Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 16, 2018

«Очі чорнії» — пісня, яку співає весь світ

Автор:

|

Червень 28, 2018

|

Рубрика:

«Очі чорнії» — пісня, яку співає весь світ

Євген Гребінка

На початку січня 1842 року Євген Гребінка отримав листа від матері, котра просила його навідатися додому. Але пускатися в дорогу взимку зі Санкт-Петербурґу на Полтавщину не мало сенсу. Виїхав лише в травні разом із сестрою Людмилою, котра навчалася в інституті шляхетних дівчат і мала в цей час канікули. Погорювавши та відвідавши батькову могилу, парубок, на вимогу матері, поїхав відвідати батькових побратимів, котрі допомагали їй облаштувати його похорон.
Першим із них відвідав Василя Марковича в Калюжинцях. Звідти вирушив до Рудки, де жив Василь Ростенберґ. Хоч відстань була не далекою, але зголоднів добряче, бо виїхав ще до сніданку. А господар щедрий стіл накрив по-панськи. Крім господаря та гостя за гостинним столом сиділа 15-річна внучка господаря Марійка. Глянув Євген на неї — і серце затріпотіло. Гарна, рухлива, енергійна, вона просто зачарувала його своїми чорними сіяючими очима. Їй тут дозволялося все, на те вона й онука. Її батьки померли ще 1831 року, тож перебувала під дідовою опікою.
А після обіду дідусь попросив Марійку показати гостеві маєток і сад. Гість умів розповідати, та й було про що. Він знав багато чого з життя столиці царської імперії, був у дружніх взаєминах із О. Пушкіним, І. Криловим, І. Тургенєвим, К. Брюлловим, земляками І. Сошенком, Т. Шевченком. Євген читав для дівчини свої вірші, а вона, то вдумливо слухала, то заливалася сміхом. І вже тоді хотілося йому залишитися тут хоч на кілька днів, але в столиці чекали важливі справи. Тож вже наступного дня вирушив у дорогу.
Непомітно пролетів рік. У травні 1843-го сестра Людмила закінчувала інститут й її потрібно було відвезти додому. А після кількох днів відпочинку в рідних Убіжищах Євгена запросили в сусідню Мойсіївку на бал до княгині Волховської. Як почався бал, поета запросила на «білий танець» чорноока красуня. Глянув їй в очі — і заціпенів. Це вони не давали йому цілий рік спокою та снилися серед ночі. Марія всміхалася та все говорила, балакала, раділа зустрічі з ним. Це вже була не та Марійка-підліток, а дівчина на виданні. Слухав її щебетання, гриміла музика, а в думках зароджувалися слова: «Очи черные, очи страстные! Очи жгучие и прекрасные». Але танець непомітно швидко закінчився. Євген повів даму до дідуся, легко вклонився та відійшов у бік.
Два тижні Євген гостював у матері. Кілька разів був у с. Рудках у Ростенберґів. А перед від’їздом попросив у п. Василя руки його онуки. Але той заявив, що вона ще замолода для шлюбу. Якщо справді кохає, то ще рік зачекає. Марійка заприсягнулася, що чекатиме.
І знову — в дорогу. Їхав, а в думках, мов із сивого туману споглядали на нього очі коханої. Однак серце гнітив неспокій. Здавалося, що був так близько до мети, а тут — відмова. Прибули до Києва. На ніч зупинився в «Зеленому готелі», а як отримав покої — сів до столу. Знову в уяві з’явився бал: гриміла музика, кружляли пари, і в легкому тумані — пронизливі очі коханої. І легким, гарним каліграфічним почерком лягли на папір рядки поезії:
Очи черные, очи страстные!
Очи жгучие и прекрасные!
Как люблю я вас! Как боюсь я вас!
Знать, увидел вас я в недобрый час!
І так, без зупину, було записано три строфи. Того ж року вірш опублікувала «Літературна газета». А 30 червня 1844-го Євген і Марія Василівна Ростенберґ повінчалися. За рік у них народилася донька Надія, хресним батьком якої став поет Петро Плетньов.
Минав час, а дружина поета так і не знала, за яких обставин було написано «Очі чорнії». Дізналася про це лише після того, як він вписав їх у її альбом. Було це вже після публікації. На диво, повні любові, душевних переживань і сердечних пристрастей рядки не відразу знайшли свою мелодію. Були варіанти музики в темпі мазурки, маршу, ліричної пісні, але вони не прижилися. Остаточно мелодія закріпилася після виконання пісні славетним Ф. Шаляпіним, котрий використав для неї музику маловідомого французького композитора Флоріана Германа, перероблену з маршу на вальс Софусом Гердалем. Славетний співак додав романс до свого репертуару та присвятив своїй майбутній дружині, італійці Іолі Торнаґі. До речі, це він додав до тексту кілька куплетів, мабуть, ним же створених.
З роками до пісні додавали нові строфи, її виконували циганські та російські народні хори, співали видатні співаки Петро Лещенко, Борис Штоколов, Валерій Агафонов, Микола Сліченко, американець Луї Армстронґ, іспанець Хуліо Іглесіас, тріо «золотих тенорів» (Лучано Паваротті, Пласідо Домінґо, Хосе Каррерас), Ізабелла Юрьєва, Патрисія Каас, Мірей Матьє, Володимир Висоцький, Дмитро Хворостовський, Йосип Кобзон, Лоліта Торрес, сестри Беррі, польський ансамбль «Червоне — чарне». «Очі чорнії» звучали як циганська пісня, як джазові варіації, як танці чарльстон, хора, самба, легкий свінґ, вальс тощо. Звучали вони й на льодовому майданчику підчас виступу канадської фігуристки Саші Коен. Їх співали російською, англійською, французькою, іспанською, німецькою мовами. В найрізноманітнішому мелодійному оформленні «Очі чорнії» як романс звучав у виконанні акордеоністів, невеликих музичних ансамблів і великих оркестрів. Його використали у фільмах «Шестиструнний самурай», «Ширлі-мирлі», «Таємниця Наталі Вуд». З українських виконавців «Очі чорнії» співали Іван Козловський, Борис Гмиря. Не так давно романс ввів до свого репертуару співак Павло Зібров, котрий використав для цього злегка відредагований текст поета Степана Галябарди. В оригінальній трактовці її співає Олег Скрипка. Але все то було мовою оригіналу.
Вперше українською мовою цей знаменитий романс переклав журналіст, поет-лірик Юрій Тараненко. Але ще вдаліший переклад здійснив поет Юрій Отрошенко. Саме в його перекладі «Очі чорнії» знаменито виконувала та записала відома оперна та концертно-камерна співачка Ганна Колесник із Торонто. Це в її виконанні «Очі чорнії» звучали в містах Америки й Австралії. І летіли світами прикрашені її голосом рядки поезії:
Очі чорнії, неповторнії,
Очі яснії, і прекраснії,
Як люблю я вас,
Як боюсь я вас,
Мабуть вгледів я
У недобрий час.
Ганна Колесник записала цей романс у Києві 1995 року в супроводі оркестру Київської опери під орудою Івана Гамкало. І дочекався світ досконалого українського перекладу та високопрофесійного виконання знаменитого романсу.
До речі, в україномовному перекладі Юрія Отрошенка співачка записала 16 романсів. Їх можна знайти у вікі-джерелах у вигляді текстів і нот, які з’явилися там завдяки дозволу Галини Отрошенко, вдови поета. Тепер їх може послухати кожен охочий і відчути красу українського слова у музиці, як це й було передбачено поетом.
Нове забарвлення у виконанні Ганни Колесник-Ратушної отримали також шедеври західноєвропейської класики Ave Maria Ф. Шуберта, «Елегія» Ж. Массне, «Полюбила я на печаль свою» С. Рахманінова, «Візник не жени так коней» та інші. Компакт-диск із цими творами було випущено 1997-го в Торонто. Громадська організація «Вікімедіа-Україна» отримала також від співачки дозвіл на використання компакт-диску «Солов’їною до вас, мої рідні».
Євген Гребінка — відомий поет, прозаїк, видавець, автор романів, повістей, драматичних творів, поезій, приказок, байок, романсів і пісень. Перебуваючи з 1841 року в Санкт-Петербурзі з його вологим кліматом, він захворів туберкульозом. А 3 грудня 1848-го поета не стало. Столична газета «Санкт-Петербургские ведомости» тоді писала: «Багато хто посумує за Є. Гребінкою, як літератором, а нам тим більше скорботно за втрату такої доброї людини. Не виросте на його могилі ні кропива, ні терен, природа хай прикрасить її пахучими квітами його улюбленої Батьківщини».
Тлінні останки покійного перевезли в с. Убіжище, де 13 січня 1849 року їх поховали в родинному гробівці. Крім романсу «Очі чорнії» стали популярними піснями вірші поета «Козак на чужині», «Молодою я ще дівкою була» та «Ні, мамо, не можна нелюба любить!». 1900-го на могилі Гребінки було встановлено пам’ятник із чавуну. Тепер на цьому місці встановлено скульптуру роботи Ю. Гирича. А романс «Очі чорнії» й надалі хвилює серця мільйонів закоханих. Не випадково його вважають славнем всеохоплюючого та беззастережного кохання!

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...