Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 19, 2018

Марта Кокольська: сопрано з романтичною душею

Автор:

|

Листопад 07, 2018

|

Рубрика:

Марта Кокольська: сопрано з романтичною душею

Марта Кокольська з’явилася на світ 25 березня 1924 року в м. Стрию в сім’ї Миколи й Надії (з Рудницьких). Її назвали Мартою, бо за грецькою міфологією людина з таким ім’ям має бути цілеспрямованою й успішною. І не помилилися.
У Стрию дівчина навчалася в українській гімназії та філії музичного інституту. Ще малою співала в церковному хорі, яким керував батько. У навчанні завжди була першою й уже з малих літ уміла досягати мети. Так було в рідному місті, так було й у Львові, де навчалася медицини. Щоправда, медичного закладу не закінчила, бо не могла спокійно дивитися на людські страждання та кров. Її більше приваблювала поезія, музика, театр, а найбільше — опера. Коли доводилося слухати оперу, то для неї це було великою радістю, бо слухаючи, уявляла себе співачкою й вірила, що колись сама даруватиме людям пісню, виступаючи на сценах милої серцю Стрийщини.
Думалося одне, а доля повернула в інший бік. Навесні 1944-го Марта разом із батьками вирушила в дорогу на Захід. Їхали в товарному вагоні до Мукачева, звідти — до Ужгорода, через Угорщину, Чехію аж до Німеччини. Зупинилися у Зальцбурзі. Там батько якийсь час працював на примусових роботах зі заготівлі лісу. У Зальцбурзі Марта вступила до театральної трупи, якою керував Євген Кобрин і навчалася гри на фортепіано та сольного співу в Зальцбургському «Моцартеумі». Її вчителями були професори О. Здрайковський та А. Шеретті.
Рід її батька походив із села Товсте, що на Тернопільщині. Там Кокольських було чи не півсела. Були й такі, хто ще за Австрії виїхали до Америки. Тож, як тільки скінчилася Друга світова війна, батько розшукав родичів за океаном. Саме завдяки їм Кокольські 1947 року отримали можливість виїхати до Канади, а звідти — до Нью-Йорку, де Микола Кокольський служив дяком у церкві Св. Миколая.
У Великому яблуці Марта відвідувала школу при соборі Св. Юра. Там же навчалася вокального співу, а невдовзі вийшла на концертну естраду. Так, у відділі інформації журналу «Наше життя» за липень 1955-го сповіщалося: «У червні виступили в літературно-мистецькому клубі Нью-Йорку молоді мистецькі сили з концертом, у якому взяли участь скрипалька Аліція Бучинська і співачка Марта Кокольська-Кобрин. Партію фортепіано виконувала піаністка Калина Чічка-Андрієнко». А в музичному журналі «Вісті», що виходив у Твін-сіті (штат Міннесота) за квітень 1959 року було опубліковану інформацію, що Марта виступала на сцені разом із скрипалем Володимиром Цісиком і піаністкою Дарією Гординською-Каранович. Автор інформації Наталя Чапленко відзначила значний зріст її майстерності порівняно з тією, якою вона була на два роки раніше, коли на одному з концертів співала «Горить моє серце» Я. Лопатинського, «Гей, приснилось» С. Сапєги та «Бойову пісню» Людвіга ван Бетговена.
Марта вже від самих початків своєї співацької професії активно долучилася до життя української діаспори. Її запрошували всюди, де тільки потрібно було, і вона ніколи не відмовляла в допомозі, часто навіть на шкоду собі самій, бо, бувало, залишалася без обіцяної організаторами плати. Такою вона була. Такою й залишилася на все життя, взявши собі за правило ніколи не виходити на сцену, не вивчивши оперної партії напам’ять. І все встигала, виступаючи не лише в містах США, але й Канади, де вперше з’явилася на сцені 21 листопада 1950 року на тижневому фестивалі української музики в Торонто. Звучали тоді у її виконанні «Минають дні, минають ночі» М. Лисенка, арія Ганни з опери «Наймичка» М. Вериківського, «Пісня про Україну», «Мати», «І ти воскреснеш, Україно!» А. Рудницького. А невдовзі випробувала свої сили в українських операх. Саме відтоді в українській пресі стали зустрічатися повідомлення про її участь у постановках опер «Запорожець за Дунаєм», «Ноктюрн», «Катерина», «Наталка Полтавка». На концертній естраді часто виступала разом із відомим басом, солістом Канадської оперної компанії Йосипом Гошуляком, котрий, характеризуючи співачку як особистість у своїй книзі «Й свого не цурайтесь» писав: «Із Мартою Кокольською, українською співачкою (сопрано) з Нью-Йорка, у нас склалися дружні відносини, ми багато концертували разом. Вона не тільки прекрасна співачка, але й добра, сердечна людина». До кінця життя Марта і Йосип Гошуляк листувалися та спілкувалися телефоном. Якось у листі до Йосипа вона писала: «Заповзято готуємося до «Відьми». На кожній пробі згадую тебе. Як шкода, що не співаєш із нами». Йшлося про оперу «Відьма» П. Печеніги-Углицького, прем’єра якої відбулася 22 лютого 1964 року в Нью-Йоркському «Карнеґі-голі» і яка, на жаль, спричинила композиторові великі матеріальні збитки та банкротство.
