Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 20, 2019

На крилах рідної пісні

Автор:

|

Липень 10, 2019

|

Рубрика:

На крилах рідної пісні
Володимир Ратушний, Тамара Ратушна, Дастен, Максим Колесник, Тетяна, Ганна Колесник-Ратушна, Сюзанна Колесник

Під такою назвою нещодавно вийшла в світ книга спогадів відомої оперної й концертно-камерної співачки Ганни Колесник-Ратушної. Це об’ємний на 326 сторінок і майже 400 світлин доробок, де в легкій доступній формі п. Ганна розповідає про своє та свого чоловіка, відомого дириґента Володимира Колесника, культурно-мистецьку діяльність на теренах Європи, Австралії й Америки.
Вони — випускники Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, після закінчення якої працювали в Київському театрі опери та балету. Наприкінці літа 1972-го родина Колесників нелегально виїхала до Австрії, а звідти — до Австралії, де Володимир Андрійович дириґував симфонічними оркестрами радіо Аделаїди та Перту та здійснив постановку опери «Богема» Дж. Пучіні з колективом театру Сіднейської опери, а Ганна Михайлівна здійснила 16 сольних концертів у містах п’ятого континенту, де виступала разом із своїм небожем Володимиром Ратушним, піаністом-акомпаніатором.
Наприкінці 1973 року родина Колесників перебралася до Канади, а вже на початку 1974-го співачка розпочала свій перший концертний тур містами США та Канади, який тривав чотири місяці. У вересні-листопаді 1975 року вона виступала в містах Англії, в грудні — на концертних сценах Бельгії, Німеччини, Франції, Австрії, а 1977-го вдруге побувала з концертами в Австралії.
Творчий шлях Ганни Колесник-Ратушної у вокальному мистецтві — явище унікальне. А найперше тим, що таких співачок, котрі здійснювали концертні тури містами Північної Америки, було обмаль. Загалом у США, Канаді, Європі та Австралії співачка здійснила 126 виступів, записала та випустила в світ три платівки: «Пісня з України» (1977), «Пісня синові» (1979) та «Солов’їною мовою до Вас, мої рідні!» (1995-1997). Вона активно пропагувала співучу поезію Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Олеся, П. Тичини, А. Малишка, В. Симоненка, Д. Павличка, Д. Луценка, О. Підсухи. Ганна Колесник-Ратушна першою з концертно-камерних співачок записала на платівки українською класичні зразки світових романсів у перекладі Юрія Отрошенка — «Аве Марія» Ф. Шуберта, «Елегія» Ж. Масне, «Діво Маріє» Д. Бортнянського, «Полюбила я на печаль свою» С. Рахманінова (слова Т. Шевченка), «Пам’ятаю, я ще дівкою була» та «Очі чорнії» на слова Є. Гребінки, ніколи ніхто до неї українською не співав. Саме тому на берегах Північної Америки її називали королевою українського романсу.
Істинно потужним і вражаючим був мистецький шлях Володимира Колесника, котрий став справжнім генератором музичного життя української спільноти в Канаді. За його участю в Торонто діяло Товариство української опери Канади, український оперний хор (згодом — хор ім. М. Лисенка), хоровий колектив Фундації 1000-ліття прийняття християнства в Україні, з яким він записав усі 35 концертів духовної музики Д. Бортнянського. Маестро був ведучим педагогом Семінарів хорових дириґентів, які були засновані в Анкастері (Онтаріо), а згодом продовжили свою діяльність в Едмонтоні, організатором концертів української симфонічної музики, два з них — у знаменитому «Карнеґі-голл» у Нью-Йорку, виконував зі зведеними хорами кантати «Кавказ» С. Людкевича (сл. Т. Шевченка), «Завойовники прерій» С. Яременка (сл. Яра Славутича), ораторії «Неофіти» М. Кузана (сл. Т. Шевченка), «Святий Дніпро» В. Кікти (лібрето С. Майданської). Він організував постановки опер «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Купало» А. Вахнянина, «Роксоляна» Д. Січинського, «Алкід» Д. Бортнянського. Десять років маестро керував капелою бандуристів ім. Тараса Шевченка в Детройті, з якою здійснив два тури містами України (1991-го і 1994 року). Навесні 1992-го капелу та її керівника було удостоєно звання лауреата Державної премії України ім. Т. Шевченка. 10 травня 1992 року у Філадельфії премію колективу вручив особисто президент суверенної України Леонід Кравчук.
Володимир Колесник був людиною з глибокими знаннями, невичерпною енергією, винятковою працездатністю, палким оборонцем рідного слова й української державності. Через усе своє життя він проніс синівську любов до України та рідного народу. Ця любов була в нього від діда-прадіда, коріння яких бере початок від запорізьких козаків. Творчі проекти маестро здійснював масштабні, досконалі, перспективні, створюючи великі музичні полотна, не зупинявся на досягнутому, постійно прагнув їх поповнити. Людиною з батутою називали маестро Колесника. Він був у постійній творчості, яка була в ньому ще з часів діяльності в Україні, а вміння видобувати зі своїх думок і свого серця нові ідеї та запалювати ними серця інших творчих осіб було беззаперечним. Свої здобутки він брав не наскоком, а результатом копіткої праці, світлого розуму й таланту. Так, Іван Гамкало, народний артист України, член-кореспондент Академії мистецтв, дириґент Київського театру опери та балету, оцінюючи здобуток Володимира Колесника, писав: «Від часів Кошиця на Американському континенті не було дириґента такої обдарованості й розмаху діяльності. Не було дириґента, котрий би зробив стільки для пропаганди української культури в світі».
