Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 24, 2017

Нещастям оповите життя малярки: до 80-ліття смерті Софії Левицької

Автор:

|

Вересень 21, 2017

|

Рубрика:

Нещастям оповите життя малярки: до 80-ліття смерті Софії Левицької

Софія Пилипівна Левицька народилася 3 березня 1874 року в селі Вільхівці на Поділлі. З ранніх років захопилася мистецтвом, тому поїхала до Житомира, щоб там навчатися у приватній художній школі Казановських. Після року науки повернулася до батьківського дому в Києві, де відвідувала майстерню художника Сергія Світославського (1857-1931).
Перше нещастя невелику ростом, маленьку та худеньку, проте гарну дівчину Софійку, спіткало замолоду. Їй тоді було майже 19 років. Батьки, Пилип Левицький і Модеста Биховська, віддали доньку заміж за лікаря Юстина Маніловського. Незабаром він виявилося, що той пияк. 1894-го у подружжя народилася донечка Ольга, яку, на підставі лікарського діагнозу, визнали ненормальною та психічно не стабільною. Скривджена жінка доброї та ніжної вдачі вирішила покинути чоловіка, з котрим життя аж ніяк не складалося. Одної днини залишила його і з донькою повернулася до батьків. У Києві старанна мати намагалася допомогти доньці. Прагнула, щоб та могла жити нормально. 1905-го, коли Ольга підросла, 31-річна Софія, за згодою та допомогою батьків, поїхала до Парижа, де Левицька, залишивши доньку рідним, і вступила до мистецької школи Еколь де Бозар. Бажання вчитися малярства, що зродилося в юні роки, нарешті сповнилося. Досягнувши неабияких успіхів у школі 1906 року Левицька відвідала рідню в Україні.
Познайомившись із молодим талановитим малярем Жаном Маршаном, закохалася і стала його дружиною. Софія жила з Маршаном на Мормартрі й інших, дешевших від першого, помешканнях. Студіювала в Академії мистецтв, в якій друзями стали студенти, а згодом відомими художниками. Разом із Маршаном жити і творчо працювати Софії було радісно, бідно, але гідно. Їхнє скромне помешкання завжди було гостинним. У ньому Софія рад приймала спільних їм знайомих.
Левицька багато малювала, переважно великих розмірів картини, різні за тематикою та технікою виконання. Її роботи приймали на виставки до паризьких незалежних та осінніх салонів. А були вони яскравих кольорів, соковитих тонів, імпресіоністичного стилю й кубістичної форми. Творила їх за власними розсудливими міркуваннями, уважно і пильно накладаючи фарби пензлями на полотна на свій смак. Таким чином у неї створювався власний почерк, певна індивідуальна манера тільки їй притаманна з натяками кубізму. До числа відомих композиційних олійної техніки творів художниці належать «Вид з вікна», «Церква у Вансі», «Пейзаж з річкою», «Околиці Парижу», «Жінка з собакою», «Дівчина на коні», «Дівчина в купелі», «Збирання яблук», «Винозбір», «Липи цвітуть», «Білий одноріг у райському саду», «Ангел-хоронитель», «Карузеля дерев’яних коників», «Портрет Олександра Шульгіна», «Польові квіти», «Мертва природа», «Далії».

