Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 30, 2020

Полотна, які змушують думати

Автор:

|

Листопад 13, 2014

|

Рубрика:

Полотна, які змушують думати
На вернісажі Василя Бажая — мистецький директор Українського інституту Америки Володимир Гойдиш, мисткиня із Сербії Слава Раданович і лікар Віктор Грибенко

На вернісажі Василя Бажая — мистецький директор Українського інституту Америки Володимир Гойдиш, мисткиня із Сербії Слава Раданович і лікар Віктор Грибенко

В Українському інституті Америки в Нью-Йорку 31 жовтня відкрилася виставка картин Василя Бажая. На вернісаж прийшли шанувальники українського мистецтва, обізнані з його провідними постатями. Сам мистець за станом здоров’я не зміг приїхати зі Львова.

Я прийшов першим і мав нагоду тривалий час розглядати незвичні полотна, жодне з яких не мало назви, даючи змогу самостійно вигадувати її, залежно від того, які думки породжувала картина. Мені в полотнах бачився прихований образ дівчини, дерева, міста… Аж прийшла мисткиня Слава Раданович із Сербії й у спільному спогляданні виставки усе поставила на свої місця: море, пісок, небо. Може, й так…
Знавці пишуть, що «Василь Бажай — один із найвиразніших українських майстрів живописної пластики, класик у сфері інсталяції». Його полотна — це багатство і краса колориту, різноманітність і змістовність формальних рішень, що зачіпають та активізують людські органи сприйняття, змушують думати. Картини п. Бажая зберігаються в музеях Львова, Києва, Хмельницького, а також у галереях і приватних колекціях в Україні, Бельгії та США.
Художник народився 4 жовтня 1950-го. З 1991 року є членом Львівської спілки художників України, а з 1996-го — членом її правління. 1998-го він очолив секцію концептуального мистецтва Львівської спілки художників. Живе та працює у Львові. І не просто малює, а творить власний дивосвіт мистецького сприйняття життя. Він повністю заглиблений у стихію кольору та форми.
Мене дивував його щедрий мазок, що частенько був товстим шаром фарби, із якого поставала морська хвиля чи небесна хмара. Але насправді ні хвилі, ні хмари не було, тому що вони народжувалися лише в моїй уяві. «Для мене не існує життя поза процесом творчості. Але коли кажу, що для мене головне — не глядачі, не їхнє сприйняття мене, а сам живопис, у мене часто питають, навіщо я в такому разі роблю виставки. Але ж виставка — це теж мистецтво, це гра з простором, з ритмом наповнення й пауз у ньому. Часом роблю виставки для самого себе у своїй робітні. Коли ви виставляєте той багаж, той матеріал, із яким працюєте, для самого себе — це цикл, що ніколи не припинається. Він не припиняється навіть тоді, коли спите. Це – той фанатичний аскетизм, без якого не може існувати мистецтво», — пише Василь Бажай.
Художник за порівняно короткий час також став провідником у сфері інсталяції об’єктів. 12 років тому він показав людям проект «Лабіринт» спершу у Палаці мистецтв у Львові, а потім – у Центрі сучасного мистецтва Сороса в Києві 1999-го. 4 жовтня 2010-го мистцю виповнилося 60 років, і він запропонував проект «Сковорода». Художник використав знакові одиниці слів, виписав їх на папері й увів у структуру експозиції, не зупиняючись на кожному слові зокрема. «Коли дух у людини веселий, думки спокійні, серце мирне, то все є світлим, щасливим і блаженним», — ці слова Григорія Сковороди заговорили у творах Василя Бажая.
До критичних зауважень про абстрактність своїх полотен Василь Бажай має філософське ставлення. «Є мистецтво, яке можна пояснити від початку до кінця словами. Моє ж — чисто інтуїтивне, я навіть не завжди контролюю себе в процесі роботи. Іноді один-єдиний мазок може бути несамовито об’ємним і потужним об’єктом»., — каже мистець
Василь Бажай був засновником течії концептуального мистецтва, що перейшло від матеріального втілення тем до створення концептів — загальних уявлень, до залучення глядача в «гру ідей». Саме таке сприйняття дарує виставка в Українському інституті Америки, яка діятиме до 12 листопада.

Ларіон Костенко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply