Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 25, 2020

Іван Бернацький знову здивував Нью-Йорк

Автор:

|

Травень 15, 2014

|

Рубрика:

Іван Бернацький знову здивував Нью-Йорк

Українська модель на подіумі

4 травня ц. р. авдиторія в Українському народному домі в Нью-Йорку з особливим ентузіазмом вітала виконавців на чолі з народним артистом Іваном Бернацьким із несподіваним та особливим успіхом унікального показу святочних стародавніх костюмів українського народу.

Щоправда, показ різних строїв української народної творчості не є новим, бо саме на цьому тлі формувався й постав Український музей у Нью-Йорку, який і раніше влаштовував виставки народних костюмів. Але це не можна порівняти з тим, що створив покровитель Української драматичної студії зі своїми студійцями.
По-перше, п. Бернацький зробив своїх студійців професіоналами показу. Кожен крок виконавців був осмислений, артистично та музично мотивований. По-друге, дійство був всеохоплюючим і потужним. Глядач мав нагоду безпосередньо побачити велике народне багатство стародавнього українського народу. Мабуть, немає іншого народу, що міг би пишатися таким розмаїттям творчості, як український.
Справді, показ старовинних строїв — костюмів українського народу Іваном Бернацьким був історично унікальною подією для нашої діаспори. Її важко описати – це треба бачити. Поруч із народним артистом перебувала Оксана Баудис, асистент режисера.
Слід підкреслити, що подібна постановка є надзвичайно складною для реалізації. Бо треба не тільки мати відповідні кошти, гурт виконавців, але й експонати або вільний доступ до них. Й обов’язково необхідно мати візію. Показ підтвердив, що візія в п. Бернацького була неперевершена. Крім цього мало хто знає, що він є завзятим колекціонером українських народних строїв. Він же — директор музею при церкві Св. Юра в Нью-Йорку. Тим, хто ще не бував там, варто завітати й побачити шедеври української народної творчості.
Отже, з підбором експонатів Іван Бернацький не мав великих труднощів, але треба було осмислити, як усе це акуратно, ефективно та візуально пов’язати для сприйняття глядачем. Безсумнівно, майстрові це вдалося. Він має всі підстави бути гордим і щасливим. Свій показ народних строїв режисер провів на високому професійному рівні, це був справді його заслужений тріумф. До речі, костюмером була Галина Рідка, а Анатолій Рідкий був відповідальним за організаційні проблеми показу.
Іван Бернацький свою творчу працю завжди розпочинає молитвою. Так було й цього разу. Молитву провів протоігумен Пилип Сандрик. Отець Пилип згадав про критично-небезпечну ситуацію в Україні та пов’язав цей показ із творчістю діаспори. На тлі благальної молитви за перемогу українського народу й успіх студійців стартував показ старовинно-святочної української ноші.
Зала Народного дому виглядала цілком іншою, ніж зазвичай. Посередині був збудований подіум, на якому красувалися виконавці показу. По боках подіуму розташувалися місця для авдиторії. Водночас попід стінами, було всановлено потужні рефлектори, відповідальною за які була Ніна Терентьєва.
Удало була підібрана та синхронізована з демонстрацією народнопісенна музика в професійному виконанні хорів і солістів. Цією частиною відав Станіслав Терентьєв. Це був приємний, часом дуже голосний, у сучасному стилі прекрасний концерт стародавніх, уже призабутих пісень, що природно вписувались у дійство.
Під звуки бравурної музики першим на подіумі з’явився в гарному жупані «гетьман» — Сергій Тарновецький. Для показу епохи гетьманщини вийшли на подіум і козаки — Ігор Королюк і Володимир Левицький — у традиційно кольорових шароварах, вишиванках, верхніх накидках, барвистих поясах і в гладеньких чоботах.
Марічка Бінч, Ксеня Качурак і Марія Хоптій демонстрували полтавські костюми. Марічка була у біленькій додільній сорочці з майстерним викінченням, традиційною вишивкою на рукавах, плахті, красивому широкому поясі, на шиї — намисто, на голові – віночок із квітів. Чудовий полтавський жіночий костюм демонструвала й Ксеня. Роман Верхняк і Василь Пирожик із шиком репрезентували історично цікаву, характерну для Полтави парубоцьку вдяганку, в основному — вишиванки.
Лемківщина була представлена показом Христини Місюк. Із граційною поставою й чарівною усмішкою Христя вийшла вбрана у красивий лемківський костюм: додільна вишита сорочка, прилегла до пояса оригінальна спідниця, яка завершувалась вражаючим поясом, із плечей звисала стильна накидка, а голову увінчував квітковий віночок. Вона була втіленням особливої краси української Лемківщини, яка зараз перебуває в складі Польщі.
Іван Щиглюк-Городенківський демонстрував народні костюми Івано-Франківської й Тернопільської областей. А Володимир Левицький — барвисту Гуцульщину. Вони були вбрані в чоловічі святочні одяги: у гарні вишиванки, холошні, які прив’язувалися тканим поясом, кінці якого звисали по боках, і розкішні крисані на голові.
Ксеня Качурак, Божена Дергало й Оксана Гап’юк показали городенківські костюми, Ірина Рідка та Зоряна Бабій — снятинські, а Аня Гап’юк — вербовецький. Вони представили багату народно-веселкову вишивкову творчість Івано-Франківська.
Христина Дробенко й Ірина Рідка продемонстрували борщівські костюми, Юрко Михайлів, Любов Пилипонюк, Божена Дергало й Ірина Чихінда — подільські, а Ольга Панько — заліщицький. Оригінальним був показ літньої юнацької ноші, яку із почуттям насолоди репрезентував п. Верхняк — у біленько-лляних споднях, гладкій сорочці й босоніж. Народну творчість волинського одягу красиво представила Христина Дробенко.
Під час показу веселкою сяяла творчість української Буковини — у пишних барвистих вишиваних сорочках, грайливих запасках, із чудовими коралями на грудях і неперевершеними віночками на головах красувалися Оксана Бавдис, Марія Пруська, Любов Пилипонюк, Оксана Вовк, Ольга Панько й Марія Хоптій. На завершення показу стародавніх костюмів був представлений прекрасний буковинський весільний дует у виконанні Христини Місюк і Сергія Тарновецького. Це була неперевершена краса. Авдиторія, повстававши з місць, відгукнулась бурею оплесків. На подіумі з’явились усі чудові виконавці в прекрасних костюмах, як багатобарвна та неповторна веселка, чудесна й незабутня панорама показу української творчості. До них долучився творець і реалізатор неперевершеного дійства Іван Бернацький.
Захід тривав одну годину й 40 хвилин. Авдиторія з непослабною увагою стежила за кожним показом. Було 35 окремих показів. Варто, однак, зауважити, що під час показу відчувався брак наратора. Проте постановки п. Бернацького не можна пропускати. Це справді був унікальний у всіх творчо-мистецьких аспектах апогей неповторного дійства, яке майстерно передало багатство й красу стародавньо-святочної української народної ноші. Студійцям і їхньому вчителю Івану Бернацькому належить невимовно щира подяка. Хай Всевишній Триєдиний Господь нагородить його щедрими ласками та черговими успіхами!
До успішного здійснення цього показу спричинилися Українська федеральна кредитова кооператива «Самопоміч» у Нью-Йорку, Український народний дім і корпорація «Міст». Їм усім – велике і щире спасибі!

Микола Галів

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply