Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 23, 2019

«Піккардійська терція»: 20 років на сцені

Автор:

|

Липень 03, 2014

|

Рубрика:

«Піккардійська терція»: 20 років на сцені
«Піккардійська терція» в Канаді

«Піккардійська терція» в Канаді

У Львові співають усі. І про все. Не вірите? Це – єдине місто у світі, де оспівано навіть звичайний трамвай! Не встиг він, іще з невивітреною свіжою фарбою, проїхатися на початку минулого

століття новіськими, невідґлянцованими рейками, щойно вмонтованими в міську бруківку, як львів’яни вже співали: «Трамвай за трамваєм, за трамваєм — трамвай…»
Проїздивши всі радощі та злигодні, які випали на долю Львова, усі війни й окупації, він доїхав до незалежності України, де, відреставрований акапельними майстрами, знову зі свіжими силами рушив у мандри – і вже не тільки Львовом, а й Україною та цілим світом. Бо якраз «Старенький трамвай» був однією з пісень, якою розпочала свій виступ «Піккардійська терція» 24 вересня 1992 року. Того дня у Львівському державному університеті імені І. Франка відбувся перший виступ згаданого секстету, у складі якого співали Володимир Якимець (тенор), Богдан Богач (бас), Андрій Капраль (тенор), Славко Нудик (тенор), Андрій Базиликут (бас) і Роман Турянин.
За понад 20 років свого існування співочий гурт випустив десять різножанрових альбомів. У Львові ж співаків називають просто «піккардійцями» – й усі одразу знають, про кого йдеться. Бо ж і сама назва — теж львівська! Термін «пікардійська терція» в музичний лексикон увів композитор Анатолій Кос-Анатольський. Означає він мажорний зворот у фіналі музичного твору. А «піккардійці» від себе додали лише подвоєну літеру «к», і відтоді так їх називають у всьому світі.
Географія виступів гурту — справді вражаюча! Німеччина, Іспанія, Італія, Франція, Канада, США, Бельгія, Швейцарія, Синґапур… Про країни-сусіди навіть нема що згадувати. Об’їздити стільки міст, устигнути побувати на різних концертах, фестивалях, і то не по одному разу — не кожному до снаги.
Але тепер знаємо таємницю: допомагає їм отой самий невтомний «Старенький трамвай» тривалістю неповних три хвилини, якого вони колись благословили зі Львова. Бо ж як інакше без нього можна встигнути прилетіти через океан до Канади ввечері в четвер, у п’ятницю, суботу та неділю провести по концерту в Монреалі, Оттаві й Торонто, а в понеділок бути назад у Львові?!
Фактично кожну пісню секстету підспівували присутні в залі на концертах у Торонто, Монреалі й Оттаві.
«Піккардійці» не тільки заспівали українських пісень, яких узагалі в них є понад 300, ще й у найрізноманітніших музичних стилях — поп, рок, класика, фольк, джаз, кантрі, духовна музика, рок-н-рол та блюз, — але й вразили глядачів виконанням композицій французькою, польською й італійською. Загалом у їхньому пісенному репертуарі є пісні 12 мовами світу, та французька для Канади — те, що треба.
Під час концерту в Монреалі, який відбувався в домівці УНО при відкритих вікнах, випадкові перехожі французи почали танцювати прямо на вулиці! Ну, і зайве на цьому тлі говорити про те, що найменші українські глядачі, діти, самі протанцювали на всіх трьох концертах, додаючи тим наснаги «піккардійцям».
Очевидно, провести успішно три насичених виступи за три дні нашим вокалістам допомагала злагоджена організація продюсерського центру компанії «Міст» із Юрієм Кусем (радіо «Міст»), яка вже раніше проводила в Канаді не один концерти за участю «Океану Ельзи», Руслани, ВВ, «Мандрів», Оксани Білозір, Юрія Винничука й інших.
Як сказав п. Кусь: «Головне — це команда однодумців. Без допомоги на місцях було би неможливо провести такі успішні концерти. Потрібно, щоби був відповідний рівень в усьому — й у звучанні, і в проживанні, і в харчуванні, й у спілкуванні. І виступи українських виконавців у Канаді доводять, що все це є!»
