Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 15, 2019

Мистецтво опери з українським корінням

Автор:

|

Грудень 06, 2012

|

Рубрика:

Мистецтво опери з українським корінням

У Філадельфії для шанувальників музики 24 листопада відкрився чарівний світ оперного мистецтва. Відчуття неймовірного піднесення та досконалості, атмосфера музичної медитації — гармонійної й мелодійної, що досягалася вокальною силою та чистотою голосів виконавців, їхньою віртуозністю й індивідуальністю, нікого не залишили байдужим і дали змогу насолодитися мистецтвом опери. Цей творчий вечір співачки Марти Залізняк-Держко був сповнений елегантності та вишуканості, ліричності, ніжності й зворушення.

«Задум концерту передбачає показ гідного рівня української опери поряд із відомими світовими взірцями цього жанру, а така ініціатива вперше реалізується в нашій громаді, тому сьогоднішній вечір – і важливий, і водночас хвилюючий для мене», — зазначила Марта.
Вибір теми мистецтва опери може видатися дещо дивним, але тільки на перший погляд. Адже мова йде про шедеври, тому варто визнати, що по-справжньому світову славу українському співові принесли саме оперні виконавці. А їхній репертуар ніколи не обмежувався класичними аріями — усі вони співали й українські народні пісні, викликаючи цим не менше, якщо не більше, захоплення. З огляду на це, репертуар цього вечора складався з двох частин: спочатку звучала італійська опера, упізнавані ліричні арії світового масштабу, а потім була українська частина програми – арії з опери М. Лисенка «Наталка Полтавка», народні пісні в обробці українських композиторів-класиків. А гурт солістів, серед яких – сопрано Марта Залізняк-Держко (Львівський театр опери та балету ім. С. Крушельницької), тенор Люк Ґрумс (Філадельфійська опера), баритон Валерій Дімов (Кишинівська консерваторія, Молдова), – під фортепіанний акомпанемент Христини Юрчакевич-Торкіт і Оксани Харламової майстерно її виконав.
Цього приємного вечора опера стала ближчою глядачам, а відомі партії з «Травіати» й «Ріголетто» Верді, «Турандот» Пучіні, композиції «Матіната», «Аве Марія», «Ґранада» ще раз підтвердили відсутність для музики кордонів і її співзвучність із нашими думками, почуттями, прагненнями й тепер. Виконувані музичні твори, немов чутливий камертон, вловили характер і настрій, мелодику та звучання часу — духовний образ своєї епохи. Бо ж як писав Вітор Гюго: «Мистецький шедевр народжується навіки», а класичні твори є, були та будуть актуальними й відомими впродовж століть.
Варто зазначити, що всі оперні співаки зазвичай виконують народні пісні та романси, які належать до глибоко змістовної академічної музики. Ці твори є близькі духовному українському менталітету та мають виразний народний пісенний відтінок. Тож арії «Віють вітри», «Видно шляхи полтавськії», «Сонце низенько» (опера «Наталка Полтавка» М. Лисенка) і пісні «Два потоки з Чорногори» (муз. А. Кос-Анатольського), «Сміються, плачуть солов’ї» (муз. В. Безкоровайного), «Ой, не світи, місяченьку» (обробка М. Лисенка), «Червона калино, чого в лузі гнешся?» (муз. Б. Янівського) й інші тепло сприймалися глядацькою залою, засвідчуючи пошану, любов і гідне місце українських композиторів серед світових класиків. Безперечно, у кожному акорді концерту відчувався й співочий талант солістів, адже це – живий спів, де нічого не підробиш. Опера, наче примхлива пані, вимагає від співаків сильного голосу, акторської майстерності, харизми, уміння правильно подати себе на сцені та витримати образ.
Якщо відслонити завісу оперної сцени з українським корінням на теренах Америки, то відкриється чималий перелік видатних співаків. Процес культуротворення, що тривав в українській діаспорі, став вагомою складовою нашого життєвого простору та відкрив світові багато талановитих українців. Цікаво й те, що популярна українська опера «Запорожець за Дунаєм» була вперше поставлена на американській землі силами нью-йоркської драматичної трупи далекого 1910 року. На особливу увагу заслуговують і досягнення українців: адже гідне ім’я «співака над співаками» носить Павло Плішка, творчий шлях якого почався на сцені «Метрополітен-опера» 1967-го, а його голос звучав на найпрестижніших майданчиках світу. А ще ім’я Павла Плішки занесене до Зали Слави великих американських оперних співаків Академії вокального мистецтва у Філадельфії. Варто зауважити, що наша землячка Рената Бабак 18 років викладала оперний спів і була деканом оперного факультету Вашинґтонської консерваторії й оперної студії. Загалом, на американській оперній сцені визнання здобули М. Голинський, І. Гош, Д. Богаєвський, Й. Стецюра, М. Сокіл, А. Добрянський , Ю. Міненко, А. Дідур, М. Менцинський, Б. Руденко, І. Бурська й багато інших українців.
Доля кожної людини переплітається з музикою, але в кожної долі — своє звучання. Тож цікаво, як усе склалось у співачки Марти Залізняк-Держко:
— Що спонукало вас стати відданою опері?
— Бажання співати оперу – родом із дитинства. Усі дивувалися, бо дівчатка мого віку мріяли про естрадну сцену, а я висловлювала інші наміри. Але до опери я йшла поетапно: спочатку вона мені просто подобалася, потім я відчула, що можу її співати, а ще пізніше я насолоджувалась виконанням відомих співаків і, зрештою, безповоротно закохалась і залишаюся відданою опері, постійно працюючи та вдосконалюючись на цьому поприщі.
— Як розпочалося ваше професійне формування як співачки?
