Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 13, 2019

На високій ноті любови

Автор:

|

Жовтень 09, 2019

|

Рубрика:

На високій ноті любови
Надія Козак

Можна сміливо стверджувати, що такого величного свята поезії, яке відбулося в неділю 29 вересня ц. р. в концертній залі Українського культурного центру «Старий млин» у Торонто, ми ще не мали ніколи. А був це вечір презентації збірки віршів «Грона любови» поетеси Надії Козак, що пройшов під патронатом і меценатством Ліґи українок Канади (відділ Торонто).
Надія Козак уже впродовж майже трьох десятиліть перебуває у вирі культурно-громадського життя Торонто й усі ці роки безмірно закохана в прекрасне, вічне, люблене, чим для неї є поезія. Поезія — це її життєве й душевне кредо. Вона з тих поетів, пісні й вірші котрих «летять у світ, як пух з тополі».
У збірці «Грона любови» більш ніж півтори сотні пісенних текстів і віршів. І кожен має свій зміст, напрям і присвячення, починаючи від діда Юлька, грою на скрипці якого милувалася не лише вона, а й усе село. Звідси й такі рядки: «Згадай мені, скрипалю, ті роки, Що відлетіли в вирій, мов соколи. На струни серця пісню розклади, Щоб я не забувала їх ніколи».
Тож зростала вона під талановиті звуки скрипочки. Та й народний спів змалечку привила їй мама, хоча й бухгалтер за професією. Звідси й бере початок закоханість поетеси в життя, природу, світ прекрасного, народний спів. А в п’ятирічному віці вперше виступила на сцені сільського клубу. Дуже активною поетеса була в шкільні роки, але вагомі здобутки з’явилися пізніше, після закінчення школи та Тернопільського фінансово-економічного інституту. Працюючи економістом фабрики індпошиву та ремонту одягу в Тернополі, вона була активною учасницею хору «Ромашка», що мав звання народного та виступав із концертами як у рідному місті, так і за його межами. Тоді п. Надія була незмінною ведучою його програми, декламаторкою і сценаристкою. Її «економічна душа» тонко відчувала світ слова й музики. У доробку поетеси з’явилися вірші «Під покровом Христа», «О, краю мій», «Сивочолий Збруч», «Перше кохання», «Рідне слово», «Мій Тернополе» й інші. Вже підготувала до випуску збірку віршів, але життя пішло іншим шляхом.
1992-го родина Козаків еміґрувала до Канади й оселилася в Ошаві, неподалік від Торонто. Після десятирічної перерви поезія по-новому увірвалася в її душу, вірші посипалися, як із рога достатку. Мабуть, дала про себе знати ностальгія за рідним краєм. «З ласки Божої, — згадує поетеса, — моя муза мене віднайшла. І ми, наче вперше, зазирнули одна одній в душу вже по-дорослому. О, як багато мені хотілося їй розповісти! Хвилею ринула низка пісенних поезій із власних емоцій та переживань».
Зав’язалася плідна співпраця з композиторами. Перша, кому довірила свої тексти, була Наталія Колач-Кулинич, із якою підготували цілий відділ концерту (2004), де прозвучали пісні у виконанні ансамблю «Збруч», співаків Л. Пасько, Д. Білана, А. Жмурка. 2009 року відбувся величний концерт «Роби добро» в її рідному селі Самолусківці, з її ж сценарною програмою і веденням вечора. Пісні виконував автор музики й співак Юрій Кіцила.
Згодом зав’язалася творча співпраця з тернопільським бардом, мелодистом і співаком Василем Дунцем, що увінчалася великим гала-концертом в дорогому серцю Тернополі, у престижному культурному центрі «Березіль» (2012). У співпраці з В. Дунцем поетеса представила на суд глядачів свій об’ємний доробок. На сцену, на якій виступала не раз, вона вийшла зі своїм сценарним звітом як ведуча й читець власних творів, що в тригодинній програмі перекликалися з мелодикою пісень на її слова у виконанні автора музики Василя Дунця, а також відомих вокалістів В. Турця, І. Рокочого, А. Мороз, Р. Буковської, ансамблів «Отава», «Земляки», «Веселі галичани».
Із подібною програмою творчий дует Надії Козак і Василя Дунця гастролював Канадою разом із місцевими артистами й танцюристами, здійснивши чотири творчі звіти Роком раніше побачив світ їхній спільний компакт-диск «Грона любови». 2013-го поетеса випустила диск «Моя любове».
Тепер Надія Козак співпрацює з композиторами І. Покладом, О. Злотником, М. Ведмедерою, В. Сірим, Н. Швидак, І. Сипнем, І. Пустовим, В. Охріменком, В. Ліфанчуком, Ю. Ільченком, І. Артем’яком, І. Маге гою, П. Фондерою, М. Соло в’яненко. На її тексти написано близько ста пісень, які звучать в Україні, Канаді й Америці. Як поетесу, її знають у різних куточках землі, де живуть українці. З нею співпрацюють, пісні слухають, а поезією зачитуються.
Віршів більшало, пісні звучали, а поетеса все ще працювала над упорядкуванням своєї збірки поезій. І коли таку збірку видали, у передмові «Від автора» Надія Козак, звертаючись до читача, зазначила: «Ти так довго на мене чекав, мій читачу… Майже цілісіньке моє життя». А закінчила своє звернення словами «краще пізніше, ніж ніколи».