Зокрема, до вдалого турне «Піккардійської терції» долучилися корпорація «Міст», тижневик «Міст», Українська кредитова спілка Лтд, кредитова спілка «Будучність» (Торонто), Народна каса «Дежарден-Монреаль», компанія АА Floor, Собор Івана Хрестителя (Оттава), Рома Купчинська, о. Кирило Микитюк і ціла армія добровольців.
Це вже – майже традиція, що українські колективи приїжджають в Канаду зовсім несподівано, мов літня гроза, випадають щедрим життєдайним дощем, заряджаючи нас своєю енергією, і так само раптово зникають, аби прилетіти знову, коли ми їх найбільше потребуватимемо. А нам було їх дуже потрібно, бо починаючи з листопада минулого року ми, прикуті до комп’ютерних моніторів і екранів телевізорів, співпереживаємо народженню нової України, що за заповітом нашого пророка Тараса Шевченка окроплює свою волю кров’ю ворожою і кров’ю своїх новітніх героїв.
…До їхнього приїзду готувалася вся українська громада Оттави. Оскільки цього року будемо святкувати 100-літній ювілей парафії Св. Івана Хрестителя, то отець-парох Кирило Микитюк дозволив провести цей концерт просто в церкві. І це було справді гідне місце, де могли виступати лаyреати Шевченківської премії України, бо й нашу церкву розмальовував іще один шевченківський лауреат – львів’янин професор Любомир Медвідь.
Євромайданівці, Наукове товаристо імені Шевченка, кредитова спілка «Будучність» та Українська кредитова спілка подбали про інформацію, рекламу концерту та продаж квитків у Оттаві. Надя Казимира організувала церковне юнацтво до волонтерства під час проведення концерту, їхнім завданням було стояти при дверях та інформувати людей. Ось – їхні імена: Данте Баптист, Роман Козак, Аук Віссер, Матвій Гентош, Юліяна Гентош і Анастсія Городнича. Борис Ґенґало, Рон Соробей, Богдан Малина стежили за порядком, доставляли додаткові крісла. Віра Гуцуляк і Оля Катрушенко продавали квитки, а Селлі Чоревскі з Ліґи українських католицьких жінок приготувала залу до прийняття. Також п. Надя організувала наших жінок, аби принесли солодке для невеличкої перекуски після концерту. Товариство приятелів України в Оттаві оплатило обід, Товариство підприємців і професіоналів спонсорувало холодні напої, чоловічий хор «Аккорд» організував прийняття в їдальні семінарії, а працівники кредитової спілки «Будучність» наступного дня приготували сніданок. Та найбільше раділи «піккардійці» гостинності Семінарії Св. Духа в Оттаві, де вони ночували.
І, до речі, найголовніше — про армію. Але справжню, українську. Бо про нинішні події в Україні писати тут зайве. Як і про внесок «Піккардійської терції». Усі чули їхню «Пливе кача» за «Небесною сотнею».
Хто відстоює незалежність зі зброєю в руках, а хто — піснею. Українська пісня завжди допомагала нашим воякам — із наших пісень можна прочитати всю нашу історію.
Організатори концерту озвучили ідею щодо перерахування коштів із концертів на новостворений Фонд підтримки українського війська від Ліги українців Канади. І це — тільки початок, бо зі всіх подальших культурних заходів і концертів, які планує влаштувати продюсерський центр компанії «Міст», ми переказуватимемо частину коштів на підтримку нашої армії. Цього разу з турне «Піккардійської терції» в Канаді ми перерахували на фонд 3 тис. CAD.
Тож наш «Старенький трамвай» не просто мандрує світом, але помалу перетворюється на танк. Чи краще сказати: допомагає своїм транспортним колеґам, призначення яких – не перевозити людей, а захищати.

Богдан Малина, Володимир Катрущенко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...