Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Apr. 22, 2018

Про композитора Любомира Мельника

Автор:

|

Січень 04, 2018

|

Рубрика:

Про композитора Любомира Мельника

Кожній людині хочеться радощів від життя, але не кожна спроможна творити радість для інших. Любомиру Мельнику, канадському композитору й піаністу-віртуозу, це дається легко. Його радість — це коли він сідає за рояль і не перестаючи може грати для публіки годину, півтори, дві. Саме так і відбувається, бо він автор стилю «безперервної музики», який започаткував ще на початку 1980-х. У його музиці зміни темпу та ритмічної канви в’яжуться легко й органічно, правдиво відображаючи все, що зустрічається в природі: подих вітру, шелест листя дерев, клекіт птахів, стукіт капель дощу, удар грому тощо. Для нього мелодизм творів — не в зміні нот, а в накладенні та взаємодії обертонів, які виникають із нотних потоків. Слухаючи музику Мельника, людина уловлює безперервне полотно звуків із різними візерунками, що надає йому звучання цілком вільного ембієнту. «Для мене музика — це голос неба», — каже композитор. — Вона невід’ємна від мого серця й становить єдине ціле з моєю душею».
Любомир Мельник народився 1948 року в Мюнхені (Німеччина) в українській еміґрантській родині. Через два роки Мельники еміґрували до Канади й оселилися у Вінніпезі. Там Любомир вчився в школі, а після її закінчення здобував знання з музики в Королівській консерваторії Торонто. Та щось не сподобалося хлопцеві й він повернувся до Вінніпега, де 1969-го закінчив філософський відділ коледжу св. Павла й Кінґстонський університет, після чого виїхав до Парижу.
У столиці Франції Любомиру вдалося влаштуватися акомпаніатором відділу хореографії Паризького оперного театру. Його справи пішли настільки успішно, що славетна балерина Каролін Карсон запропонувала йому співпрацю. Під його музичний супровід вона творила на сцені дива. «Це був абсолютно новий формат, — розповідає композитор, — заснований на екстраординарному, містичному сприйнятті рухів у просторі, притаманному Каролін. Вона рухалася, як тигр, павук і птах одночасно, а мені потрібно було акомпанувати їй впродовж тривалого часу. Я був здивований, як спритно вона поєднувала статику та динаміку в єдиному феномені».
Так тривало до 1975 року, відтак Любомир започаткував концертні виступи, підчас яких проявляв дивовижну фізичну техніку, що не мала аналогів у історії фортепіанної музики. Деталі цього способу музики описав у своєму трактаті «Відкритий час: мистецтво безперервної музики», виданому 1981 року в Торонто.
Публікація цієї праці викликала жвавий інтерес музичних критиків, більшість із позитивних, які визнали такий метод виконавства вагомим здобутком. Така реакція знавців музичного мистецтва спонукала до нових публічних виступів у Бельгії, Данії, Швеції, Нідерландах, Франції, Норвегії, Німеччині, Канаді та США.
Від середини 1975-го Любомир Мельник жив то в Швеції, то в Канаді. Так йому було зручніше здійснювати гастролі Північною Америкою й Європою. У такому ж руслі доводилося й створювати свої композиції. У Торонто його концертну діяльність активно підтримала корпорація радіо Сі-бі-сі.
Піаніст неодноразово брав участь у Міжнародних фестивалях. 1985 року в Швеції він встановив світовий рекорд швидкості гри на фортепіано — 19,5 виконаних нот за одну секунду та 14 нот у секунду впродовж години гри. При такій швидкості людина чує потік звуків, але не розрізняє нот, бо людське вухо не здатне ті звуки сприйняти, а музика сприймається поза часом.
«Вважаю, що природа «безперервної музики» в тому, аби давати людям час подумати, — заявляє композитор. — Це не розвага, як класичний музичний твір, а частина життя. Це музика для роздумів, які переживає піаніст і слухач. Я просто дозволяю інструментові співати. Класична музика використовувала лише частину можливостей інструменту. Сила фортепіано у своїй повноті розкривається лише в «безперервній музиці». Мені прикро, що світ класичної музики не радіє тому, що хтось відкрив для них справжній голос інструменту».
Гру композитора неодноразово чули і в Україні. У жовтні 2016-го Любомир Мельник здійснив два концертні виступи в Києві, у лютому 2017-го — в Житомирі, а в серпні-вересні — в Дніпрі, Вінниці, Рівному, Мукачевому й Ужгороді. З публікою мистець спілкується українською. Слухачам приємно чути, що, як заявляє композитор, йому «гарно бути з українцями». У Житомирі він заявив, що хотів би відкрити там свою музичну школу. Місцева влада вже запропонувала йому приміщення старої котельні, щоправда, для ремонту потрібно зібрати 300 тис. USD.