Портрет паризької дами

Свою першу персональну виставку малярка організувала 1913 року у галереї Б. Вайля. Зберігся каталог цієї виставки, передмову до якого написав Шарль Мальпель. «З творів Соні Левицької пробивається дуже тонка поезія, яка виходить із спокійного мистецтва. А все ж таки, цього мистця вважають за одного із найбільш сміливих», — писав він. Мистецтво Софії Левицької оцінив також французький поет і теоретик французького модернізму в мистецтві Ґійом Апполінер-Костровицький.
Період кубізму в мистецтві Левицької тривав не довше, ніж десять років. У 1920-х і 1930-х рр. її малярство мало ознаки постімпресіонізму. Малювала великі полотна, накладаючи на них рідкими і тоненькими шарами. На противагу її картинам, Левицька плідно працювала над маленькими за розмірами графічними творами-дереворитами та ліноритами. Виконувала гравюри на замовлення французьких видавництв. Левицька виготовляла також і станкові гравюри більшого формату. Завдяки її численним графічним творам здобула собі визнання в Парижі.
У цій техніці оформила кілька книжок. Разом із поетом і приятелем Роже Аляром, переклала французькою «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя, проілюструвавши книжку більш ніж десятьма дереворитами. Книжка вийшла 1921 року у видавництві «Ля нувель ревю франсез». В них бачимо народні риси різних осіб, наприклад, молоду жінку, яка побачивши велику голову свині, що суне до хати через вікно, перелякано тулиться до чоловіка, а інші її роботи насичені гротескними прийомами. Кожну постать можна впізнати по обличчі й одязі, характерних для слов’ян. Мужчини одягнені в сорочки з вишивками на них, у широкі шаровари й обуті в шкіряні чоботи, а на головах чітко вирисовуються кучми.
Декоративністю та стилізацією в дусі середньовічних дереворитів побудовані ілюстрації до «Жуанвільського літопису» (1925). На одній зображено епізод із життя Людовіка Святого, котрий лежить на ліжку, накритому немов плащаницею та з німбом навкруг голови. Біля постелі стоять три жінки-молільниці, а позаду кілька скорботних осіб. Задній план деревориту наповнений янголами та зорями.
Також успішно завершилася спільна робота Левицької з Маршаном над ілюстраціями поеми Поля Валері «Ле серпан», яка побачила світ 1925-го. Поет захоплювався цими графічними працями і написав про них у передмові до своєї книжки: «Ніщо не могло бути відповідним для твору і більше дискретно сугестивне щодо інтенцій його змісту, як цей рідкісний супровід декоративних винаходів таких самовільних, а рівночасно таких щасливих. Складаю сердечну подяку виїмковому таланту пані Софії Левицької». Цього ж року мисткиня виконала ілюстрації до видання твору Ґофруа де Люта «Ле жарден», яке вийшло у видавництві «Ля Сантен».
Графічні твори Левицької можна було бачити на багатьох виставках в Парижі, наприклад, в галереї А. Самбона, котрий згадував про українку таке: «Вона малює, як говорить, — з мелодійним акцентом. Очі завжди стривожені далекою мрією. Софія Левицька принесла зі своєї рідної української землі наявну поезію, поєднану з терпінням і жалем».
Три дереворити Левицької було залучено до «Виставки образів українських пластиків» (1931) — «Сад», «Фантазія» та «Паяц». Через два роки у приміщеннях Національного музею у Львові відбулася щорічна виставка Групи українських мистців, котрі жили у Парижі. Крім Михайла Андрієнка, Олекси Грищенка, Миколи Глущенка, Миколи Кричевського, Василя Перебийноса, Софії Левицької та інших, були запрошені Ж. Барадюк, Р. Дюфі, З. Готьє, А. Льот, Ж. Маршан, Д. Северіні, М. Тоцці, І. Паїлєс, де Варокіє, Ж. Жанен, Ф. де Пізі, Ж. Ано та ряд інших.
Здавалося, що дорога встелилася щастям. Та доля принесла нове нещастя та лиху несподіванку. Через невтішний матеріальний стан родичів у Києві Софія була змушена забрати психічно хвору доньку до себе. Післявоєнний тягар упав на її слабкі плечі. Ходила з Ольгою до різних фахівців, але надія вмирала. «Нарешті зрозуміла, що нічого не вийде, і навіть пробувала її втруїти», — писав Олександр Шульгін, політичний діяч, котрий жив у Парижі з 1927 року.
Ще гірше нещастя охопило Софію тоді, коли її покинув Жан Маршан. «Одного з чорних вечорів листопада я знайшов Левицьку в її робітні до краю приголомшену горем. Виглядала вона, мов підстрілена голубка. «Маршан мене покинув, — поскаржилася крізь сльози. — Після 20-ти років спільної праці і життя… одна я, одна… немов перед прірвою», — писав Олекса Грищенко у своїй книжці «Мої зустрічі і розмови з французькими мистцями» (Нью-Йорк, 1962). Причиною розлуки стало невдоволення Маршана не лише прибраною донькою, але й дружиною, котра також втрачала глузд.
Ім’я Софії Левицької, на жаль, не потрапляло на сторінки українських радянських енциклопедичних видань, хоча створила безліч художніх творів. Кілька з них збереглися як в галереях, так і в приватних колекціях у Франції, Італії, Німеччині, Польщі та деінде, наприклад, «Збір яблук», «Збір винограду», «Амазонки на конях», «Буря на морі», «Свято Купала», «Америка», «Паломники відчалюють до святої землі», «Автопортрет» і «Парк у місячному світлі». Частина її робіт зберігається у фонді Національного музею України. Софія Левицька відійшла у вічність 20 вересня 1937 року, похорон влаштували українські та французькі приятелі.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Loading...