Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Apr. 26, 2018

Карась із Гамільтону: про оперного співака Леоніда Скірка

Автор:

|

Лютий 08, 2018

|

Рубрика:

Карась із Гамільтону: про оперного співака Леоніда Скірка

Закінчував свою ходу 1977 рік. Аби його завершити цілеспрямовано та творчо, керівництво корпорації Український театр у Вінніпезі вирішило здійснити постановку опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Партію Карася в опері мав виконувати Ярослав Семчишин, президент корпорації, співак і режисер. Постановку опери мали здійснити тричі впродовж 1-3 грудня в попередньо замовленій найпрестижнішій залі міста «Плейгауз», де вміщалося до 2 тис. глядачів.
Уже було надруковано програмки, в яких розмістили світлини та короткі анотації про співаків-виконавців, опубліковано рекламу, оголошено по радіо дату та годину початку виступу, а сталося непередбачене. Того дня, коли мала відбутися її перша постановка, в Ярослава Семчишина стався сердечний напад. І довелося терміново шукати йому заміну. Як же була здивована публіка, коли зі сцени прозвучав густий, соковитий бас-баритон, але явно не п. Ярослава. Був то голос Леоніда Скірка, професійного оперного співака з Гамільтону (провінція Онтаріо).
Леонід Скірко народився 27 квітня 1939 року в м. Лозова на Харківщині. Коли йому виповнилося чотири роки, його батьки переїхали в Галичину. Якийсь час вони жили в невеличкому с. Кремидів, що поблизу Галича на Станіславівщині, а навесні 1944-го продовжили подорож на Захід.
Після закінчення війни малий Льоньо разом із батьками перебував у таборі переміщених осіб поблизу Аусбурґу (Німеччина). Там навчався в таборовій школі, звідти 1949 року з батьками виїхав на еміґрацію до Бразилії, де довелося вчити португальську мову. Але школи хлопець так і не закінчив, бо 1955-го Скірки перебралися до Канади й оселилися в Гамільтоні. Тут школу було закінчено й Леонід вступив до Макмастерського університету, після закінчення якого 1964 року отримав диплом інженера телекомунікації.
Ще в роки навчання в університеті в Леоніда проявився гарного тембру бас-баритон і йому порадили вчитися музики. Так він і зробив. Вокального співу навчався приватно в дириґента Казимира Олишкевича та колишнього соліста Київської опери (тенора) Григорія Шведченка. А 1966-го його було прийнято до Канадської оперної компанії в Торонто, де дебютував у партії Банко в опері «Макбет» Дж. Верді, а згодом виступив у партіях Кардинала в опері «Жанна Д’Арк» Дж. Верді, Графа («Ріґолетто» Дж. Пуччіні), Поліційного комісара («Кавалерія Рустікана» П. Масканьї), Командора («Дон Жуан» В. А. Моцарта).
1969 року співак одружився з Софією Куцик і того ж року разом із дружиною виїхав у Європу, де співав у Пфальцтеатрі й Кайзерслаутенському державному театрі в Бонні (Німеччина). Виступав в операх «Вартеред Брідж», «Фауст», «Кармен», «Лючія де Лямермур», «Ріґолетто», «Фіделіо», «Ля форца дель дестіно», «Дон Жуан». А коли 1973-го в сім’ї народилася донька Леся-Святослава, всі разом повернулися до Канади.
У 1973-1978 рр. Леонід Скірко співав у чоловічому приватному професійному хорі Івана Романова в Торонто, з яким виступав у численних концертах і брав участь у записах на платівки аранжованих керівником пісень народів світу. 1975 року співака запросили до новоствореного Українського оперного ансамблю Зеновія Лавришина, де він виступив у партії Карася в «Запорожці за Дунаєм» та Виборного в «Наталці Полтавці». Почали з опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, постановки якої відбулися 4, 5, 6 і 7 грудня 1975-го в залі Театру королеви Єлизавети в Торонто. Постановка опери стала помітною подією в житті української спільноти Торонто та його околиць.
Виступав Леонід Скірко й на запрошення театральних колективів інших міст Канади та США, зокрема й у Вінніпезі, про що йшла мова на початку статті, коли він терміново замінив хворого Ярослава Семчишина.
1978 року Леонід продовжив свої виступи в Канадській оперній компанії та був задіяний в операх «Жанна д’Арк», «Ріґолетто», «Кавалерія Рустікана» й інших. 1980-го він записав пісенний альбом «Україна встає», а через два роки — альбом українських народних пісень «Ти жива, Україно».
Леонід Скірко брав участь у постановці опери «Купало» Анатоля Вахнянина, в якій виконував партію Максима. Спочатку це відбулося в Торонто, а 18 і 19 червня 1981-го — в Едмонтоні. Оперу було поставлено за ініціативи мішаного хору «Дніпро» та Марії Дитиняк, його керівника. Головні партії виконували Роксолана Росляк (Одарка), Ірена Вельгаш (Галя), Леонід Скірко (Максим), Мирон Гошуляк (Омар), Богдан Чаплинський (Степан), Стефан Кривенький (Посол). Постановку опери здійснили з нагоди 90-ліття української еміґрації в Канаді.