Концертні виступи канадського піаніста позитивно оцінила українська преса та колеги по мистецтву. «Любомир Мельник — прекрасний композитор, — відзначив піаніст Єгор Грушин. — Самобутність, майстерна техніка, оригінальний стиль композицій. У слухачів просто не залишається вибору: вони зачаровані його музикою. Гадаю, що ми повинні пишатися тим, що цей музикант має українське походження». «Мельника осуджують за примітивність і несмак! — висловився після концерту віолончеліст Золтан Алмаші. — Це спонукало мене прослухати кілька треків п. Любомира, і мушу зауважити, що це є музикант із своїм обличчям. Безумовно, у нього справді своя техніка гри на фортепіано. Я прослухав трек, де він дуже-дуже швидко грає арпеджіо впродовж 40 хвилин без перерви, і дуже якісно. Всі погодяться, що це доволі не просто, я б сказав — екстремально».
Особливо багато фізичної енергії вимагають його композиції «Парасоля», «Метелик», «Млин», «Іларіон». До речі, не всі його твори мають нотний запис. Вони існують лише в пам’яті автора, котрий пояснює це надзвичайною складністю та часовими обмеженнями. Так, щоби записати композицію «Млин», яка триває 40 хвилин, може піти ціле життя. І не випадково цей твір називають «композицією вічності». На концерті перед його виконанням Любомир Мельник завжди бере трихвилинну перерву, бо в час гри його пальці «доходять» до тієї межі, коли вже не можуть грати швидше, а звуки ллються однією суцільною течією. Просто фантастичною є його техніка володіння інструментом. Це щось вражаюче та неймовірне. Його швидка гра дробить звуки на дрібні іскринки, які зливаються в гущу чогось незбагненного, що викликає в слухача емоції радощів, подібно до того, як це відбувається в дитини, захопленою цікавою грою, або в час фантастичного сну.
«Музикою потрібно насолоджуватися, а в класичних варіантах, — запевняє композитор, — вона не довготривала». За його задумом, музика має передавати картини вселенського життя, яке існує вічно. Почуття стилю в музичному мистецтві межує з розумінням таємниць світобудови, а звідси й саме творення композиції, починаючи роботу над яким, ще не знає яким буде її фінальне завершення. Любомир Мельник вважає, що йде тим шляхом, яким до нього ще ніхто не ходив. А шляхи ті географічні. Симфонію «Земля Сен-Петрі» він написав і виконав у місті Лунд (Швейцарія), альбоми «Кам’яний витязь» (1983) — у Кельні, «Голос дерев» (1985) — у Ліоні, It Was Revealed Unto Us That Man Is The Centre Of The Universe уперше виконав у музичній галереї Торонто. Усі вони неординарні за стилем, будовою й амплітудою. Цікаво, що для запису деяких композицій, композитор співпрацював із українцями. Так, Swallows (1994), Ukrainian Music For String Ouartet (2004), Vocalizes & Antip Hons (2006) записав зі струнним квартетом зі Львова, Sanger Och Antip Hons (2004) — із квартетом із Івано-Франківська, Sanger Och Antip Nr. 6» (2002) — у співучасті з оперним співаком Василем Колибабюком.
І все ж не всі однаково сприймають новаторство композитора. Деякі музичні критики оцінюють його композиції лише як технічні арпеджіо. Але всі сходяться на тому, що така музика має право на існування. Вона авторська, а це означає, що має свою позицію, своє бачення, і на щастя, свого слухача. Й якщо вона зворушує серця, прикрашає життя, розширює межі сприймання світу, то важливо, щоб вона існувала. Її навіть використовують у медичній практиці для реабілітації хворих.
Творчий доробок композитора вже складає понад 120 одиниць. Найновіші з них — «Розмови меншості», «ПРО», «Подорож у безодню» для камерного оркестру, струнний квартет, «23 клоуни», Римські дні», «Стадіон», «Сонети», Легенда», «Скарга», тріо для флейти, скрипки й фортепіано, поема «Посланіє» («І мертвим, і живим») на слова Шевченка, концерт-реквієм «Голодомор 1932-1933 рр.», поеми, присвячені митрополиту УАПЦ Іларіону та головному отаману війська УНР Симону Петлюрі.
Всюди, де буває, Любомир завжди наголошує на своєму українському походженні, а на запитання, що його поєднує з Україною, відповідає: «Я українцем народився, українцем і помру. Тут важливо, щоб світ усвідомив, що якби я народився в будь-якій іншій країні, моєї музики б не існувало. Тільки українець може винайти таку музику». Слід сказати, що після своїх останніх виступів в Україні, композитор віддав частину прибутків від концертів на підтримку постраждалих від збройного конфлікту на Сході України.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...