Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 23, 2020

«Кобзарі» Шевченка та художники

Автор:

|

Травень 15, 2014

|

Рубрика:

«Кобзарі» Шевченка та художники

«Кобзар» Шевченка

Цьогоріч минуло 200 років від дня народження геніального сина українського народу, великого художника й поета Тараса Шевченка, невеличка збірка поезій якого під назвою “Кобзар“, вийшла в друкарні Фішера 1840 року. Книжечка з восьми поетичними віршами, що з’явилася з ініціативи Євгена Гребінки та на кошти Петра Мартоса, стала видатною подією в громадсько-культурному житті українського народу. Рецензій, відгуків, відозв і статей на «Кобзар» Шевченка було написано чимало. Величезне значення появи першого «Кобзаря» Шевченка полягає в тому, що він відкрив дорогу шлях для інших українських письменників, що писали свої твори рідною мовою.

Не на люксусовому папері була надрукована та збірка, зі скромною сірою обкладинкою, та вона привернула дод себе увагу офортом, виконаним Василем Штернбергом, товаришем Шевченка з Петербурзької академії мистецтв. На обкладинці було зображено сліпого кобзаря, що чітко вказав на назву книжечки, зокрема, для тих, хто не знав про народних співців в Україні.
Знайомі художники Шевченка Яків Петрович де Бальмен і Михайло Башилов переписали «Кобзар» у латинській транскрипції й проілюстрували 39 графічними рисунками кожен із метою опублікувати нове видання творів Шевченка. На жаль, ця книга не побачила світу, бо зміст до неї конфіскували царські жандарми. На щастя, якимсь дивом збереглися ілюстрації-роботи обох художників, на підставі яких і було дано відповідну оцінку різними мистецтвознавцями.
Російським царатом було заборонено видавати будь-які твори Тараса Шевченка. 1847-го поет підготував нове видання «Кобзаря» й написав до нього передмову. Однак царська цензура зробила все можливе, щоби книга не вийшла друком. Лише через 20 років від появи першого «Кобзаря», у січні 1860-го, у друкарні Пантелеймона Куліша в Петербурзі було випущено повніший «Кобзар» із 17 творами поета коштом Платона Симиренка, українського власника цукрового заводу на Черкащині. Обкладинку цього видання «Кобзаря» прикрасив портретом Шевченка відомий графік білоруського походження Михайло Микешин. Він був знайомий із Тарасом Григоровичем від 1858 року, а після смерті поета весь час ушановував його пам’ять, згадував його у своїх мемуарах і працював над ілюстраціями до окремих Шевченкових поем.
Останнє прижиттєве видання «Кобзаря» з’явилося також 1860-го російською мовою за редакцією Миколи Гербеля, перекладача та видавця. У доповненому й доопрацьованому вигляді він перевидав «Кобзар» 1869-го та 1876 року. А польський письменник Владислав Сирокомля переклав майже всі твори Шевченка польською та видав під заголовком «Кобзар» у Вільні 1863 року.
Крім титульної сторінки з літографічним портретом Тараса Шевченка роботи Миколи Мурашка, виконаного 1867 року, бракувало ілюстрацій й у виданнях двотомного «Кобзаря», надрукованого в чеській Празі 1876-го та 1877 року, над якими працював Олексндр Русов (1847-1915).
Із напрацьованими ілюстраціями до різних поетичних творів Шевченка М. Микешин випустив «Кобзар» у Петербурзі «року Божого 1896» у видавництві Петра Бабкіна. У найкращих рисунках до цього «Кобзаря» Микешин передав ліричність поезії Тараса, яку пов’язав із драматизмом. Малюнок «Тополя» яскраво вказує на трагічну долю покинутої козаком дівчини.
Прагнув художник видати ще два «Кобзарі» зі своїми ілюстраціями. Працював над їхнім створенням день і ніч майже без відпочинку. Раптово й зовсім несподівано 31 січня 1896 року він помер. Смерть Микешина припинила вихід подальших випусків ілюстрованих «Кобзарів». Обкладинка першого випуску перенасичена постатями: стоячим кобзарем, дівчиною в українському народному одязі та хлопцем поруч, групою козаків на конях, кістяком людини, хатою над озером, де купаються дівчата, і лелекою в повітрі з широко розпростертими крилами. Незвично вишуканий шрифт, утім, важко читається. Портрет Шевченка в тому «Кобзарі» — також перевантажений. Поет стоїть перед своїм робочим столом, заваленим книгами, у своїй квартирі в Академії. По обидва боки від вікна на стінах висить кобза, в’язанки зів’ялих квітів, мандоліна, палітра художника тощо. Він – у вишиванці, долонею лівої руки тримається чола, чим Микешин хотів підкреслити муки народження слів до поетового вірша «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами»,
1907 року вийшло перше повне видання «Кобзаря», підготовлене українським ученим Василем Доманицьким. За редакцією того ж науковця було надруковано двотомний «Кобзар» у видавництві Валентина Яковенка в Петербурзі, присвячений 50-річчю з дня смерті Тараса Шевченка (1911). Титульну сторінку до видання з портретом Шевченка виконав Іван Крамський, а малюнки підготували Самійло Дудін і Михайло Ткаченко.
