Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Feb. 21, 2018

Ілюстрації до «Слова о полку Ігоревім»

Автор:

|

Жовтень 18, 2012

|

Рубрика:

Ілюстрації до «Слова о полку Ігоревім»

Цьогоріч минає 825 років від часу написання героїчної поеми невідомим автором княжої доби – «Слово о полку Ігоревім». Написано про неї чимало праць різними російськими й українськими науковцями, а також французькими славістами. Перші й останні скептично ставилися до цього твору, навіть вважали фальсифікацією. Думка багатьох дослідників «Слова о полку Ігоревім» про неможливість підробки твору таки перемогла на підставі різних знахідок, зроблених переважно на самому початку ХІХ ст.

Починаючи з ХХ ст. з’явилося понад 700 поважних праць про вказану віршовану поему, написаних здебільшого українськими фахівцями, які намагалися довести високий рівень духовної культури наших далеких предків із часів Київської Русі-України. Однак у другій половині 1930-х рр. наукове вивчення «Слова» була насильно припинене в Україні за вказівкою Москви й дозволене тільки російськомовним дослідникам з Академії наук СРСР — задля привласнення твору російською культурою та її збагачення, хоча, як добре знаємо, у час написання «Слова» її ще не існувало. Та й існувати не могло, бо про селище Москву тоді не було й згадки, а саме Московське князівство було засноване щойно в другій половині ХІІІ ст.
Похід же князя Ігоря, сина Святослава й онука Олега, на половців відбувся навесні 1185-го, а сама подія була описана 1187 року.
Про те, де зберігався рукопис кілька століть, не відомо. Але оригінал твору 1791 року відкупив граф Олексій Іванович Мусін-Пушкін (1744-1817), президент Академії мистецтв, від архімандрита Спасо-Ярославського монастиря на ім’я Йоіля. Як збирач стародавніх рукописів Олексій Мусін-Пушкін видав «Слово о полку Ігоревім» друком у Петербурзі 1800-го. Через 12 років як рукопис, так і більшість примірників книги, згоріли під час пожежі Москви.
Про історичний похід князя Ігоря на половців згадується в Лаврентіївському (1375), Іпатіївському (поч. XV ст.), Радзивиллівському (кінець XV ст.), Густинському (1670) літописах тощо. Найбільше ілюстрованим виявився третій із черги згаданий літопис, у якому було вміщено 618 кольорових мініатюр. Хоч він – не оригінальний, а лише копія рукопису початку ХІІІ ст., який не зберігся до наших днів, але доведено, що вже був ілюстрованим. Чудові кольорові малюнки з багатющими зображеннями Ігоря, його соратників, дружинників із княжої доби, половецьких воїнів, кочівницьких шатер тощо свідчать про чудове знання подробиць походу та щире співчуття до долі княжого воїнства.
Отже, творець цих мініатюр, поміщених у Радзивиллівському літописі, напевно був знайомий з оригінальним «Словом о полку Ігоревім». Кілька гіпотез, що пояснюють справжність як самого твору, так і кількість малюнків до нього, вказує на близькість тексту з ілюстраціями. Схоже, що художник старанно зображував моменти подій, які відбувалися під час підготовки війська до бою, початку самого походу Ігоря, лютої січі, притиснення русичів до води, перемоги половців і подальших явищ, які відбувалися згодом.
Зриме уявлення про похід князя Ігоря 1185 року бачимо в Лицевому літописному зведенні, створеному в другій половині XVI ст. Цикл малюнків належить двом майстрам, але книгу оформляло шестеро художників, які виконали десь по 12 мініатюр. Усі вони позначені нерозривністю тексту й доповнють його образну інтерпретацію. Позатекстова інформація в ньому цілком відсутня. Малярі старанно зобразили лише те, про що можна було прочитати в цьому літописному зведенні.
Перекладів і переспівів «Слова о полку Ігоревім» зроблено багатьма мовами світу, а найбільше – українських, до яких іноді додавалися різноманітні ілюстрації різних мистців-графіків. Картину «Після побоїща Ігоря Святославовича половцями» створив Віктор Васнєцов 1880 року, у ній з епічною силою відтворено образи хоробрих воїнів, полеглих у бою проти половців.
Коли мова зайшла про сценічну постановку опери «Князь Ігор» Олександра Бородіна (1908), потрібно було підготувати до неї декорації, котрі вдало виконав Микола Реріх (1874-1947). До тої ж теми він звернувся й 1941 року, створивши окрему картину темперної техніки «Похід Ігоря».
Видатний художник Михайло Бойчук, відомий монументаліст, що цікавився твором про похід Ігоря на половців, на початку 1910-х рр. створив картину мішаної техніки під назвою «Плач Ярославни», а його учень Іван Падалка, також знаний художник-бойчукіст, виконав ілюстрації до «Слова» (1928), що тепер перебувають у збірках ДМУОМ у Києві, а одна з репродукцій була надрукована в журналі «Київ» (ч. 10 за 1990-й).
Мистецтвознавець Богдан Певний розповів про відомого маляра символізму Юхима Михайліва, який після звільнення з військової служби в пошуках роботи оселився в Москві, де ілюстрував і оформляв різні книжки, зокрема видання «Слова» (1913). Дуже можливо, що з-під руки великого українського графіка Георгія Нарбута (1886-1920) також народилося кілька графічних творів до «Слова о полку Ігоревім». Він, як творець модерного в мистецтві й своєрідного українського стилю, вивчав пам’ятки старовини, давньоукраїнські рукописи та їхні шрифти. Спочатку переписав «Поученіє Володимира Мономаха для своїх дітей» і хотів писати стародавнім робом «Остромирове Євангеліє». Цікавився шрифтом «Слова о полку Ігоревім», до якого створив кілька ілюстрацій, утім, до нині не збережених, бо 1931-го було підготовлено й навіть розпочато друк великої монографії про Г. Нарбута, але невдовзі випуск видання не то що припинили, а навіть готову частину матеріалу знищили, а на самого художника наклали «анафему».
Багато ілюстрацій до цього давнього твору зробив Володимир Фаворський 1937-го й у 1950-1955-х рр. під такими назвами: «Боян», «Ігор попереду дружинників», «Побоїще», «Буй-тур Всеволод у бою». Вийшов також окремий випуск «Слова» відомої дитячої письменниці Наталії Забіли 1940-го й 1954 року. До першого її переказу художник Дмитро Шавикін виготовив сім кольорових малюнків, у котрих відтворив піднесений пісенний стиль героїчного епосу та поетичну красу сивої давнини. В образах князів, що попереду дружинників гарцюють на баских конях, маляр утілив героїзм і неабияку силу війська Давньої Русі-України.
У видавництві «Молода Україна» (Торонто, 1960) 32-сторінковою книжечкою було видано нарис Бориса Олександріва про «Слово о полку Ігоревім», де були розміщені репродукції: «Віще затемнення сонця» А. Земцова (1890), «Ігор Святославович» Д. Моора (1941), «Битва з половцями» А. Кобуладзе, «Ігорів похід» В. Мухина (1950), «Князь Ігор Святославович»
М. Грачова (1951), «Плач Ярославни» А. Константиновського (1952).
До самої постаті княгині, доньки галицького князя Ярослава Осмомисла, звернулося кілька майстрів пензля й різця. Наприклад, Олена Кульчицька створила тематичні ілюстрації — Ярославну, що оплакує втрату свого мужа в Путивлі, на стіні княжого міста (1939). Усі роботи мисткині не раз експонувалися на виставках, але ніколи не ввійшли до жодного з видань цього твору.
Геніальна пам’ятка давньоукраїнської літератури «Слово о полку Ігоревім» чарувала своєю нев’янучою красою й тому притягувала до себе багатьох малярів. До мистців, що малювали картини на історичну тематику, належить Петро Андрусів (1906-1981). Для дитячого журналу «Веселка» (США) він виконав пером і тушшю на папері дві прекрасні ілюстрації — «Похід Ігоря» та «Бій Ігоря з половцями» (1955). Олією на полотні розміром 78 х 160 см написав картину «Князь Ігор, день перед боєм» Мирон Левицький. Цей твір, цілком притаманний стилеві художника, він намалював 1958 року, зараз витвір зберігається у фондосховищі КУМФ у Торонто. Його пензлю також належить картина «Ярославна» (1961) і графічна робота-лінорит «Плач Ярославни» (1975). Тут своїм У стилі кубізму намалював картину «Слово о полку Ігоревім» (1956) Володимир Ласовський, що належав до малого числа видатних малярів і який 1948-го переїхав зі Львова до Арґентини.
Замешкавши в Канаді з 1948 року, знаний скульптор Леонід Молодожанин виготовив 18 вітражів для катедри Свв. Володимира й Ольги у Вінніпезі, серед них у горішній частині вікон є його кольоровий твір «Слово о полку Ігоревім». Слід додати, що над цим проектом він працював протягом 60-70 рр. ХХ ст. Доцільно тут буде назвати ще одного художника, що жив і працював у Америці, – Миколу Бутовича. Він створив чудові кольористичні ескізи до «Слова» у 1930-х рр. і дав їм такі заголовки: «Битва з половцями», «Гусляр» (три композиції) і «Плач Ярославни» (дві композиції, виконані гуашшю).
У середині 1930-х у Львові почав перекладати «Слово» на свій лад Святослав Гординський — поет і художник, якому вдалося видати твір книжкою (1936), прикрасивши її своїми графічними творами, а також виконавши обкладинку.
Неодноразово переклади й переспіви «Слова» видавалися українською мовою в Україні в оформленні художників-графіків. Серед них слід відзначити зразки графічних картин С. Шевчука в перекладі Богдана Стельмаха; оформлення й ілюстрації-ліногравюри художника І. Селіванова в перекладі Максима Рильського; кольорову суперобкладинку художника театру й кіно та графіка Анатолія Пономаренка; серію станкових офортів-диптихів відомого графіка Георгія Якутовича; ілюстрації, макет і художнє оформлення заслуженого графіка Василя Лопати; ескізи костюмів для театру художників Анатолія Петрицького та Петра Злочевського; скульптурні твори Антона Павлося, Богдана Мухина, Вячеслава Клокова, а також мистецьке оформлення «Слова о полку Ігоревім» художником і автором переспіву, видання якого вийшло в Кліфтоні (США) із нагоди Тисячоріччя хрещення України (1988).
Не буде зайвим згадати імена та прізвища ще й таких мистців, які до цієї поеми створили зовсім окремі мистецькі праці. Ось вони: Григорій Гавриленко, Микола Компанець, Георгій Малаков, Маргарита Старовойт, Любомир Терлецький, Іван Голіков, Галина Севрук, Михайлина Стефанович, Михайло Дмитренко, О. Мезенцев, Ф. Нірод і низка інших.
Із-поміж згаданих ілюстрації до «Слова о полку Ігоревім», виконані Василем Лопатою, заслуженим художником України, лауреатом Шевченківської премії, автором художнього виконання національної валюти, на мій погляд, – найкращі. Усією силою, усіма засобами свого графічного вміння та неабиякими знаннями в галузі графіки він створив високо професійні, майстерні твори, у яких старанно пов’язав композиційні вузли своїм способом. Як художник, бунтівник проти наставленого соцреалізму в мистецтві, замість зірочок, серпа й молота та червоних прапорців він займався українськими орнаментами та вивченням розмаїття графічного мистецтва своїх попередників. Їх він використовував для оформлювання шевченкових поетичних творів, зокрема «Кобзаря», народних дум, балад, народних фольклорних творів тощо.
На початку 1980-х Василь Лопата почав реалізувати свій задум. Працював над циклом гравюр за мотивами «Слова», коли інші його ровесники оспівували «будівничий пафос та ідеї досконалого соцреалізму». Василь Іванович був глибоко переконаний у тому, що його робота не буде марною. 1988 року, коли відзначалося 1000-річчя Хрещення князем Володимиром Київської Русі-України, було остаточно вирішено й нарешті 12 листопада підписано до друку великого формату книгу «Слово о полку Ігоревім». На її сторінки потрапили ілюстрації, макет і мистецьке оформлення маестро Лопати. Хоча друком книга з’явилася аж через рік у видавництві «Радянська школа» в Києві, усе-таки сповнився план художника. Він зобразив героїчно-монументальні постаті з княжої доби. Вони вийшли напрочуд драматичними, могутніми, відважними, патріотичними, ніби по-справжньому вишикувалися до важкої боротьби проти чужих займанців українських прадавніх земель. З усім своїм талантом художник помпезно виконав такі центральні ледь підкольоровані гравюри: «Похід на половців», «За землю руську», «Битва русичів із половцями», «Після битви з половцями», «Трагедія землі руської», «Плач руських жінок», «Золоте слово князя Святослава», «Ярославна», «Втеча Ігоря з полону» та «Князь Ігор на рідній землі». Усі вони займають по дві сторінки видання. Інші, наприклад, «Боян», «Князь Ігор і його дружинники» та «Плач Ярославни», — односторінкові репродукції, а 25 гравюрних одиниць іще менших розмірів надруковано майже на кожній сторінці книги. Отже, робота нашого широко відомого мистця над серією графічних праць до «Слова» дає нам змогу оцінити його місце в українській графіці
До слова, 310-сторінкова книга, наповнена перекладами та переспівами «Слова», авторами яких були Степан Руданський, Юрій Федькович, Іван Франко, Панас Мирний, Микола Чернявський, Василь Щурат, а також Тарас Шевченко, що переклав українською мовою тільки уривок із поеми «Плач Ярославни», була видана в червні-вересні 1860 року в Петербурзі. За упорядкування, коментарі та примітки в книзі відповідав Олекса Мишанич й інші художні, технічні та головні редактори.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...