Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 21, 2019

Холодні клавіші рояля

Автор:

|

Лютий 23, 2012

|

Рубрика:

Холодні клавіші рояля

Перед самим концертом у знаменитому «Карнеґі Рісайтел-гол» у Нью-Йорку несподівано захворів піаніст — професор Жан Касадеус, і, щоби вийти із цього скрутного становища, товариство музичної школи Фонтенебло знайшло йому заміну в особі 11-річної Юліани Осінчук.

Цей виступ не тільки врятував ситуацію, але й приніс піаністці перші паростки слави. Так, у газеті «Свобода» від 17 березня 1965 року писалося, що «примадонною концерту стала Юліана Осінчук». А вже 2 травня того ж року юна піаністка виступила зі своїм першим самостійним концертом. Це відбулося в залі Українського музичного інституту, де ще дитиною з 28 лютого 1958-го до січня 1960 року вона брала уроки гри на фортепіано у відомого піаніста й педагога Романа Савицького. Про це відомий композитор, дириґент і педагог Ігор Соневицький писав: «Просто не хотілося вірити, що ця молоденька особа з дитячою ментальністю та поведінкою напровесні свого життя виявить таку мистецьку особистість. Ця рідкісна прикмета є запорукою того, що Ю. Осінчук у майбутньому стане ще одним черговим музикою за покликанням, тим більше що поряд із наукою гри на фортепіано вона вишколює ще й знання з теоретичних предметів». Додамо, що саме того вечора Юліана заявила про себе ще і як композитор-початківець, виконавши на «біс» кілька власних композицій.

Наступний її концерт відбувся знову ж таки в Нью-Йорку. Журнал «Вісті» за березень 1967-го про це повідомляв: «11 грудня 1966 року дала свій власний концерт 13-літня піаністка Ю. Осінчук, донька відомого в місті лікаря Романа Осінчука. Юліана — обдарована музичним талантом дитина, яка почала займатися грою на фортепіано з п’ятирічного віку. Перші уроки музики вона брала у своєї матері Лідії. Опісля дворічного навчання студіювала в

Р. Савицького — професора УМІ в Нью-Йорку, а після його смерті — у Луїзи Тельми, професора Гантер-коледжу. Удосконалювалася в Наді Булянже та Жана Касадеуса. Протягом року вчилася в Паризькій консерваторії, де на конкурсі сольфеджіо в червні 1966-го отримала першу грошову нагороду й золоту медаль». Того ж року Юліана вдруге виступила в «Карнеґі-гол», де виконала концерт для фортепіано з оркестром Клода Дебюссі.

Юліана Осінчук народилася 17 травня 1953 року в Нью-Йорку в українській родині. Її батьками були доктор медичних наук, дійсний член НТШ Роман Осінчук і Лідія з родини Дудків. Перші уроки, як ми вже знаємо, давала їй мати, яка була гарною піаністкою, а в семирічному віці Юліана стала ученицею української школи при соборі Святого Юра в Нью-Йорку, одночасно навчаючись в Українському музичному інституті. Далі було навчання в Гантер-коледжі Університету Південної Каліфорнії та знаменитій Джуліярд-скул. У цей же час вона взяла участь у Всеамериканському конкурсі піаністів, що відбувся 30 березня 1968 року в Нью-Йорку, і стала його переможницею. А виборовши стипендію Волтера Дамроша, Юля одержала можливість навчатися у Франції у відомих майстрів фортепіанної гри в Наді Булянже та Жана Касадеуса. У ці ж роки піаністка неодноразово виступала з найкращими симфонічними оркестрами Америки. Ще в роки юності вона була активною учасницею «Пласту» й завжди гуртувала довкола себе однолітків. Вона добре володіла англійською, французькою, а рідною українською писала оповідання та пісні, закликаючи молодь долати перешкоди з піснею на вустах: «Хай наша пісня гордо лине, її звуки вітер хай несе через моря, золотії ниви, у рідний край і там весною розцвіте!»

17-річну Юліану було визнано кралею видавництва «Український журналіст», а в заключному конкурсі на звання князівни української преси США вона була серед призерів. 11 липня 1970-го дівчина завершила навчання в Баркнівському музичному осередку в Тенгельвуді (штат Массачусетс), де вчилися найталановитіші студенти Америки. Цю інформацію взято із журналу «Вісті» за вересень 1970-го.