— Я закінчила Дрогобицький державний педагогічний університет імені Франка, музичний факультет, клас фортепіано та сольного співу. Потім працювала в оперній студії при Львівській національній музичній академії імені М. Лисенка, а далі — солісткою хору у Львівському театрі опери та балету імені С. Крушельницької. Розвивати сольний спів і вдосконалювати голос я почала активно вже в еміґрації, тут, в Америці, вісім років тому в професора Катеріни Бароне.
— На яких сценах ви працювали?
— Я багато гастролювала Європою: це – Німеччина, Франція, Австрія та Польща. Найбільше вразила сцена Великого театру у Варшаві, Національна опера в Страсбурзі та Фестиваль у Зальцбурзі.
— Якщо говорити про українську класику й оперу, то чиї твори є візитками?
— Це однозначно величезний вокальний доробок Кос-Анатольського, Гулака-Артемовського, Миколи Лисенка, Станіслава Людкевича, Нестора Нижанківського, Ігоря Соневицького та Василя Безкоровайного й інших. Їхня музика — феноменальна, а реакція сприйняття публікою — завжди надзвичайна. Плеяда цих композиторів — це справжня українська гордість. Що ж до української опери, то теж маємо із чого вибирати: «Украдене щастя», «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», із сучасних — опера «Мойсей» Мирослава Скорика. Українська опера вирізняється особливим ліризмом, оскільки в її основі лежать народні пісні, які стали впізнаваними аріями.
— До речі, як ви ставитеся до модернових постановок у опері?
— Усе має право на життя, особливо коли над новаторством працюють професіонали. Але, на мій погляд, опера оспівує, розказує про події певного часу, і це вимагає близькості до оригіналу, до сказаного автором і створеного композитором певної часової віхи.
— Вам доводилося працювати й в Україні, і в Європі, і тут. Чи є відмінності в репертуарі, сприйнятті публікою? У чому вони полягають?
— Українська публіка повсюди є дуже теплою та привітною. Репертуар, за моїм спостереженням, і справді відрізняється, бо в Україні є більше можливості слухати вокальні доробки наших рідних композиторів і оперу. У діаспорі зараз українську оперу на сцені демонструють тільки в поодиноких випадках. Наші співаки, працюючи в межах певних театрів, мають затверджений репертуар без можливості вносити щось українське. Обмаль тут нашого, рідного. Та відчувається потреба, люди вже заскучили за цим напрямком мистецтва, тому й сприймають, і пам’ятають подібні концерти значно яскравіше.
— Чи цікава українська опера та класика американцям?
— Була би цікавою за умови кращого та глибшого ознайомлення з нею. У нас є величезний пласт академічної музики. Але, на жаль, ця музика мало виконується, і в підсумку маловідома тут.
— Як, на ваш погляд, виховати любов до опери в сучасної молоді?
— Гарним прикладом вважаю виконання оперних арій спільно зі світовими поп- чи рок-зірками. Що ж до нашої громади — то треба побільше концертів оперного співу як доступний і живий приклад, а також спільні виступи з українськими зірками, у тому числі естрадними.
— Хто є вашими кумирами академічного співу?
— Ми маємо багато обдарувань, визнаних світом співаків, є ким пишатися. Часто слухаю як взірець Євгенію Мірошниченко, захоплююся високим рівнем техніки виконання й особистими рисами Анни Нетребко, талантом Анатолія Солов’яненка, насолоджуюсь розкішним баритоном Василя Герелла. Навіть важко перелічити всіх.
— У чому запорука успіху співака академічного жанру?
— Це — дуже комплексне поняття, тому значення має фактично все: талант, добрий вокал і техніка, постійне вдосконалення та робота з голосом, підбір, правильне розуміння й трактування твору, музичні акценти, власні емоції та вміння їх передати, а також «живе» спілкування з глядачами.
— Як охарактеризуєте основні акценти сьогоднішнього концерту?
— Плануючи концерт, я ставила собі кілька завдань: по-перше — зрозуміти реакцію публіки та потребу в подібних заходах, по-друге — показати велич і багатство оперного мистецтва, українського зокрема, і по-третє — залучити до співпраці українців-однодумців, співаків, які мають бажання спільно рухатись у напрямку популяризації нашої справи. Тому висловлюю готовність і бажання налагодити контакти з колегами-співаками та наступного разу розширити коло виконавців-українців.
— Тож якими є ваші підсумки концерту та подальші творчі плани?
— Я щаслива, що зробила це. А відчутна підтримка спонукає до подальшої діяльності. Буду працювати над постановкою опери «Наталка Полтавка» в нашій громаді, бо всі арії з неї любляться українській публіці. Сподіваюся відшукати однодумців і голоси, які допоможуть це втілити в життя!

Наталія Комар

Відгуки глядачів
Нестор Кизимишин:
— Подібний вечір уперше проводиться в нашій громаді, що дуже позитивно, бо так розвиваються музичні смаки. Українська пісня на дереві мистецва є золотою гілкою. І нам абсолютно почесно стояти поряд із шедеврами світового мистецтва та композиторами світової слави. Цей вечір ще раз підтвердив це.

Ольга Горбань:
— Незвично, але надзвичайно приємно, що такий вечір опери відбувся. Зворушує, навіює спогади, манить у високе мистецтво та створює неповторну атмосферу, що запам’ятається надовго.

Роман Кучарський:
— Тішить достойний рівень виконання, саме співоче товариство та репертуар – від народних пісень до оперних арій. Такі події є цікаві, і хочеться їх побільше.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...