Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 22, 2018

Григорій Павловський: людина з сонцем у душі

Автор:

|

Травень 10, 2018

|

Рубрика:

Григорій Павловський: людина з сонцем у душі

Український національний хор О. Кошиця. 1922 рік. Григорій Павловський перший (ліворуч) у четвертому ряді.

У славетного Олександра Кошиця не було вірнішого приятеля за Григорія Павловського. І хоча він був на дев’ять років старшим, друзів єднала безмежна любов до української пісні та хорового співу. А від часу створення Української республіканської хорової капели 1919-го та до серпня 1924 року їх єднали ще й гучні мистецькі здобутки в Європі й Америці. Однак, якщо про О. Кошиця знають всі, то про Г. Павловського — ні. Хто ж він, звідки й чим заслужив на пам’ять поколінь?
Григорій Іванович Павловський народився 1884 року в с. Лісовичі на Київщині. Після закінчення сільської земської школи він вступив до Київської духовної семінарії. І саме там перетнулися його дороги зі славетним маестро, про що в своїй статті «Коріння Олександра Кошиця — в землі Тараса» напише: «В жовтні 1904 року Кошиць повертається до Києва на посаду вчителя духовного співу в семінарії. Це було саме тоді, коли я кінчав семінарію і мав його своїм учителем із «Історії церковного співу». До нас, майже закінчених богословів, проф. Кошиць ставився як до собі рівних. Його ставлення так різнилося від решти педагогів, як веселий гопак від семінарської молитви. Його лекції не були буденним викладом сухих історичних дат і фактів, а розкриттям творчості колишніх діячів рідної церковної музики, як Дилецького та інших, а особливо А. Веделя та М. Березовського».
1905 року Григорій скінчив семінарію, і вже наступного року вступив до Київського університету св. Володимира. А 1909-го доля знову звела його з улюбленим вчителем. Саме цього року Олександр Кошиць очолив студентський хор університету, довівши його до 80, а коли й більше учасників. І тут авторитет маестро був на висоті, а рівень мистецького співу хору наближався до професійного. Уже в Америці Кошиць напише: «Коли пригадую свої художні переживання з тим хором, то прощаю долі всі удари на тернистому життєвому шляху, і в той момент почуваю себе найбагатшим чоловіком на світі та дякую Богові за те, що це все було».
Влітку 1911-го Павловський закінчив університет і цього ж року його прийняли до театру Садовського. У цьому театрі та Київській опері в 1911-1918 рр. він брав участь у постановках опер «Катерина» М. Аркаса, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Галька» С. Монюшка, «Продана наречена» Б. Сметани, «Сільська честь» П. Масканьї, «Енеїда», «Утоплена», «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Чорноморці» М. Лисенка. Його партнерами по сцені були відомі співаки М. Литвиненко-Вольгемут, С. Бутовський, М. Гребінецька, М. Машір, М. Карлаш. Однаково легко давалися йому й драматичні ролі.
За часів гетьманщини Григорій виїхав до Вінниці, де йому запропонували місце дяка в Казанському соборі. Тут його навесні 1919 року й знайшов Кошиць, коли їхав до Кам’янця-Подільського з хористами новоствореної Української республіканської хорової капели. «По дорозі до Вінниці та Жмеринки, — зазначається в документах, — до капели було прийнято співаків Тетяну Георгієвську, дяка Казанського собору Г. Павловського й акторів Вінницького міського театру І. Паславського, М. Приємську, В. Романюк, Л. Троїцького, Г. Шандровського. Останній із них став провідним солістом капели».
У Кам’янці-Подільському капела пройшла відповідну реорганізацію та підготовку репертуару, а 24 березня 1919-го в складі 86 осіб вирушила до Станіславова. Там 11 квітня відбувся її перший концертний виступ, через три дні — другий, після чого колектив виїхав до Стрия, де в православній церкві відспівали Велику службу Божу й поїхали до Самбору, а 25 квітня вже були в Ужгороді. Свій тріумфальний тур Європою колектив розпочав виступами в Чехо-Словаччині, а закінчив Німеччині.
До США капела, перейменована на Український національний хор, прибула 16 вересня 1922 року й перебувши двотижневий карантин на острові Елліс, 5 жовтня виступила в знаменитому «Карнеґі-гол» у Нью-Йорку, після чого здійснила велике концертне турне містами США, Мексики та Канади. А 6 травня 1923-го кораблем хор вирушив із концертами до Арґентини. Звідти — до Бразилії, Перу, Чилі, Венесуели, Куби, Мексики. Під час морської подорожі Павловський записав зачитані О. Кошицем спогади про Миколу Лисенка.
Після повернення з Південної Америки Михайло Гайворонський запросив Григорія до своєї музичної студії на Бронксі. Спочатку то був тимчасовий заробіток, а коли у серпні 1924-го хор Кошиця самоліквідувався, він перейшов туди на постійно. Про це Роман Придаткевич писав: «М. Гайворонський, Г. Павловський, О. Назаревич, М. Стембер і я успішно навчали понад сотню українських дітей у досить добре зорганізованій школі». А вже в лютому наступного року цю школу було перейменовано на українську консерваторію під керівництвом Р. Придаткевича.