15 листопада того ж року українсько-канадський оперний хор, очолений дириґентом В. Колесником, виступив у знаменитому Карнеґі-гол у Нью-Йорку. Музичний супровід йому забезпечив Метрополітарний симфонічний оркестр. У залі було понад 2,5 тис. слухачів. Солістами хору були Леонід Скірко, Ірина Вельгаш, Ганна Колесник і Богдан Чаплинський.
1982-го Л. Скірко як соліст хору виступив на світовій прем’єрі кантати «Завойовники прерій», написаної композитором Сергієм Яременко на слова поета та письменника Яра Славутича. Її виконавцем був хор «Дніпро» в музичному супроводі симфонічного оркестру Едмонтону. Співакові до вподоби було виступати в містах Західної Канади й він радо відгукувався до співпраці з його музичними колективами. 26-27 жовтня 1983 року Леонід успішно виконував партію Карася в Едмонтоні. Оперу «Запорожець за Дунаєм» ставили з нагоди 30-літньої діяльності хору «Дніпро». Українська преса, вітаючи організаторів і виконавців опери, зазначала: «Виконавці партій вдало підібрані та з добрими голосами. Леонід Скірко в партії Карася виділявся вишколеним голосом і виявився гарним актором».
Помітним явищем музичного життя Торонто стала святкова імпреза української пісні та музики, що відбулася 28 квітня 1996-го в «Мессей-голі», в якому взяли участь хор «Дніпро» з Едмонтона, оперний хор ім. М. Лисенка та симфонічний оркестр товариства української опери в Канаді. Переповнена зала зі захопленням слухала концерт у двох відділеннях, у якому прозвучали оркестрові твори «Згасаючі погляди» (пам’яті жертв Чорнобильської трагедії) Володимира Губи, «Карпатська легенда» Вадима Гомоляки, «Золоті ворота» Олександра Яківчука та ораторія «Святий Дніпро» Вадима Кікти з лібрето Софії Майданської. Соло, виконане Леонідом Скірко в останній із них, глибоко зворушило публіку.
У 1985-1987 рр. Український фонд 1000-ліття спонсорував запис концертів духовної музики Дмитра Бортнянського. За виконання цього завдання взявся українсько-канадський оперний хор під керівництвом дириґента Володимира Колесника. Леонід Скірко взяв безпосередню участь у цьому проекті. Голос співака як соліста хору звучить у 13-х із 35-ти концертів. І це при тому, що для здійснення проекту в підпорядкуванні В. Колесника було 50 професійних співаків із усієї Північної Америки. На концертах у США та Канаді він виконував разом із Ганою Колесник дуети українських композиторів.
Під час тижня української опери в Торонто, що відбувся 3-17 червня 1984-го, Л. Скірко двічі виступав у партії Карася в опері «Запорожець за Дунаєм». Його партнерами по сцені були Ганна Колесник, Давид Варябедян, Богдан Чаплинський, Марта Кокольська. У «Наталці Полтавці» в партії Виборного, виходив на сцену з Лілеєю Волянською, Ніною Теліжин, Павлом Радковським, Юрієм Бельським, Миколою Фабрикою. Загалом Леонід Скірко виконав більше 30 оперних партій. Співав сімома мовами — українською, португальською, італійською, французькою, німецькою, російською й англійською.
У церквах Торонто та Гамільтона неодноразово звучав виконуваний ним твір «Плотію заснув» із музикою Платоніди Щуровської. Часто читав Апостола.
Вийшовши на заслужений відпочинок, керував хором української православної церкви св. Володимира та брав участь у багатьох музичних вечорах і імпрезах, коли брав до рук акордеон і виконував свої улюблені пісні «Місяць на небі», «Ніч яка місячна», «Ґандзя», «Чорнії брови, карії очі», «Дивлюсь я на небо», здобутки сучасних українських композиторів: «Очі волошкові» С. Сабадаша, «Пісня не загубиться» І. Поклада, «Червону руту» В. Івасюка, а разом із Вірою Макаревич «Як почуєш вночі» Я. Лопатинського.
Леонід Скірко одружувався двічі. Від першого шлюбу в нього є троє дітей — Леся, Тарас і Олег. Його другою дружиною стала Меріка Ґрем Скірко, з котрою одружився 2006 року.
Земне життя Леоніда Скірка закінчилося 8 червня 2012-го в Торонто. Тут же покояться його тлінні останки. З вищесказаного, можна сміливо стверджувати, що життя співака є прикладом відданого служіння своєму народові та музичному мистецтву світу.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

  • Merika Graham Skirko

    Many thanks to Mr. Zhutkewich for this well-researched article on my late husband. I prepared an autobiography of his career on his 70th birthday which my cousin Yura Perohanycz in Kyiv used in an annotated version on Wikipedia, both in English and Ukrainian. The only small detail which I would question is the Easter hymn which he sang in a trio. It was “Rozbiyniku”, not “Plotio Zasnyv” as stated.
    Nestor Olijnyk was also in that trio. Leonid didn’t play the accordion for many years, until the last part of his life, after learning it as a child in Brazil. And one of his favorite songs to perform was “Marijka”. along with “Dvi Koloru”. Our very own metropolitan who had known Leonid for many years didn’t know that he could play. I am touched that my husband is remembered, as he truly did have a spectacular voice and was a very fine man, respected by all. Dr. Merika Skirko

Loading...