Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Леонід Лиман: мандрівник у світі порожнечі та нудьги

Автор:

|

Липень 20, 2017

|

Рубрика:

Леонід Лиман: мандрівник у світі порожнечі та нудьги

Леонід Лиман — поет, публіцист, літературний критик та яскравий представник українського модернізму. Він народився в сім’ї священика у селі Малі Сорочинці на Полтавщині. Батька розстріляли більшовики, трагічно обірвалося життя й матері. Від голоду та страшного животіння в радянському сиротинці, який мало чим відрізнявся від в’язниці, його врятували чужі люди, перед якими Леонід вважав себе боржником до кінця свого життя.

Віршуванням підліток захопився ще будучи школярем. У 1939-1941 рр. студіював в Харківському учительському інституті. В часи Другої світової війни працює у газеті «Нова Україна» (Харків). Подорожує Україною. Відвідує окуповані німцями Одесу, Миколаїв, Донецьк (певний час мешкав, імовірно, у Краматорську, про що свідчить його вірш «Краматорськ»), стає свідком розкопок масових захоронень людей, знищених радянським тоталітарним режимом у Вінниці (1943).
Відтак, оселяється у Львові, друкується у газетах «Львівські вісті» та «Краківські вісті», у журналах «Наші дні» та «Золотий перстень». Приятелює з визначними літературними діячами Євгеном Маланюком і Михайлом Орестом. Наприкінці війни еміґрує на захід Європи, де перебуває в таборах переміщених осіб. Разом із поетом Леонідом Полтавою, за допомоги Володимира Ярошевича потай вивозять українські шрифти з колишньої друкарні журналу «Дозвілля» та газети «Земля» з міста Плауен (радянська окупаційна зона) і таким чином започатковують український друк в Реґенсбурзі на Дунаї.
Лиман був мовним редактором в газеті «Українські вісті» (Ной-Ульм), публікувався в «Альманасі МУР», «Світанні», «Арці». 1949-го він переїхав до Нью-Йорку. Попервах працював натирачем підлоги. У 1960-1970-х рр. власними силами видавав «Нотатник» — місячник суспільно-політичної проблематики. Публікувався в газетах «Український Прометей», «Українська літературна газета», «Українські вісті», журналі «Сучасність».
Був членом організації українських письменників «Слово». Дехто з критиків вважає його одним із найкращих поетів його покоління. І справді, коли порівняти його творчість із поезіями однолітків, вона дивує зрілістю, великим художнім контролем і холодною проникливістю спостереження.
Це — поезія великої лаконічності та стриманості вислову, мінімалізму мистецьких засобів і низької почуттєвої температури. Вона є цікавим і незвичайним процесом: коли здебільшого українські поети несвідомо «з’їжджають» у публіцистику, Лиман починає з публіцистики і на диво часто «виїжджає» на верхівку поезії. Поет посередньо вказує на жах чутливої людини перед жорстокою, мертвою добою, що її технологія спрямована на війну, смерть і знищення. Єдина відповідь на нелюдськість доби — горде ігнорування й іронія. Тут відчуваємо, хоч дуже далеку, але все ж виразну співзвучність із еліотівським світом порожнечі та нудьги, а також із світом Пабло Неруди, де конкретні, випадкові деталі буденності передають метафізичні правди людства.
Помер поет 31 жовтня 2003 року у Нью-Йорку.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...