Завдяки зібраному в цій книзі матеріалі, читач пересвідчиться у вагомому внеску цієї подружньої пари в українську музичну культуру й осягне той період, ту частку, ті обсяги мистецьких здобутків, яких їм вдалося досягти на заокеанських берегах.
Книга «На крилах рідної пісні» складається з трьох частин: «Від маминої пісні до великих сцен трьох континентів планети Земля», «Людина, яка вміла втілювати ідею в життя» та «Рецензії, статті, відгуки, листи, інтерв’ю».
У першій частині Ганна Колесник-Ратушна в автобіографічному нарисі розповідає про свої мистецькі дороги та здобутки, починаючи від народження, дитинства, років юності, навчання, становлення як співачки. Тут же вона торкається сторінок біографії Володимира Колесника, його діяльності на посаді хормейстера, головного хормейстера, директора театру опери та балету, періоду перебування в Австралії та становлення на американській землі.
Друга частина охоплює творчий шлях маестро Колесника та його здобутки на теренах Канади та США, де успішно реалізовував свої плани, ідеї, задуми та проекти. Це був дириґент унікального від природи обдарування, який, опинившись в еміґрації, не шукав легких заробітків, а йшов у маси та віддавав свої знання іншим. І так було до останнього подиху. Володимира Колесника не стало 7 листопада 1997-го. Він помер у Торонто від невилікованої хвороби на 80-му році життя. Його останніми словами, сказаними ослабленими устами дружині, були: «Хай будуть сміливими ті, хто спроможний на щось краще. Чи був би відомим Колумб, якби послухався тих, хто радив йому не пускатися в далеку дорогу? Ми теж були тими колумбами, які з великим ризиком для себе та родини вирвалися на світ волі». Тлінні останки мистця поховали на Байковому кладовищі в Києві.
Варто зазначити, що діяльність В. Колесника залишила на музичному ґрунті українського культурно-мистецького життя в Канаді та США визначний слід, який став тут свого роду ренесансом національного мистецтва української діаспори. На жаль, мистцеві так і не судилося отримати від тих, кому він так віддано служив, заслуженої пошани.
У третій частині книги, читач знайде численні рецензії, статті, відгуки, листи, інтерв’ю. Сюди ж додані матеріали з сучасного життя співачки та її родини, про що вона відзначає: «Читала в одному з часописів, що мені дано від Бога талант, від сонця — красу, від батьків — щиру вдачу, від роду — простоту й задушевність у взаєминах із людьми. Так воно було, так і продовжується. Радію, що не сама. Є в мене кровиноньки мої — син Максим, внучка Таня, правнуки Генрі й Магнолія. Люблю їх і радію!».
А закінчується книга словами глибокої вдячності п. Ганни всім тим людям, які сприяли їй та її чоловікові творити те, що вони спромоглися зробити. А було таких людей не мало — В. Онуфрієнко, Д. Нитченко, о. І. Шевців (Австралія), А. Рудницький, М. Сокіл, Л. Полтава (США), М. Кузан (Франція), о. Б. Мальований, О. Бризгун-Соколик, С. Яременко, М. Дитиняк, Г. Китастий, Василь і Лариса Кардаші (Канада), С. Козак, Ю. Гуляєв, М. Сингаївський, С. Майданська, М. Головащенко, В. Кікта, Б. Ступка, О. Гончар, І. Гамкало, М. Скорик, Д. Павличко, К. Колісниченко (Україна) та ін. Не забула співачка подякували за підтримку громадським організаціям Союзу українок Австралії, Українському конґресовому комітету США, Конґресу українців Канади, Союзу українців Великої Британії, товариству «Україна» й Спілці театральних діячів України. Також всім слухачам, які радісно й емоційно сприймали її спів, душу в пісні, серце обгорнуте добротою, а найперше — долі за те, що дала нагоду доторкнутися до невмирущого життя в мистецтві!
Залишається зазначити, що книгу «На крилах пісні» випустило в світ тернопільське видавництво «Підручники й посібники» очолене відомим меценатом і громадським діячем Ярославом Гринчишиним. Видання — на якісному папері, в кольорі та сучасному дизайні. Віриться, що книга буде цікавою для широкого кола шанувальників українського музичного мистецтва, особливо — представників української діаспори в США, Австралії та Канади. Тим, хто матиме бажання її придбати, може звернутися за електронною адресою: zhytkevych@hotmail.com до автора цього допису.
Український мистець, стань над світом розкутим,
Для мільйонів сердець ти не будеш забутим.
Кожен штрих, кожен звук буде знаним без ліку,
Всі скарби твоїх рук будуть жити довіку.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...