Дуже вже їй хотілося розповісти людям про калину, котра, як тільки повесніє, молодо розпускає свої листочки, а восени наливається червоногарячими китицями; про дівчину, яка з роками стає пишною красунею; про любов до рідного краю, матері, сина, родини, України.
Але й не тільки про це, бо є в збірці вірші про болі й тривоги, здобутки і втрати, про мільйони виморених голодом українців, стійкість героїв ОУН та УПА, про катівні на Соловках, Колимі, Магадані. Це такі, як «Геноцид ХХ ст.», «Калина пам’яті», «Великий роде», «Поможи нам, Боже», «Ставай, народе».
Глибинною змістовністю відзначаються її поетичні портрети, присвячені видатним особистостям, зокрема, улюбленій поетесі Ліні Костенко, дириґентові Анатолію Авдієвському, співакам Василеві Зінкевичу, Ігорю Богдану, Василеві Сліпаку, Іванові Мацялку, Василеві Дунцю, композиторам Ігорю Покладу, Ігорю Білозіру, Наталії Кола-Кулинич, скрипалеві Василю Попадюку, режисеру Віталію Іваницькому. І кожному з них вона знаходить теплі, щирі, сердечні слова, висловлюючись по-материнському лагідно й по-чоловічому вимогливо.
«Талант поетеси Надії Козак, — стверджує журналістка й поетеса Любов Сердунич, — вражає влучністю художніх деталей, простотою й правдивістю сказаного. І тому ця збірка — не просто вірші: вона є самим життям із його радощами та болями, мріями й реаліями».
Але повернімося до того, як відбулося саме дійство презентації збірки, що почалося з перегляду на екрані відео із записами пісень «Грона любови» з музикою В. Дунця, «Отче
наш» В. Сірого, «Самолусківський вальс» Н. Швидак. Другу з них публіка слухала стоячи.
З вітальним словом до присутніх у залі звернулася Галина Винник, голова ЛУК (відділ Торонто), яка надала слово для виступу героїні вечора.
Мистецьку програму продовжив добре знаний у Торонто професійний дует А. й І. Артем’яків, які виконали пісні «Рідне слово» і «Мамине серце» на музику І. Артем’яка.
Шквалом оплесків публіка зустріла появу на сцені заслуженої артистки України М. Солов’яненко, участь якої стала великою прикрасою вечора. Своїм вокалом вона спроможна прикрасити будь-яку концертну й оперну сцену. У її виконанні прозвучали пісні «Ріка
життя» В. Ліфанчука й «Стара вишиванка» І. Пустового.
Ще однією професійною співачкою, яка взяла участь у мистецькій програмі вечора, була Н. Каськова, колишня солістка ансамблю «Козаки Поділля» Хмельницької філармонії. Наталя виконала пісню «Калинова доля» В. Сірого. У Торонто, як і раніше на Хмельниччині, її спів залишив у серцях слухачів незабутнє враження, бо співала, мов та «птаха з райськими піснями». Драматичними творами «Не судилось» і «Колюче терня» на музику В. Дунця порадувала глядачів добре знана в нашій громаді Д. Річі, постійна учасниця й окраса багатьох мистецьких заходів, фестивалів і концертів.
Мило влилася в програму наймолодша учасниця концерту 4-річна Юстинка Будім, творча
вихованка студії Артем’яків. Дуже щиро до цього дитячого співу пасували слова авторки
тексту, покладені на музику тим самим І. Артем’яком: «І тепер мені без пісні – //Ані дня, ні ночі, //Бо таку вже душу маю, //Що співати хоче!».
Зі сцени прозвучало чимало віршів і передусім з уст поетеси. Її дзвінке, виразне, емоційне та виважене слово знаходило своє відлуння в серцях слухачів.
Здібностей поетесі не позичати, бо вони там, у глибині душі. Що там казати, всі знають, що
Надія Козак — людина неординарного таланту, даного Богом. У її виконанні в час презентації прозвучало кілька щемних творів суспільно-філософського змісту.
Свої здібності читців-декламаторів проявили також Галина Винник, Наталка Попович і Христина Бідяк. Гармонійно звучав жіночий хор «Діброва» (дириґент і керівник Олеся Коник), який виконав пісні «Калина — жіноча доля» І. Пустового, «О, краю мій» В. Охріменка та «Журавлі України В. Ліфанчука.
Завершився концерт виступом чоловічого хору «Прометей», у виконанні якого прозвучали пісні «Ставай, народе» Ігоря Сипня зі соло Влади Фондери й «Єднання час». Остання — новий твір, написаний незадовго до концерту. Його автор — Павло Фондера, дириґент і керівник хору.
Заключним акордом вечора було «Многая літа», виконане всіма присутніми в залі як побажання поетесі Надії Козак подальших щедрих обжинків і ласкавої музи на довгі літа! Кожен із присутніх пішов додому з гілкою калини зі саду презентантки. Загалом мистецький захід вдався на славу, і насамперед тим, що ми відчули поезію нашої поетеси на дотик. Тож хочеться, щоби такі вечори, презентації мали продовження й відбувалися не лише в Торонто, а й в інших містах Онтаріо.
Усі кошти від цього доброчинного мистецького заходу передадуть на підтримку ветеранів російсько-української війни. Поетеса дякує Лізі українок Канади, усім волонтерам, які спричинилися до успішного проведення цього культурного заходу українського Торонто, у тому числі й синові Ігорю Козаку, що завжди є маминою підтримкою. І ще подяка всім поціновувачам її таланту, за участи яких презентація «Грона любови» була такою успішною.
Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply