Новини для українців всього свту

Sunday, Jan. 17, 2021

«Лопатизм»

Автор:

|

Січень 23, 2014

|

Рубрика:

«Лопатизм»

У неділю 1 грудня 2013 року в Торонто, в Інституті св. Володимира, відбулася культурна українська імпреза під назвою «Лопатизм». Перед початком дійства учасників вітала бандура в руках віртуозного маестро Віктора Мішалова, а серед гостей відбувалася дружня розмова. Загадкове слово «Лопатизм», що з’явилося в рекламі цієї імпрези, не має нічого спільного із соцреалізмом чи з будь-яким іншим політичним «ізмом», бо корінь цього слова пов’язаний із художником Павлом Лопатою, котрий запросив українську громаду на виставку своїх творів. Стіни просторої зали були прикрашені витвореними ним іконами й картинами, а з динаміків лунали прихильні слова на честь художника. Усе це разом створювало теплу атмосферу для присутніх.

Офіційно виставку всіх 60 творів мистця відкрила Лідія Смілка, культурно-освітній референт інституту. Вона привітала учасників і подякувала їм за те, що прибули на відкриття виставки, не зважаючи на багато інших імпрез в українському Торонто. П. Смілка зазначила, що ця виставка відображає українську душу, а Павло Лопата відтворив її, цю душу, на своїх картинах.
Офіційно, від імені дирекції інституту, учасників привітав Павло Стретбі, голова дирекції, а Павлові Лопаті він висловив поздоровлення з приводу створення прекрасної програми виставки й за пропагування українського образотворчого мистецтва серед суспільства, і при тому подякував українським художникам за влаштування виставок у приміщенні інституту.
Оксана Рева, голова торонтського відділу Конґресу українців Канади (КУК), прибула на виставку з Євромайдану (так у Торонто називають маніфестацію, що проходила тоді біля Генерального консульства України на вулиці Лейкшор). Вона сказала, що цей день увійде в історію у зв’язку з гарячими подіями в Україні.
Павла Лопату вона сердечно привітала в імені всіх складових організацій КУК Торонто з нагоди відкриття його виставки. Оксана Рева, зокрема, сказала: «Пане Лопата! Ви є відкрита, щира й обдарована людина! Не дивно, що стільки людей прийшло привітати вас тоді, коли так багато діється (інших імпрез) у нашому місті. Ми шануємо вас, як надзвичайного художника. Ваш талант пробуджує в серцях глядачів щирі людські почуття та любов до мистецтва. Ви — справжній художник. Це означає, що ви бачите світ так, як інші люди не бачать, – красу і жах у звичайних речах. І сьогодні ми щасливі мати привілей побачити твори чудового художника пана Павла Лопати». За щире слово й привітання присутні нагородили п. Реву довготривалими оплесками.
Художника Павла Лопату присутнім представила Алла Шкляр, колишня голова Інституту св. Володимира. Почала вона з визначення терміну «лопатизм», процитувавши слова самого п. Лопати: «Увесь мій малярський шлях я пробував не забувати, ким я є, і не згубитися в західному світі малярства під впливом абстракціонізму чи модернізму».
Народився Павло Лопата 20 березня 1945 року в лемківському селі Калинові на Пряшівщині, що тепер належить до Словаччини. Ще з раннього дитинства він виявляв зацікавлення до малярства. 1966-го вступив до Братиславського університету, на відділення художньої творчості. Після совєтської окупації Чехо-Словаччини влітку 1968 року Павло Лопата щасливо приїхав до Канади, де вже 1969 року навчався в торонтському коледжі Джорджа Бравна, а завершив мистецьку освіту в Онтарійському коледжі мистецтв.
Алла Шкляр розповіла, що Павло Лопата розпочав свою художню кар’єру реалістичними рисунками, портретами та пейзажами, потім пройшов шлях символізму, міфологічного трактування образів, іконописного візантійського стилю, сюрреалізму й повернувся до образів з елементами декоративізму й алегоризму, а далі доповідачка жартома додала — і до «лопатизму», що викликало загальний сміх серед слухачів.
Малює Павло Лопата різними техніками та способами, від олійних фарб до акварелі, іде власним мистецьким шляхом за покликом серця та власної свідомості. Дотепер мистець створив понад 900 картин, які зберігаються приватних колекціях і в музеях Канади, України, США, Польщі, Словаччини й інших країн; він улаштував понад 30 персональних виставок і брав участь у 70 групових; на мистецьку тематику написав понад 200 статей, а крім того він – ще й поет: його поезії зустрічаються в українській пресі. Тривлаий час Павло був директором Канадсько-української мистецької фундації (КУМФ), організував 70 виставок мистців з України, Канади, США; він є членом Об’єднання лемків Канади, співредактором журналу «Лемківщина»; дописує до різних українських газет і журналів. На запрошення Музею українсько-русинської культури в містечку Свиднику (Словаччина) 1995 року п. Лопата підготував там виставку під назвою «Повернення». То був тріумф для організаторів виставки, а для нього це був символічний, монументальний і емоційний момент.
Представляючи художника, доповідачка наголосила на важливості участі дружини Марійки в процесі його творчості: вона є його любов’ю, дорадником і його правою рукою. На побутовому рівні Алла Шкляр вважає Павла Лопату сором’язливим, дотепним, глибоко релігійним, філософом і особою лагідної вдачі та близьким приятелем. Свої слова вона підкріпила висловом самого Павла Лопати: «Ось Божий світ — релігія, родина, рідна сторона, — це мій фундамент творчий, разом вони мене ведуть роками, додають охоти до праці і до нових пошуків. Це зосереджена сила, яка наставляє чинити добро, боротися проти зла».
Від імені всіх присутніх жінка сказала: «Бажаємо вам, Павле, добра, сил, успіху й творчого натхнення!» На знак згоди зала вибухнула гучними оплесками.
Несподіванкою в програмі була церемонія вручення медалі від Вільного козацтва Павлові Лопаті, якого підвищили до чину хорунжого (поручника), як також і вручення медалі присутньому військовому аташе України в Оттаві полковнику Ігорю Лікаренку.
А потім до мікрофону підійшов Павло Лопата й, звертаючись до всіх присутніх, зокрема до гостей і шанувальників свого таланту, він зазначив: «Вітаю всіх вас на святі виставки моїх ікон і картин, другої персональної виставки в цьому приміщенні Інституту св. Володимира. Ця експозиція планувалася протягом кількох років, а остаточно працювати над нею ми почали разом із Лідією Спілкою на початку цього року. Бачачи так багато присутніх, душа і тіло радуються. Насправді сьогодні це ви створюєте чудове свято, незабутнє свято!»
Далі він середечно подякував тим особам, які охоче доклали своїх зусиль до цього успішного вернісажу: Лідії Смілці — кураторові виставки, Павлові Стратді — голові дирекції інституту, Оксані Реві — голові КУК Торонто, Аллі Шкляр — доповідачці на відкритті виставки, Вікторові Мішалову — славетному бандуристові, а також іншим особам, котрі спричинилися до влаштування успішної імпрези, і спеціально подякував дружині Марії, котру назвав своїм янголом-хоронителем.
На завершення п. Лопата заявив: «Через мистецтво я пізнав ціну й зміст життя. Варто жити для мистецтва. Воно є для мене основою та заповітом. Воно — моя молитва до Всевишнього!» Після офіційного відкриття ще відбулася розкішна гостина з вином і кулінарними смаколиками, що були до вподоби всім присутнім. Виставка триватиме до 24 січня ц. р.

Олександр Харченко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply