Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 22, 2019

«Кобзарі» Шевченка та художники

Автор:

|

Липень 24, 2014

|

Рубрика:

«Кобзарі» Шевченка та художники

«Кобзар» Шевченка

22 червня 1941 року німецькі війська перетнули кордон СРСР й Україна опинилася під окупацією. Радянської влада вирішила відступати за Урал та до Середньої Азії. Та поза всіма труднощами того часу спільною працею українських письменників, поетів і різних діячів української культури поза Україною 1942-го було видано «Кобзар» Шевченка. Передмову до книги зі стотисячним накладом написав поет Павло Тичина.

Ще одне, так зване кишеньково-фронтове, видання «Кобзаря» вийшло 1943 року, оправу якого виконав та художньо оформив відомий графік кольорових ліногравюр Олександр Пащенко.
Критично-біографічний нарис «Великий поет-демократ», написаний академіком Олександром Корнійчуком, був поміщений на перших сторінках «Кобзаря», надрукованого Державним видавництвом художньої літератури в Києві 1947-го. У ньому також помістили: портрет Шевченка роботи художника Василя Касіяна та його графічну роботу «Реве та стогне Дніпр широкий»; ілюстрації Івана Їжакевича «Перебендя» й «Мені тринадцятий минало»; ілюстрацію художника Михайла Микешина «Тополя»; ілюстрацію художника Федора Коновалюка «Сон»; ілюстрацію живописця і графіка Костянтина Трутовського «Наймичка»; репродукцію роботи художника Іллі Репіна «Кавказ»; малюнок художника Петра Ейснера «Шевченко на смертному ложі» та кілька малюнків самого Тараса Шевченка. Малюнок російськго художника Ейснера був власністю Товариства імені Шевченка, пізніше він зберігався у музеї Василя Тарновського-молодшого в Чернігові, про подальшу долю оригіналу не відомо.
1947 року було видано й «Кобзар» у Москві – із творами маляра Тараса Шевченка, рисунками роботи Опанаса Сластіона й ілюстраціями художника Бажанова.
У 1950-х рр. над оформленням творів поета успішно працювали українські мистці В. Касіян, В. Фатальчук, О. Юнак і грузин Г. Горделадзе, білорус А. Сапатко, вірменин С. Гаспарян, російська художниця Віра Мухіна, узбецький маляр В. Кайдалов та інші.
Творча робота Касіяна тих років, як і раніше, передусім у книжковій ілюстрації, у станковій графіці, у плакаті та в газетному малюнку, просякнута шевченківською темою. Коли українська письменниця Оксана Іваненко 1939-го почала писати свою історично-біографічну повість «Тарасові шляхи», Касіян викликався ілюструвати її. Видання побачило світ 1961 року — до сторіччя від дня смерті поета.
«Шевченкіана» Касіяна — насичена різноманітністю ілюстрацій, які заслуговують на повагу та високу пошану. До найвизначніших творів художника – оформлювача книги, без сумніву, належать два видання «Кобзаря» (1954-го і 1961 року), що вийшли друком у видавництві «Радянська школа». Обидва — це синтез того, чого шукав і чого домігся Касіян протягом багатьох років, ілюструючи поезію Шевченка.
У державному літературному видавництві Києва 1957-го вийшов «Кобзар», чудову композицію до якого за мотивами класичного українського орнаменту з квіткою та листочками створили художниця Ольга Юнак і Володимир Фатальчук, учні В. Касіяна. Той же «Кобзар» повторно з’явився 1960 року, до Декади української літератури та мистецтва, оформлений уже подружжям Фатальчуків.
Щедро ілюстрований «Кобзар» із кольоровими й тонованими малюнками Т. Шевченка, М. Микешина, О. Сластіона, І. Репіна, І. Їжакевича й інших мистців був надрукований 1960 року. Оправу та суперобкладинку до нього виконав художник Ісак Хотінок. Обкладинку він збагатив витисненням профільного барельєфного портрета Тараса Григоровича.
Вартий уваги «Кобзар» видання 1961-го, оформлений художником Віталієм Кравченком і Володимиром Юрчишиним, котрі, розуміючи поетичну творчість Шевченка, продемонстрували добре скомпоновані мистецькі рішення. Той же рік відзначився появою «Кобзаря» в Києві в оформленні художника М. Вуєка, а також «Кобзар» в оформленні художника І. Плесканенка, що вийшов у Львові. У першому – білі літери титульної книги встановлено на сірому тлі згори обкладинки, під якими каліграфічно поміщено останні рядки «Заповіту» з автографом Шевченка. У другому — силуетне зображення Шевченка мистець поклав у верхній частині оправи з автографом під ним, а назву книжки любовно оздобив стеблом дзвінця, завершеного двома квітками.
За повідомленням газети «Вечірній Київ» від 7 березня 1963 року, видавництво Академії наук України перевидало унікальний «Кобзар» 1840-го фотоспособом, без жодних змін і виправлень.
Того ж 1963-го, напередодні 150-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка, Державне видавництво України підготувало чотири ілюстровані книги «Кобзар». На найбільшу увагу заслуговує видання, оформлювачами якого були Володимир Куткін і Володимир Юрчишин. Образ закутого в кайдани Прометея виступає в ліногравюрі Куткіна величавим і монументальним, що символізує бунтівний характер геніального поета. Слід згадати, що це видання було доповнене ліногравюрами, виконаними групою молодих графіків у складі В. Авраменка, Г. Гавриленка, Ф. Глущука, О. Данченка й О. Шоломія.
Ювілейне великоформатне видання «Кобзаря», художнє оформлення якого здійснив Василь Хоменко, відзначається 23 офортами В. Касіяна, А. Базилевича, В. Панфілова, І. Філонова, В. Новіковського, Г. Зубковського, Г. Горобієвської. Кольорова репродукція І. Репіна «Портрет Т. Г. Шевченка» теж увійшла в цей 12-тисячний наклад книги, за випуск якої відповідав Р. Чумак. Цикл ілюстрацій, виконаних видатними мистцями, збагатив українське мистецтво прекрасними творами, що за своїм духом є органічно близькими Шевченковій поезії
У галузі станкової, книжкової та промислової графіки працював Василь Стеценко. Державне видавництво художньої літератури в Києві випустило «Кобзар» 1964 року, титульну сторінку якого виконав цей художник. Талановита львівська художниця Софія Караффа-Корбут, котра творила у техніці ліногравюри, 1967-го проілюструвала «Кобзар» для видавництва «Дніпро». Крім суперобкладинки в ньому було поміщено понад 30 робіт майстрині — «Гайдамаки», «Гамалія», «Титарівна», «Марія», «Невольник» і низку інших, в яких вона передала своє глибоко осмислене розуміння головних Шевченквих героїв.
Дві відомі майстрині декоративного мистецтва Ганна Василащук і Ганна Верес займалися художнім ткацтвом. Репродукціями з їхніх орнаментальних рушників, присвячених Шевченкові, прикрасили невелике за форматом, але оригінальне в оформленні видання «Кобзаря», надрукованого видавництвом «Дніпро» 1971 року. А 1976-го на книжкових полицях з’явився «Кобзар», можна сказати — касіянівський, бо починаючи зі суперобкладинки, для якої Касіян намалював акварельний портрет молодого Шевченка, він широко ілюстрований сторінковими малюнками, а також різними заставками до віршів поета. Це був останній «Кобзар», проілюстрований понад 50 малюнками художника. Для нього мистець відібрав свої найкращі роботи, виконані раніше різною технікою.
Відразу ж після війни показав себе вже сформованим художником Олександр Данченко, котрому притаманний широкий погляд на історичні події українського народу в минулому. Крім ілюстрацій до таких книжок, як «Гомоніла Україна» Петра Панча (1957), «Козацькому роду нема переводу» Олександра Ільченка (1967) і кількох інших, заслужений діяч мистецтв України зробив макет до «Кобзаря» та виконав понад 30 рисунків до творів Шевченка. Випущено його було 1984 року. Усіма ілюстраціями Данченко висловив своє розуміння поезії Великого Кобзаря, виконаними пером, пензлем і тушшю.
1992 року заслужений художник Василь Лопата отримав найвищу державну премію України — Шевченківську — за цілісне, багатопланове художнє оформлення «Кобзаря» Т. Шевченка. На сторінках цієї книги, виданої з нагоди першої річниці незалежності України та Всесвітнього форуму українців коштом Фундації імені Івана Багряного, є понад 120 двоколірних гравюр. П’ять років він працював над їх створенням. Найголовніше в них — бачення в Шевченкових образах того, що не потрапило в поле зору інших ілюстраторів. Василь Лопата зобразив пейзаж збуреного Дніпра, надзвичайної сили та чистоти образ українки-дівчини, жінки і матері, долю України.
47-м виданням «Кобзаря» пишається видавництво «Дніпро», що 2004-го стало визначною культурною подією. Шевченкові твори супроводжують ілюстрації народного художника України та Шевченківського лауреата Миколи Стороженка. Над ними він працював упродовж десяти років у своїй самобутній графічній манері, наповнив їх багатьма художніми символами і подав до них свої коментарі.
Наприкінці 2013 року вперше в Україні репрезентувався повністю вишитий «Кобзар» Шевченка за факсимільним виданням 1840 року, який створили мисткині з Рівного Олена Мадведєва й Анна Тимошок. Цю книгу вони вишивали понад рік нитами з дикого льону за спеціально підготовленими схемами, які змусили цих жінок зробити понад 100 тис. хрестиків.
«Кобзар» Тараса Шевченка — це книга книг зі статусом виняткового явища. Загальне його число становить понад 10 млн примірників, що друкувалися різними мовами світу. На завершення можна додати, що далеко не про всі «Кобзарі» згадано в цій статті, але багато з них було видано без ілюстрацій або з їх мінімальною кількістю. До таких, наприклад, належить чотиритомне видання «Кобзаря» д-ра Леоніда Білецького (Вінніпеґ, 1952), видання д-ра Василя Сімовича (Вінніпеґ, 1960).

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...