Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 20, 2019

Художниця з Неаполя допомагає Майдану

Автор:

|

Липень 03, 2014

|

Рубрика:

Художниця з Неаполя допомагає Майдану

Оксана Абраменко

Оксана Абраменко — молода українська художниця, яка використовує особливу техніку: створення 3D-картин на міді та художній розпис по металу. Основний її фах — косметолог, а малює дівчина у вільний від роботи та виховання двох дітей час. Під час подій на Майдані Оксана брала активну участь у організацій маніфестації в Римі та неапольського Майдану.
— Оксано, розкажіть, як відбулося ваше знайомство з такою особливою технікою? І чому ви вирішили зупинитися на ній?
— Кілька років тому я завітала до одного італійського художника. Він сидів по лікті у фарбі й малював руками. Художник простягнув до мене свою стареньку тремтячу руку. «Привіт, я — Карло Наварра», — сказав він. «Доброго дня, маестро», — відповіла я. Це було щось особливе: стіни його майстерні виблискували червоним золотом. Екстраординарний ефект його робіт закарбувався у моїй пам’яті. Тоді й почалося моя подорож морями та міддю.
— Чому саме морські пейзажі найчастіше присутні у ваших роботах?
— Люблю кораблі. Вони схожі на мене: інколи повертаються додому.
— Як відбувається процес створення такої картини?
— Аби намалювати будь-яку картину, потрібно від двох до п’яти місяців. Кожна фігура 3D вибита вручну. Потім готую основу для нанесення фарб. Коли все готово, починаю малювати. Олійні фарби висихають дуже повільно, оскільки мідь їх не всотує.
— Розкажіть про ваші виставки…
— В Італії мої роботи були представлені на трьох колективних виставках. Зараз працюю над колекцією, що була би достатньою для персональної експозиції. Для цього потрібно мати 20-30 картин.
— На останній виставці у Римі вашою метою було привернення уваги до подій в Україні. Якою була реакція глядачів?
— На експозиції «Артистичний розум — молоді жінки-мисткині у порівнянні-2014» було представлено 23 країни. Моєю метою було звернути увагу людей на події на Майдані. Мала тисячі ідей, як це зробити: одягнути жовто-блакитну сукню, організувати маніфестацію перед музеєм або вивісити над картиною жовто-блакитний прапор. Зупинила вибір на останньому варіанті. Організатори пішли мені назустріч, надавши одне із чільних місць у виставковій залі та дозволивши тільки мені вивісити жовто-блакитний прапор. Я ще ніколи так не пишалася символом України! У ньому була й вулиця Грушевського, і Майдан, і всі ті, хто мені досі снився. У ньому був мій народ і моя земля, які мені такі дорогі. Український прапор упізнавали, та не всі знали, що саме відбувається на моїй Батьківщині. Підходило багато художників і гостей заходу, люди мене розпитували.
— Як українська громада переживала події в Україні?
— Українська спільнота Італії також брала участь у Революції гідності. На Майдані стояли діти, чиї батьки працюють в Італії, наші друзі й ідейні брати. У Києві творилася історія, ми також були причетні до неї. Зокрема, туди передавалися речі та кошти. У Києві було встановлено намет від українців Італії, цю ідею втілив Віктор Романюк. Найудалішою маніфестацією стала «Хода вулицями Рима». Столицею Італії пройшло понад 5 тис. українців. Це був наш маленький Київ! Тоді було зібрано та передано Андрію Парубію 20 тис. EUR. Дай, Боже, щоби все не було марно!
— Ви активно берете участь в італійських Майданах…
— Гадаю, цьогорічна зима змінила всіх, і мене — теж! Я усвідомила те, що належу Україні, і водночас те, що ніколи не зможу там жити. Від цієї думки якось гірко стає… Я живу в Неаполі, але на п’яти маніфестаціях була в Римі, тоді він для мене уособлював Київ. Після подій на Грушевського треба було витерти сльози та діяти. Зокрема, з моєї ініціативи у Неаполі, Казерті й Римі зібрали медикаменти на суму близько 5 тис. EUR. Того дня ми організували маніфестацію перед дверима посольства. Та вони були зачиненими. Я бігала під дощем, записувала прізвища тих, хто здавав гроші. Потім волонтери докупили ще медикаментів. Але виникла проблема з переправкою через кордон. На щастя, усе вирішилося. Медпрепарати через львівське студентське братство потрапили до Києва. Туди ми передавали і шкарпетки, і рукавиці, і шапки, і термобілизну, і все необхідне, щоб прожити в ті холодні дні на Майдані.
Ще разом із однодумцями ми провели багатотисячну маніфестацію у Римі, низку заходів у Неаполі. Інформацію про Україну розвісили біля усіх неапольських українських крамниць, при церквах. Просили допомоги в усіх: SOS Ukraina! Вважаю, що в умовах військових дій на сході України маніфестації не є ефективними, зараз треба їхати додому – захищати Батьківщину.
Розмовляла Христина Заник

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...