Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 18, 2017

Михайло Орест — поет лісу

Автор:

|

Листопад 24, 2016

|

Рубрика:

Михайло Орест — поет лісу

Михайло Орест

Михайло Орест — український поет, перекладач, педагог, брат літературознавця, поета, перекладача Миколи Зерова та ботаніка Дмитра Зерова. Справжнє ім’я поета — Михайло Костьович Зеров. Він народився 27 листопада 1901 року у Зінькові на Полтавщині в родині педагога Костянтина Зерова. Закінчив Київський інститут народної освіти та працював учителем у різних містах. Із 1924-го жив у Києві. За радянського режиму був двічі заарештований, репресований, відбув чотири роки ув’язнення у концтаборах. Перед війною термін ув’язнення збіг. Під час війни 1941 року чоловік потрапив у полон, опинився у Вінниці, потім у Львові, де жив до 1944-го, потім у таборі біженців у Авґсбурзі. З 1944 року до смерті жив і творив у Німеччині. Заснував і керував Інститутом літератури в Мюнхені.
Писати юнак почав ще в студентські роки. Замолоду цікавився східною філософією, що знайшло відгомін у поезії. За життя в Україні оригінальних віршів не друкував, лише кілька перекладів. У Авгсбурзі став членом Мистецького українського руху. 1949 року виступив проти ідеологічної настанови Юрія Шевельова щодо творення «національно-органічного» стилю української літератури. Продовжував традиції неокласицизму. Спільно з Володимиром Державином заснував власну групу «Світання». Серед образів Михайла Ореста центральним є образ Лісу. За спогадами Олега Зуєвського, він мріяв, щоб колись його назвали поетом лісу.
Автор поетичних збірок «Луни літ» (1944), «Душа і доля» (1946), «Держава слова» (1952), «Гість і господа» (1952), «Пізні вруна» (1965); перекладів «Вибрані поезії» С. Георге (1952), «Вибрані поезії» Р. М. Рільке, Г. Гофмансталя, «Антологія німецької поезії» (1954), «Антологія французької поезії» (1954), «Поезії» Леконта де Ліля (1956), «Сім німецьких новел» (1962); редактор збірника спогадів про М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмару «Безсмертні» (1963).
Крім оригінальної творчості, Михайло займався редакторською роботою. Підготував до друку твори Миколи Зерова Sonnetarium (1948), Catalepton (1952), Corollarium (1958), поезії Павла Филиповича, збірник спогадів про неокласиків «Безсмертні» (1963). Він помер 12 березня 1963 року в Авґсбурзі. Прах поета перевезено в Україну і перепоховано на Байковому кладовищі в Києві поруч із Дмитром Зеровим.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...