Харківське видавництво «Рух» поповнило число видань «Кобзаря» 1918-го з оформленням обкладинки та 12 ілюстраціями-ліноритами чеського художника Карла Немеца. Для фронтиспису він використав картину Костянтина Трутовського «Шевченко над Дніпром». Гравюра на лінолеумі світло-темних контрастів надала художнику й поету виразності. Народжений 1893 року на Чернігівщині Марко Кирнарський, учень Г. Нарбута, якісно, по-художньому оформив обкладинку до «Кобзаря», що вийшов у Київському державному видавництві 1921 року. Робота відзначається «нарбутівським» шрифтом, її прикрашено квіткою й листям у вазоні та серпом і молотом-символом соцреалізму, нарисованими нагорі обкладинки.
Автор жанрових картин, пейзажів і книжкових ілюстрацій Микола Погрібняк виконав скромну, але декоративно промовисту роботу для обкладинки «Кобзаря», що вийшов друком 1919-го. Ілюстрований збірник віршованих творів поета із життєписом і передмовою Богдана Лепкого під назвою «Кобзар» було надруковано у Берліні 1922 року у видавництві «Українське слово». Привабливого вигляду набув «Кобзар» у інтерпретації відомого майстра графіки Антона Середи, книга побачила світ у Київському видавництві «Сяйво» 1926-го. В основу оформлення обкладинки художник поклав традиційну українську народну картинку, відому в багатьох варіантах, це — козак Мамай. У Харківській «Книгоспілці» видання «Кобзаря» здійснили 1927 року. Кобзу той же Середа скомпонував у овальній формі з квітами навколо неї. Наступний «Кобзар» з’явився того ж року в Державному видавництві України, обкладинку з портретом Шевченка для нього графічно виконав художник Фотій Красицький (1873-1944), внучатий небіж поета.
Оформлювач різних книжок, а головно – українських народних казок, Охрім Судомора, цікаво представився графічною роботою для обгортки «Кобзаря», виданого 1928-го на замовлення видавництва «Радянське село» в Харкові. Саме видання було ілюстроване роботами Т. Шевченка, І. Їжакевича, П. Мартиновича, М. Пимоненка, О. Сластіона, Б. Смирнова, М. Ткаченка та К. Трутовського.
Кольорову обкладинку до «Кобзаря», надрукованого у видавництві «Книгоспілка» 1929 року, розробив Іван Падалка, графік зі школи Михайла Бойчука. Із багатьма графічними рисунками й оздобою обкладинки з’явився «Кобзар» 1931 року з-під руки ще одного «бойчукіста» — Василя Седляра, і був перевиданий із деякими змінами 1933 року видавництвом «Література і мистецтво» в Харкові. Мистець створив чіткі образи різних постатей із віршів Шевченка. Героїв «Кобзаря» — матерів, сиріт, покриток, невільників і вдовиць — Седляр наділив виразами людського болю, розпачу, протесту й теплоти материнської любові до своїх діточок.
На початку 1930-х рр. до шевченківської теми вдався відомий художник і видатний графік празької школи Василь Касіян. Задумане ним на початку 1934 року ілюстроване видання «Кобзаря» до 120-річчя народження Тараса Шевченка він графічно оформив багатьма реалістично виконаними роботами. На суперобкладинці зображено поета, що сидить на стовбурі дерева, у накинутій на плечі солдатській шинелі з книжкою в правій руці. Під ілюстрцією бачимо назву книги, а над головою поета висить хмаринка. Увесь цикл малюнків у книзі наповнений сюжетами злиденного життя кріпаків, їхньої боротьби проти гнобителів, гіркою долею жінок і безрадісного дитинства Тараса в закріпаченому селі.
До числа ілюстрацій Касіяна належать такі його графічні твори: «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Якби ви знали паничі», «Варнак», «Юродивий», «Дівча любе, чорнобриве», «Холодний Яр», «Сова», «Рано-вранці новобранці» та багато інших.
Любов’юйа повагою до нашого поета сповнене оформлення «Кобзаря» художником В. Конашевичем, виданого 1934 року в Ленінграді. До передвоєнних видань «Кобзаря» належить також ювілейне, приурочене до 125-річчя від дня народження Шевченка. Над його художнім оформленням енергійно попрацював Іван Їжакевич, один з основоположників української книжкової графіки. Серія його рисунків наповнена боротьбою покріпаченого народу проти поміщиків. 31 ілюстрацію до творів Шевченка вміщено на сторінках, яких разом налічується майже 750. Самі малюнки надруковано засобом мецо-тинто на поліграфічній фабриці в Києві, а видання з’явилося в друкарні «Держлітвидаву України» у Харкові.
Варто додати, що оправу до «Кобзаря», виданого 1939 року, а форзац до нього виготовив В. Кричевський. Не зайве буде підкреслити, що кілька окремих «Кобзарів» було надруковано 1921-го, 1926 року та в інші передвоєнні роки з прегарними ілюстраціями, а також були «Кобзарі»,видані різними мовами світу, зокрема казахською (1935), киргизькою (1939) й іншими.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply