Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 12, 2017

Невільничі пісні-сльози «остарбайтерок»

Автор:

|

Серпень 10, 2017

|

Рубрика:

Невільничі пісні-сльози «остарбайтерок»

Тетяна Гуцол у Німеччині. 22 травня 1945 року

Історик Анатолій Трембіцький надіслав до США особливу книжку — збережені у родинному архіві записи усної народної творчості, які зробила під час примусової праці в Німеччині його мати Тетяна Трембіцька (1924-2006), в дівоцтві Гуцол (Пісні обпалені війною в записах Тетяни Трембіцької / Упорядники Анатолій Трембіцький і Лілія Іванович. — Хмельницький: ІРД, 2015. — 134 с.).
1942 року німецька окупаційна влада почала кампанію вивезення українців на примусову працю до Німеччини. Їм обіцяли хороші заробітки і сите життя. З родини Гуцолів першим поїхав батько Петро, щоб вже не повернутися. 26 травня 1943-го силоміць забрали старшу доньку, 19-річну Тетяну. Випало їй працювати токарем на металургійному комбінаті в місті Ельме. Жили у трудовому таборі за колючим дротом, харчування мали злиденне, одяг — узятий із дому, працю — виснажливу.
Тетяна повернулася додому 1946-го, отримавши статус політично не благодійної, «зрадниці», ледве не «ворога народу», бо працювала у нацистській Німеччині. Зі собою привезла майже 50 пісень, які записала з уст інших невільниць. Саме ці пісні-сльози й стали книжкою з передмовою упорядників, які розповіли сумну історію українок-«остарбайтерок» в роки Другої світової війни.
Упорядники поділили привезені пісні на три групи. До першої віднесли плач за рідними, за Україною. Друга група — дівоча туга за втраченим коханням. Далі — пісні про важку долю, «перелицьовані» з існуючих пісень, зокрема, з тюремного світу. Зважаючи на те, що пісні складали прості сільські дівчата, важко очікувати від них високої поезії, зате сліз у їхніх творах не бракувало.
Соня Пахальчук із Волиці на Поділлі благала маму: «Вийди, мамонько, послухай рано-вранці на зорі, як донька сльози проливає в чужій, далекій стороні». Ганна Пестонюк із Малої Клітної тужила за подругою: «Ой у місті, у Бамберзі дзвони задзвонили, нашу Варку-подруженьку тут похоронили. Ой, подруго наша мила, що ти наробила, у час такий, на новий рік ти нас засмутила».
Упорядники книжки пишуть: «Сьогодні є всі умови для того, щоб невільничі пісні українських острарбайтерів увійшли і зайняли належне їм місце в скарбниці українського фольклору, оскільки всі вони створені за найкращими традиціями усної народної творчості».

Ларіон Костенко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...