Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 22, 2018

Перелоги Йосипа Гошуляка

Автор:

|

Вересень 06, 2012

|

Рубрика:

Перелоги Йосипа Гошуляка

Та був у нім завдаток

сил багатий,

І огник ним засвічений

не згас,

А розгорівсь, щоб всіх

нас огрівати.

Іван Франко

 

Володимир Грабовський

Цими словами з юнацького («парубоцького періоду», за визначенням А. Кримського) видатного сонета Івана Франка розпочну оповідь про відому в Україні й діаспорі особистість — Йосипа Гошуляка. Усе в цих рядках співзвучне творчому кредо Гошуляка, крім одного: у поета вжито минулий час («був»), а

п. Йосип перебуває серед нас, хоч тепер уже в поважному віці (готується зустріти своє 90-річчя!), продовжуючи нас зігрівати «огником» свого розуму, свого серця й душі.

Не байдужі до мистецтва, до суспільного буття, зокрема в Торонто, люди пам’ятають віхи його життя, наповнені різними — і драматичними, і натхненно радісно-просвітленими — сторінками. Сільський хлопчик із Тернопілля, який шукав своєї стежки, вибираючи між релігією та музикою, урешті вийшов на широкий шлях служіння українській культурі.

На сьогодні Йосип Гошуляк — не тільки яскравий бас-баритон світового рівня, що в недавньому минулому щиро подивляв численних слухачів, а й автор унікальних книг — спогадів «Й свого не цурайтесь» (Львів: Каменяр, 1995), нотного збірника «Пісні, думи та романси з репертуару Йосипа Гошуляка» (Тернопіль: Джура, 1999). Ці видання спричинили відповідний резонанс у мистецьких колах України. До речі, тижневик «Міст» неодноразово доброзичливо висвітлював ці знакові для української культури події.

Поглиблюючи тему про видання, пов’язані з широким полем діяльності співака, зазначу, що надійним помічником у непростій справі утривалення в друкованому слові його роздумів, тривог і надій упродовж 20 останніх років є його дружина Марта Онуфрів. Хочеться також згадати унікальний мистецький фотоальбом «Йосип Гошуляк: миті життя» (Тернопіль: Джура, 2002), автором-упорядником якого є п. Марта.

Найновіший шедевр (чомусь боїмося цього чужинського слова, що означає межу досконалості та визнання) — книга «Орав свій переліг. Йосип Гошуляк: від маминої пісні до вершин вокалістики». Упорядником 910-сторінкового (окрім того, 80 сторінок чорно-білих і кольорових ілюстрацій) ошатного, із чудовою поліграфією видання стала Марта Онуфрів. Цьогоріч ця книга вийшла друком у солідній «фірмі» — Видавничому домі «Києво-Могилянська академія». На мою думку, це є безпосереднім продовженням попередніх видань Й. Гошуляка та про нього, опублікованих в 1990-х рр.

в Україні, насамперед — «Й свого не цурайтесь». Цікаво, що назва, що є епіграфом до книги, влучно запозичена, як і в попе­ред­ньому виданні, із поезії Т. Шевченка:

 

Не нарікаю я на Бога,

Не нарікаю ні на кого,

Я сам себе, дурний, дурю,

Та ще й співаючи. Орю

Свій переліг —

убогу ниву!

 

Про закономірність цитованих тут слів Пророка — дещо нижче, а зараз варто згадати ті поетичні рядки, які стали своєрідним епілогом книжки. Це вже — Іван Франко:

 

Пісне, моя ти підстрелена

пташко,

Мусиш замовкнуть і ти.

Годі ридати і плакати

тяжко,

Час нам зо сцени зійти.

 

Сумовиті слова поета про «сходження» зі сцени, хоч нібито відлунюють реаліями життєвої стезі будь-якого мистця: короткий вік у людини, що співає професійно, але пригадаймо: Art longa — vita brevis! (Життя коротке — мистецтво вічне!). І, до слова, Йосип Гошуляк це підтвердив усіма своїми здобутками.

Але повернімося до нової книги. Вона складається з 11 неоднорідних, різножанрових розділів. Власне, це й робить її цікавою для найширшої аудиторії — від студентської молоді, науковців до звичайних аматорів, здатних поцінувати красне слово. Тому й належить вона до «документально-епістолярного» жанру. Розпочинається книга тривожно-болісною статтею

Й. Гошуляка «Рятуймо українську музичну культуру!». Такий зачин видається більш ніж логічним: у глибокому засиллі світової «попси» лише висока класика й фольклор здатні засвідчити перед світом гуманізм і етичні засади рідного мистецтва. Треба розуміти правильно: ніхто не є закостенілим противником масової культури, але ж потрібно знати міру, як це робиться в цивілізованому світі.

Йосип Гошуляк — майстер співу, у репертуарі якого є близько 30 міжнародних оперних партій, безліч оперних арій і камерних творів світового рівня, сотні українських романсів і народних пісень, дум, козацьких і чумацьких пісень, — має право закликати своїх колеґ-мистців до підтримки вартісної музики!

