, що працювати в Ансамблі пісні й танцю прикордонних військ України — і почесно, і престижно. Тож, коли я виступаю на концертах без ансамблю, конферансьє, оголошуючи мій вихід, обов’язково нагадує, що я окрім лауреатства міжнародних співучих конкурсів маю ще й «титул» провідного соліста Ансамблю пісні і танцю прикордонної служби України».
А невдовзі до цього «титулу» Іванові Тодорюку (Красовському) за вагомі успіхи в музичному мистецтві 2002 року додалося ще й почесне звання заслуженого артиста України.
Аналізуючи творчість Івана Красовського, мушу відзначити те, що однією з філософських музичних сентенцій співака є глибоке розуміння мелосу – ліричного та надзвичайно тонкого за відчуттям. Своєму слухачеві він ніби каже, що до музики треба уважно прислухатися. Вона існує й завжди звучить у поетичному слові. Треба тільки вловити та вчути музику високої поезії. Тому, можливо, навіть у виконанні такого широкого різножанрового діапазону естрадних творів Іваном Красовським превалює тихе звучання. Може, це й визначило любов співака до мелодійних, задушевних романсів, і в цьому, на мій погляд, зараз немає рівних Іванові на українській естраді.
У філософському ставленні до свого мистецтва співак знайшов неповторну акварельну гаму пастельних фарб і тим самим відмежувався від галасливо-нахабної музики, що не уживається з високим. Ще однією із філософських музичних сентенцій Івана Красовського, гадаю, є гармонія раціонального, тобто спроможність відсікати зайве. Як сформований митець, він визначився у своїх можливостях і об’єктивно прагне позбутися зайвини у своїй творчості. Про це свідчить і прискіпливе ставлення до віршованих текстів. Я ніколи не чув у його виконанні недолугих текстів. Проте як людина напрочуд гармонійна Іван Красовський знаходить цікаве відтворення для своїх життєвих поглядів.
Таке ставлення до тлумачення сучасної музики не всім до смаку. Але в постаті Івана Красовського розумний і обізнаний слухач нарешті знайшов серед молодих виконавців на естраді яскравого спадкоємця найкращих традицій українського співучого мелосу. Тому іноді дивує відсутність уваги до цього непересічного співака з боку засобів масової інформації. Не зрозуміло, чому так повільно популяризується творчість молодого співака та композитора.
Ось у таких умовах і доводиться виживати унікальному баритональному тенору, як називають його ще фахівці, українському Паворотті, перебуваючи за межею справжнього народного визнання. У своїх діях і поглядах Іван залишається взірцем високоморального ставлення до національних традицій на українській естраді. Він ніколи не займав конформістських позицій у мистецтві. Його музичне середовище оточене аурою високого інтелекту, воно тішить слухача глибоким змістом.
Здається, що й у повсякденному житті Іван Красовський ніколи не виходить із творчого стану. Він завжди – у чарівній сфері мистецтва. І це приваблює до його мистецтва нових слухачів і шанувальників.
Минає певний час – і суспільство обов’язково звертається до музики, яка є вічною. Так звані естрадні гіти, що безконечно лунають у ефірі, швидко набридають основній масі українців. Тому класичний, витончений спів Івана Красовського так чарує й приваблює на його виступи все більше слухачів. Люди, так би мовити, голосують ногами, ідучи на концерти Красовського, й іноді знають репертуар молодого співака «дослівно». Окремою ознакою творчості співака є класичний репертуар, у якому чільне місце посідають найкращі зразки зарубіжної класики та джазового мистецтва з репертуару Френка Сінатри, Тома Джонса, Лучіано Паворотті, а також пісні українських композиторів Анатолія Кос-Анатольського, Олександра Білаша, Анатолія Карпенка на вірші відомих українських поетів. Яскравими гранями виблискують у його виконанні пісні на вірші М.Ткача, Г. Чубач, П. Білоуса, З. Кучерявої, М. Лукова.
Молодий митець розуміє, що на тлі суспільних руйнацій, нищення основ національної культури поетичне слово та пісня залишаються чи не єдиним прихистком для народних українських традицій. І свою високу місію на сцені співак і композитор вбачає у створенні духовної гармонії для музики та слова. У розумінні молодого співака така гармонія є резонансом успіху, який не може залишитися без відплати з боку вдячного слухача. Талант митця — важка ноша, його важкий хрест, який треба нести все життя так, аби він не впав і не придушив митця, щоби не загубився той хрест на його творчому шляху та щоб у вигляді талановитих творів став надбанням народу. Тому такою природною у виконанні Івана Красовського стає класична фраза: «Замовляю музику словам», що достеменно передає життєву філософію співака.

Олександр Бакуменко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...