Новини для українців всього свту

Tuesday, Feb. 25, 2020

Корпорація Meest привезла «Еміґрантів» Мрожека до Канади

Автор:

|

Грудень 25, 2019

|

Рубрика:

Корпорація Meest привезла «Еміґрантів» Мрожека до Канади
Заслужений артист України Юрій Хвостенко, фінансовий директор корпорації Meest Аліна Сокко, PR-менеджер корпорації Meest Юрій Кусь, заслужений діяч мистецтв України Вадим Сікорський, архіпресвітер отець мітрат д-р Роман Паньків, адміністратор Театру ім. Заньковецької Тарас Лисак і заслужений артист України Василь Коржук

Одну з найвідоміших п’єс польської драматургії та світового театру загалом — «Еміґранти» Славомира Мрожека у виконанні артистів Львівського театру ім. М. Заньковецької завдяки корпорації Meest показали в Торонто. У ній сміливо розповідають про те, що зазвичай намагаються тримати в таємниці. Тема свободи, сім’ї та справжніх людських страхів стають головними у бесідах двох чоловіків-еміґрантів, котрі через різні обставини змушені разом мешкати в невеличкій кімнаті-комірчині під сходами. Один із них інтелігент, що мріє написати книгу про свободу, а інший — простий робітник. На сцені театру презентують відверті розмови, ідейні конфлікти, а відтак розуміння сутності свободи, закону та розумного суспільства.
Декорації в сірих тонах — два стандартні ліжка із сірими коцами, сірий стіл, два сірі стільці, горнятка та бутафорні валізи. У маленькій кімнатці-комірчині під сходами, де немає вікон, мешкають двоє безіменних еміґрантів. Вони ніби замкнені у прямокутнику абсурду, тому їхня дійсність ще трагічніша. Один із них — інтелігент, котрий мріє написати книгу про свободу. Він покинув свою країну, щоби відчути її звабливий подих, але у це підземелля долітають лише бентежні звуки життя, які навіть не пахнуть свободою. Герой Юрія Хворостенка — це прокурор-обвинувач та адвокат-захисник в одній особі. Його напарник по сцені Василь Коржук блискуче зіграв такого собі першого парубка на селі, котрий вміє прикрасити жорстоку дійсність своїми фантазіями. Між цими двома персонажами, котрі опинилися на дні світу у кімнатці без вікон, точитиметься діалог, який щоразу підкреслюватиме їхню приреченість та безнадію. У момент найвищого напруження згасне світло, тож глядачі ще більше вслухатимуться в тривожні голоси акторів, які продовжать свою сповідь при мерехтінні свічки.
Персонаж Василя Коржука мріє повернутися до дружини і дітей із валізою зароблених важкою працею грошей. Спершу він планує добряче відпочити — тиждень полежати у саду, тоді три дні гуляти, запросивши на бенкет усе село. І лише після цього збудувати будинок на два поверхи та перебратися разом із сім’єю подалі від тещі та тестя. А поки що він не живе, а існує в чужій країні, гарує на важких роботах — копає каналізацію і складає зароблені гроші, зашиваючи їх в іграшкового собаку. Світ замкнувся на безнадії цих двох, тому навіть сокира чи краватка, підвішена до лампи, не вирішить їхню долю. Вони застрягли між рідною і чужою країнами, тому ніколи не повернуться додому. Гуру абсурдизму Славомір Мрожек, котрий і сам був еміґрантом, пишучи цю комедію 1974 року, ніби передбачив, що настане такий час, коли його п’єса точно накладеться на українську дійсність і на людей, які намагаються вижити і таки відчути присмак свободи.
Режисер вистави Вадим Сікорський, заслужений діяч мистецтв України, переконаний, що ця п’єса з роками не втрачає своєї актуальності, а все більше стає близькою для кожного народу. Він народився 11 листопада 1958 року. Освіту здобув в учбово-театральній студії підготовки акторських кадрів при театрі ім. Марії Заньковецької. Його викладачами були Сергій Данченко, Юрій Єременко, Володимир Глухий, Богдан Кох, Богдан Антків. Митець також закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого на курсі Сергія Данченка.
Помічником режисера виступив В’ячеслав Жуков. Він народився у м. Львові 9 листопада 1972 року. Освіту здобув у студії при театрі ім. Леся Курбаса. Акторської майстерності навчався в Львівському національному університеті (ЛНУ) ім. Івана Франка, а режисури — у Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенко-Карого.
Головні ролі у виставі виконали заслужені артисти України Юрій Хвостенко та Василь Коржук. Юрій Хвостенко народився 27 травня 1981 року. 2003-го закінчив філологічний факультет ЛНУ на курсі народного артиста України Богдана Козака. Своїм «хресним батьком» у театрі називає Вадима Сікорського, адже саме у співпраці з цим ним йому поталанило отримати низку головних ролей: Вольфганга-Амадея Моцарта («Амадей» Пітера Шеффера), Івана («Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами» Івана Миколайчука), Роберта Локампфа («Троє товаришів» Еріх-Марії Ремарк), Короля, Камердинера («Голий король» Євгена Шварца). Неймовірно влучним було також його акторське перетворення в Голохвастого, героя вистави «За двома зайцями» Михайла Старицького. Серед робіт актора в кіно: #SelfieParty (2016), «Жива» (2016) та «Шляхетні волоцюги» (2018).
Василь Коржук народився 27 вересня 1978 року в смт. Верховина Івано-Франківської області. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого. У Театрі ім.
М. Заньковецької працює з 2002 року. У доробку актора — понад 50 ролей, серед яскравих образів, які дуже
полюбилися глядачам: щиросердний та наївний Стецько («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненко), бешкетний Чорт («Різдвяна ніч» за Миколою Гоголем), романтичний образ Труффальдіно («Труффальдіно з Бергамо» Карло Гольдоні). Серед пам’ятних робіт актор називає свою першу велику роль Анатоля
(«Анатоль» А. Сніцлера) у режисерському прочитанні Галини Воловецької. Крім цього, Василь Коржук — автор ідеї та сценарію короткометражного фільму «Гамбіт» (2018).
Після вистави ще довго не вщухали овації. Актори разом із режисером-постановником кілька разів кланялися на чотири боки. Представникам діаспори ця тема особливо близька, адже вона, або їхні предки також були змушені покинути Батьківщину. «Вистава зачепила за живе, — сказала одна глядачка. — Як еміґрантка дуже добре розумію героїв, котрі тішаться спогадами про колишні часи та мріють про світле майбутнє».
Щира подяка головному спонсору гастролей у Канаді — кредитовій спілці «Будучність», Українській кредитовій спілці, ресторану «Золотий Лев», друкарні «Тризуб» і, звісно, чудовій залі при церкві Успіння Пресвятої Богородиці на 3625 Cawthra Rd у Mississauga, а також особисто архіпресвітеру отцю мітрату д-ру Роману Паньківу, як і всім прихильникам українського театрального мистецтва.

Леся Кічура, Леся Заморська

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply