Новини для українців всього свту

Saturday, Aug. 24, 2019

Контраверсійний Григорій Грабович

Автор:

|

Травень 12, 2016

|

Рубрика:

Контраверсійний Григорій Грабович

Григорій Грабович

Журнал українознавчих студій Гарвардського університету нещодавно опублікував двотомник на честь 70-річчя професора Григорія Грабовича. Збірка статей «Жнива: Статті на пошану Григорія Грабовича до його сімдесятиріччя» стала 32-33 томами «Журналу українознавчих студій» Українського наукового інституту Гарвардського університету. Видання об’єднує 49 матеріалів.
Дослідження охоплюють широке коло тем, що відображають інтереси професора. 50 авторів із України, Польщі, Чехії, Австрії, Німеччини, Швейцарії, Італії, Бельгії, Канади та Сполучених Штатів опрацювали спірний спадок Київської Русі, культурні зв’язки ранньомодерного періоду, поступове зародження національного дискурсу у нових імперських реаліях, що сягнуло піку в творчості Шевченка, випробування ХІХ ст., модернізм, ідеологія та наука у ХХ ст. Видання також містить повну бібліографію вченого та біографічний нарис, що базується на інтерв’ю з д-ром Грабовичем різних років.
Григорій Грабович — український та американський літературознавець, професор кафедри української літератури Українського наукового інституту Гарвардського університету, засновник і головний редактор часопису «Критика» (Київ). З травня 2012-го — голова Наукового товариства Шевченка у США. Його дослідження стосуються історії української, польської, російської літератур та їхніх взаємин.
Він народився 1943 року у Кракові, який під час німецької окупації, з 1939-го по 1945 рік, був столицею так званого Генерал-губернаторства, у сім’ї міґрантів із Львівщини, які на початку 1940-х рр. переїхали до Польщі. При хрещенні батьки дали йому ім’я Юрій-Григорій. Невдовзі родина переїхала до Німеччини, а звідти — до США.
1965 року Григорій закінчив Єльський університет у Нью-Гейвені (штат Коннектикут), отримав диплом Bachelor of Arts. У 1965-1966 рр. він стажувався в Ягеллонському університеті (Краків), у 1966-1971 рр. — у докторантурі Гарвардського університету в Кембриджі (штат Массачусетс). З 1970-го науковець — Master of Arts Гарварду. 1975 року у Гарвардському університеті він захистив дисертацію на ступінь Doctor of Philosophy на тему «Історія та міф козацької України у польському та російському романтизмі». 1983-го вчений отримав звання професора української літератури у Гарвардському університеті. У 1983-1988 рр. він очолював факультет слов’янських мов і літератур Гарвардського університету. У 1989-1996 рр. очолював Український науковий інститут Гарвардського університету. Був президентом і одним зі засновників Міжнародної асоціації україністів.
1997 року Григорій Грабович заснував у Києві й очолив часопис есеїстики та рецензій «Критика», що дає професійний огляд широкого кола явищ літературного, культурного та політичного життя. Його дописувачами, крім українських авторів, були Славой Жижек, Умберто Еко, Наум Чомський, Тимоті Снайдер та інші міжнародні науковці, експерти й інтелектуали. З 2000-го діє однойменне видавництво, що спеціалізується на випуску неординарної історіознавчої та культурологічної продукції. Серед його головних проектів — видання 30-томника творів Пантелеймона Куліша, а також хроніки колективізації та Голодомору в Україні.
Д-р Грабович зараз працює головним науковим редактором міжнародного проекту з написання нової історії української літератури колективом українських і закордонних науковців, яка буде видана українською, англійською, німецькою й іншими мовами на ґрант Державного секретаріату з освіти та науки Швейцарії.
На здобуття Шевченківської премії Григорія Грабовича висунув Інститут літератури ім. Т. Шевченка Національної академії наук України. Проти висунення та з критикою як праць, так і особи д-ра Грабовича виступили ряд правих політичних організацій, рухів, діячів і науковців, що афілійовані з ними. Лист підписали лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка Валерій Шевчук, Віталій Дончик, Ігор Калинець, Юрій Мушкетик, Роман Горак, Любомир Медвідь, Василь Откович, Василь Захарченко, а також Олександр Пономарів, Тарас Салига, Степан Давимука, Василь Яременко, Ярослав Гарасим, Віктор Мойсієнко, Петро Іванишин та Ярослав Гошовський.
Натомість на захист честі літературознавця та зі закликом до глибокої реформи самої премії ім. Тараса Шевченка виступили численні провідні міжнародні науковці, українські письменники, поети, кінорежисери, журналісти, а також низка активістів громадських організацій. Вони назвали цей лист «брудною кампанією» та написали «Відкритий лист на захист честі Григорія Грабовича і за реформування Національної премії України ім. Т. Шевченка». Олег Коцюба, головний редактор порталу «Критика», назвав підписантів «совєцькими мастодонтами від українського наукового та культурного істеблішменту».
У відповідь на звинувачення д-ра Грабовича в «антинауковості» й «українофобстві» редакція «Критики» відкрила вільний доступ до статей науковця, а також удоступнила праці, що їх було номіновано на Шевченківську премію, в електронному форматі за символічною ціною в 1 грн. («Шевченко, якого не знаємо» і «Шевченкові Гайдамаки»). Також було надано відкритий доступ до числа 4 (114) за 2007 рік часопису «Критика», в якому було гостро обговорено «нацреалістичну» заанґажованість української гуманітарної науки на прикладі вдалого захисту докторської дисертації Петром Іванишиним у лютому 2007-го у Львівському національному університеті ім. І. Франка. Григорій Грабович у статті «Фабрикування науки» вказав на те, що центральною тезою цієї докторської дисертації є «український підхід до українських питань», чия суть полягає у розгортанні «націонал-екзистенційного» методу. Ближчий розгляд суті цієї псевдонаукової «методики» пропонують у своїх листах також Тамара Гундорова, Марк Гольберґ, Сергій Пролеєв, Йоханан Петровський-Штерн, Степан Захаркін і Тарас Кознарський.
Водночас Департамент славістики Гарвардського університету виклав на персональній веб-сторінці проф. Грабовича у Гарварді повний список його публікацій. До 27 грудня 2015 року під листом на захист честі Григорія Грабовича було вже більше 250 підписів. Зокрема, його підписали Віталій Чернецький, Тамара Гундорова, Микола Рябчук, Йосиф Зісельс, Мирослав Маринович, Ярослав Грицак, Петро Мідянка, Юрій Макаров, Тарас Чубай, Мирослав Слабошпицький, Євген Головаха, Дмитро Горбачов, Володимир Кулик, Юрко Прохасько, Євгеній Захаров, Тарас Возняк і Томаш Стриєк. Згодом до них доєдналися також Зенон Когут, Марія Ревакович, Роман Коропецький, Домінік Арель, Тарас Кознарський, Юрій Микитенко, Олег Коцарев, Гарві Ґолдблат та інші, а кількість підписів перевершила число 300.

Євген Клен

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...