Та педагогічна праця не могла забезпечити життя в такому великому місті, як Нью-Йорк, і довелося шукати інших заробітків. Такий знайшовся в хорі «Сурма», створеному з колишніх співаків національного хору під орудою Йосифа Давиденка. Водночас на цю пору в Нью-Йорку, та й усій Америці, стали дуже модними записи з українськими піснями, масовий випуск яких розпочали корпорації «Колумбія» й «Окег». Долучилася до цієї справи й «Сурма», а водночас організовані чоловіче тріо у складі В. Андрієвського, К. Щита, Г. Павловського й український національний квартет із участю Й. Давиденка, П. Ординського, Г. Шандровського, Г. Павловського. Загалом на платівках вони записали біля двох десятків пісень. Ці ж колективи виступали з концертами в українських громадах.
Виступав Г. Павловський і в операх, зокрема в колективі театру при українському народному домі керованому Марією Машір. Про це в часописі «Свобода» від 5 лютого 1925 року сповіщалося: «У неділю, 8 лютого, колектив театру українського народного дому в Нью-Йорку під управою Миколи Карлаша та Марії Машір здійснив постановку «Запорожця за Дунаєм». Головні партії виконували М. Карлаш (Карась), М. Машір (Одарка), П. Троєцька (Оксана), А. Троїцький (Андрій), Г. Павловський (Султан), Г. Шандровський (Імам)».
А 19 лютого 1925-го в газеті «Свобода» сповіщалося, що 21 лютого перший раз заходом учнів української народної школи в Бронксі відбудеться велике свято в пам’ять 63-ї річниці смерті Т. Шевченка. Виступить оркестр із 20 учнів консерваторії Р. Придаткевича. «Заповіт» і в’язанку українських народних пісень буде виконано дитячим хором під проводом Г. Павловського».
Здавалося, що досить вже навантажувати себе різними мистецькими заходами та приватною практикою, але маестро знаходив час на індивідуальні заняття. Доказом цього є оголошення, опубліковане «Свободі» від 27 січня 1928 року, де сповіщалося: «Лекції солоспіву та сольфеджіо дає Гр. Павловський. Проба голосів від 6 до 7 години вечора. Звертатися за адресою 54 W. 114 St. New-York».
20 жовтня 1929-го в залі церкви відбувся організований маестро концерт за участю співаків М. Гребінецької, П. Ординського, Г. Шандровського, М. Мірошниченко та Й. Давиденко. Слухачів особливо зворушила пісня «Ой, гаю мій, гаю» про дві України — Галичину й Наддніпрянщину, яких лиха доля розлучила, мов рідних сестер і змусила жити серед чужих народів. Цю пісню закінчував речитативом о. Павловський зі словами, що треба привикати знаходити спільне рішення та взаємодію.
28 січня 1933 року в залі Метрополітен-опери в Філадельфії з нагоди 300-ліття уродин гетьмана Івана Мазепи відбулася велика святкова імпреза з постановкою картин історії України: «Спомин з гір», «Зустріч весни», «В таборі гетьмана Мазепи», «За Україну» за участю 300 танцюристів і 200 хористів. Зведеними хором дириґував Г. Павловський. А 30 листопада 1933-го у Філадельфії він заснував хор ім. О. Кошиця, з яким ставив оперу «Утоплена» та оперету «Чорноморці» М. Лисенка.
1934 року Г. Павловський прийняв сан священика та розпочав службу при православній церкві св. Володимира на Бронксі. Доводилося виконувати свої священицькі обов’язки й у містах Честері, Арнольді, Бавнд-Бруку, Мілвилі, Перт-Амбої. Так, у «Свободі» від 2 січня 1946-го повідомлялося, що 2 грудня в українській православній церкві свв. Петра й Павла в Мілвилі (Нью-Джерзі) відбулося листопадове свято. Перед панахидою за душі погиблих Січових Стрільців о. Павловський сказав слово про обов’язок не забувати героїв свого народу. Панахиду відспівав місцевий хор за допомогою хору ім. Лисенка з Честеру. У мистецькій частині співали обидва хори. Виконували «Козака несуть», «Коби скорше з гір Карпат», «Журавлі», а наприкінці Григорій Павловський виконав кілька стрілецьких пісень.
У 1940-х рр. священик редагував журнал «Дніпро», був одним із ініціаторів створення Науково-богословського інституту Української православної церкви в Честері, здійснив перевидання опери «Катерина», входив до складу комісії Української вільної академії наук із вивчення історії української еміґрації, автором ряду музикознавчих статей. З березня 1965 року перебував у пансіонаті св. Барнабаса для хронічно хворих у Бронксі. Там у нього була своя кімната й навіть піаніно. Тут і помер 7 грудня 1967-го. Поховали о. Павловського 11 грудня на українському православному цвинтарі в Бавнд-Бруку. Під час поминальної тризни промовляло чимало священиків. «Всі любили й шанували о. Григорія. Він був щирий, відданий, нелукавий, безкорисний: не шукав почестей і матеріальних благ, — підсумував у прощальній промові о. Петро Мелех.
Із композиторського доробку мистця слід відзначити Заупокійну літургію, Службу Божу для народного хору (видану 1942 року видавництвом «Арнольд»), хорові твори релігійного змісту «Милість миру», «Достойно є», «Херувимська пісня», «Радуйся», «Прийдіть і поклонімось», три антифони, дві єктенії, псалом «На ріках круг Вавилону», «Тілом заснувши, як мертвий» (екзапостіларія на Великдень), «Молітесь, братіє, молітесь» та «Зоре моя вечірняя» на слова Т. Шевченка. У своїх композиціях дотримувався церковних стандартів київського наспіву. Більшість його творів уміщено в збірці «Велика субота і Пасха» зібрана В. Завітневичем, якою в православних церквах США користуються й досі.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...