15 грудня 1963 року силами Українського оперного ансамблю під керівництвом Лева Рейнаровича в Нью-Йорку відбулася постановка опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Це відбулося з нагоди 100-річчя першої її постановки в Санкт-Петербурзі. Головні партії виконували професійні оперні співки Ганна Шерей, Лев Рейнарович, Іван Гош, Іван Самокішин, Іван Зам’ятий. На виконання партії Оксани було запрошено Марту Кокольську й вона успішно впоралася з цим завданням. Українська преса відзначила її старанність, техніку співу й артистизм, що допомагало правдивому відображенню виконуваного персонажу.
Співачка неодноразово виступала в Канаді. У журналі «Вісті» за грудень 1964 року сповіщалося, що 2-6-7-8 листопада вона виступала з Українським театром (кер. Я. Семчишин і Р. Михальчишин) у Вінніпезі, де виконувала партію Оксани в «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Це була серія з чотирьох вистав, які відбулися у залі театру «Плейгауз». Партію Одарки виконувала відома оперна співачка Оксана Бринь із Твін-сіті, а Карася співав Ярослав Семчишин. Вінніпезька преса писала, що в Марти Кокольської — чарівний голос та професійно-театральна артистичність.
Значним здобутком співачки стала партія Анни в опері «Анна Ярославна» Антона Рудницького (лібрето Леоніда Полтави). Оперу ставили в знаменитому «Карнеґі-голі». Партії в опері були розподілені таким чином: Анна Ярославна — Марта Кокольська, графиня Монморансі — Галина Андреадіс, Генріх І — Лев Рейнарович, король Франції — Андрій Добрянський, партії Кардинала і князя Ярослава Мудрого виконував Іван Гош. До участі в виставі залучили професійний оркестр, кілька хорів і балет, керований Ромою Приймою-Богачевською. Дириґент — автор опери, композитор Антон Рудницький. Прем’єра опери відбулася 24 травня 1969-го. І всі україномовні видання зійшлися на тому, що це було грандіозне свято української класичної музики чотирьох поколінь.
Постановки цієї опери відбулися також у Філадельфії, Чикаґо та Монреалі. У музичному журналі «Вісті» за грудень 1969 року писалося: «У Чикаґо опера пройшла значно краще, ніж прем’єра. Зокрема — Анна Ярославна (Марта Кокольська) засяяла на тлі ансамблю всім своїм талантом, та й у прем’єрі вона була найбільш у своїй ролі витонченою, хоч у перших репортажах це й не дуже відзначалося».
2 березня 1974-го Марта знову навідалася до Торонто. Концерт відбувся в залі Українського народного дому. Про цей виступ Василь Витвицький у газеті «Новий шлях» від 23 березня 1974 року, писав: «Великим атрактивним чинником концерту були, безперечно, його виконавці: неперевершений інтерпретатор шевченківських творів, корифей українського театрального мистецтва Йосип Гірняк із Нью-Йорку, письменник Улась Самчук, котрий виголосив вступне слово про поета, а також професійні співаки — солістка Нью-Йоркської міської опери, сопрано Марта Кокольська-Мусійчук і соліст Канадської оперної компанії, бас Йосип Гошуляк.
Ставши провідною оперною співачкою США, Марта ніколи не забувала рідної мови, рідного краю й не цуралася роду українського. У її концертному репертуарі були українські народні пісні та романси М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, Д. Січинського, Я. Лопатинського, В. Барвінського й ін. Вона постійно виступала як не на оперних, то на концертних сценах. Востаннє в Торонто Марта Кокольська-Мусійчук співала партію Оксани в опері «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Було це 1984-го. За дириґентським пультом стояв Володимир Колесник. Цього разу їй випало співати з представниками молодого покоління українських оперних співаків, якими були Ганна Колесник, Леонід Сірко, Богдан Чаплинський, Давид Варжабедян та ін.
Щасливою була мистецька доля Марти Кокольської. За своє сценічне життя вона була задіяна у великій кількості опер. Зі зарубіжної класики виконувала партії Аїди, Віолетти, Дездемони («Аїда», «Травіата», «Отелло» Дж. Верді), Женевьєви, Батерфляй, Мімі, Турандот («Іль Трітіко», «Чіо-Чіо-сан», «Богема», «Турандот» Дж. Пучіні відповідно), Сангуцци («Сільська честь» П. Масканьї), Недди («Паяци» Р. Леонкавалло), Маргарити («Фауст» Ш. Гуно), Мікаели («Кармен» Ж. Бізе), Розіни («Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта). Співала в супроводі симфонічних оркестрів Нью-Йорку, Філадельфії, Балтімору, Чикаґо, Детройту, Торонто.
Однак особисте життя співачки не було безхмарним. Від першого шлюбу з Євгеном Кобриним мала сина Юрія, двох його онуків, Миколу й Олександра. Удруге вийшла заміж за драматичного режисера-постановника Костянтина Мосійчука і мала з ним сина Андрія, на жаль, каліку від народження. Тож цього клопоту їй вистачило на все подальше життя. Померла Марта Кокольська 16 квітня 2007 року в Нью-Йорку та похована на цвинтарі «Кальварія», поряд із могилою батька та матері. Голос співачки увічнено на кількох платівках, записаних на американських фірмах «Роджерс» і «Колумбія».
Вона була однією з найактивніших співачок української діаспори і безумовно заслуговує на те, щоб про неї було написано велику книгу з гарно ілюстрованим матеріалом. На жаль, на заваді до здійснення цього задуму став прикрий випадок із архівом співачки. Шкода, але він втрачений назавжди.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Loading...