Ориґінальний виклад книжки автором-упорядником п. Онуфрів, зокрема, спостерігається в назвах розділів: «У світі музики», «У творчому зростанні», «У відлунні слави», «У променях приязні», «З-під авторського пера», «Дружнє багатоголосся» тощо. Хоча потрібно було би розпочати перелік матеріалів від ґрунтовного й об’ємистого (54 сторінки!) вступного нарису п. Марти «До мистецтва крізь призму людських відносин», у якому піднято потужний пласт української культури.

Не втримаюсь від тієї спокуси, аби по-доброму не позаздрити славному співакові: скільки в нього друзів, приятелів, однодумців! Як тут не назвати бодай декого з них: це письменники/поети/літературознавці — Г. Нудьга, І. Качуровський, У. Самчук, Б. Олександрів, Я. Розумний, І. Гнатюк, Ю. Лавріненко, М. Гарасевич; актори/режисери/театрознавці — Й. Гірняк, О. Добровольська, В. Ревуцький, Р. Василенко; дириґенти/композитори/музикологи — М. Колесса, І. Гамкало, Л. Туркевич,

Г. Китастий, В. Витвицький, П. Маценко, І. Соневицький, М. Загайкевич, Р. Савицький-молодший, М. Головащенко, І. Лисенко, Л. Яросевич; співаки/акомпаніатори — Д. Йоха-Березинець, М. Голинський, Б. Гнидь, С. Козак, М. Кокольська, Р. Бабак, Н. Шульман, В. Баб’як. Без перебільшення, це — цвіт української нації, об’єднаної Музою Йосипа Гошуляка. І ще: Д. Робертсон, К. Ґілмор, К. Картер, Е. Барбіні, Д. Чінья, Л. Баркін і т. д.

Кілька слів про автора-упорядника Марту Онуфрів — відому журналістку-публіциста, громадського діяча. Маючи чималий досвід редакторської праці, не цураючись, власне, літературної діяльності — «Судилище триває» (Львів: Каменяр, 1995); «Спонука до чину» (Львів, 1997); поетична збірка «Просінь» (Стрий: Щедрик, 2002), — п. Марта вклала величезний труд у книгу «Орав свій переліг», щоби та стала довершеною.

Пам’ятаю, як вийшла друком об’ємиста книга — 535 сторінок! — «Дорогами долі» (Дрогобич: Коло, 2006) про «боротьбу за волю багатьох поколінь нашого народу». Тут автор-упорядник Марта Онуфрів упоралася зі сот­нями різнопланових документів (світлин, мап, пресових збірників, газетних статей тощо), аби видання мало гармонійне й цікаве для читача наповнення. Варто сказати, що в написаних п. Мартою розділах і статтях удало відтворено історичний дух епохи, зокрема завдяки її роздумам філософського звучання.

Подібне — із книгою про співака: сотні матеріалів (статей, розвідок, рецензій, споминів, репортажів, світлин, матеріалів), тисячі імен укладено в певній пропорції й послідовності, також — енциклопедичні дані про авторів, багатотисячний іменний покажчик.

Працюючи навесні цього року в Києві над остаточним варіантом книги, яка готувалася вже кілька років, Марта Онуфрів «устигла» осягнути ще одну річ: виконані та записані Йосипом Гошуляком на платівки й аудіо­касети вершинні зразки вокальної музики — арії з опер і монологи, солоспіви українських та зарубіжних композиторів — були оновлені, реставровані й зразково підготовлені для сучасних електронних носіїв. У підсумку меломани отримали чудовий подарунок: альбом «У поклоні Кобзареві», що складається з трьох дисків, укладених тематично: «І воспою знову» (солоспіви на слова Тараса Шевченка), «Басові арії та монологи» (європейських і українських композиторів) і «Надію в серці привітаю» (українські музичні твори, здебільшого на поезію Т. Шевченка). Цей музичний альбом присвячено славній даті, що надходить, — 200-річчю Тараса Шевченка.

На завершення — про недовгу, але все ж реальну історію «входження» новітнього видання про Йосипа Гошуляка в український світ. У травні ц. р. відбулася низка презентацій книги «Орав свій переліг»: у Києві, Тернополі, Чорткові, с. Палашівці, Стрию, Дрогобичі та Львові. Маючи змогу брати безпосередню участь у деяких із цих мистецьких заходів, засвідчую: вони відбувалися дуже успішно й надзвичайно цікаво, викликали відповідне захоплення. Тим більше, що присутні мали гарну нагоду отримати в подарунок книгу «Орав свій переліг» і CD-альбом; крім того, ці артефакти вже знайшли відповідне місце в авторитетних наукових і мистецьких бібліотеках Києва, Львова, Дрогобича, Стрия, Тернополя, Чорткова, Івано-Франківська, Дніпропетровська. Уже позитивно відгукнулися про них композитори, редактори, музикознавці, журналісти: треба очікувати змістовних рецензій. Приємно, що невдовзі «Орав свій переліг» буде представлено на Міжнародному книжковому ярмарку, який відбуватиметься у вересні цього року у Львові. Отож побажаймо цій книзі великих успіхів і щасливої долі!

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...