Після виступу піаністки 24 жовтня 1977 року в «Еліс Тал-гол» у Нью-Йорку Дарія Гординська-Каранович відзначала, що «Юліана Осінчук є мистецькою особистістю, яка має не тільки техніку, а й свій власний стиль та відчуття. Власне в цьому напрямку вона зробила великий крок уперед. Їй належить заслужене визнання за пропаґанду української музики». І знову ж таки «Свобода» від 1 грудня 1978 року повідомляла: «Із нагоди тижня слов’янської культури 5 грудня ц. р. у Нью-Йорку відбудеться концерт музики українських композиторів Лисенка, Стеценка, Барвінського, Косенка, Скорика й інших. Виконавці: співачка Зірка Дерлиця, скрипаль Орест Ковалів, тенор Андрій Ярош і піаністка Юліана Осінчук».

Добре знали Юліану й у музичних колах Торонто. 19 листопада 1982 року вона виступала тут із доповіддю на представленні кантати «Кавказ» С. Людкевича, яку в престижній залі «Рой Томсон-гол» виконував український оперний хор у супроводі симфонічного оркестру під орудою Володимира Колесника.

Наприкінці квітня 1983-го піаністка здійснила концертний тур Середземним морем, організований компанією «Роял Вайкінґ Лайн». Окрім неї, у цьому турі брали участь такі музичні світила, як Монсеррат Кабальє, Вікторія де Лос-Анджелес, Анна Моффо, Руджієрро Річчі, Джан Бравнінґ. Це — свідчення того, що її ім’я було внесене до списку найвідоміших музикантів світу. Того ж року Юлія здійснила тривале турне містами США.

16 листопада 1985 року Юліана вдруге виступила в найпрестижнішому залі Америки «Карнеґі Рісайтел-гол». Цього разу їй було надано цю залу як переможниці Міжнародного конкурсу молодих піаністів. А двома днями раніше вона виступала в програмі Боба Шермана на радіостанції WQXR. Це був період найбільшого злету творчості молодої піаністки, який значно примножив славу як їй самій, так і всьому роду українському.

Особливо врожайним на виступи в Америці та Європі був 1986 рік, перший концертний виступ у якому вона здійснила 5 лютого в переповненому слухачами залі «Еліс Тал-гол», де переважна більшість глядачів була українцями. Репертуар концерту піаністки складали твори Моцарта, Мендельсона, Шопена, Косенка, а закінчила вона свій виступ улюбленим концертом Шопена. Тут Юлія вперше виконала сонату-баладу Бориса Лятошинського, яка й стала кульмінаційним номером програми.

Слід наголосити, що Юлія Осінчук була однією з перших американських піаністок, яка у своїх виступах виконувала композиції Д. Бортнянського, М. Лисенка, В. Косенка, Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, А. Штогаренка, В. Белея, М. Скорика. Ці ж твори вона пропаґувала й у Європі, коли в травні 1986-го виступала на сценах Лондона, Амстердама, Цюріха, Франкфурта й Мюнхена. Особливо знаменними були її виступи в Лондоні, де Юліана мала цикли концертів із доповідями про фортепіанну музику України. Серед виконуваних нею творів великого формату, які вона виконувала із симфонічними оркестрами, були концерти С. Рахманінова та Г. Гершвіна, з якими вона часто виступала на радіо.

Удруге того ж року піаністка була в Європі в червні. Першим був Мюнхен, де її виступ відбувся 6 червня в залі міської галереї модерного мистецтва. Свою програму виступу Юліана спланувала з творів німецької фортепіанної музики в першому відділі концерту, включивши туди «Сонату сі-бемоль мажор» В.-А. Моцарта, «Варіації» та «Каприс» Ф. Мендельсона й твори слов’янських композиторів Б. Лятошинського,

Ф. Шопена та В. Косенка. На закінчення вона виконала «Гаванське капріччіо» італійського композитора Д. Альберті. Виступи були такими успішними, що європейська преса визнала її однією з провідних піаністок молодшої генерації американської фортепіанної школи. А розповідаючи про особистого життя Юліани Осінчук, писала, що вона живе в Нью-Йорку й там же працює в університеті, а також провадить вищі курси випускників. Раніше викладала музику в Чикаґо й Алабамі. Її гру часто можна чути по нью-йоркському радіо. Має свої грамзаписи на компакт-дисках. Є членом оперного товариства в Торонто.

Коли ж піаністка повернулася з Європи до Нью-Йорка, на неї чекало повідомлення про те, що з-поміж великої кількості претендентів комісія університету штату в Пірчесі зачислила її до складу професорів цього навчального закладу. На той час вона вже мала звання доктора, а темою її дисертації була «Фортепіанна творчість Віктора Косенка». Юліана також уже мала випущену в Монреалі платівку «Українські фортепіанні твори» з композиціями Д. Бортнянського, М. Лисенка, В. Косенка та А. Кос-Анатольського.

Наголошуючи на випуску цієї платівки, американська преса зазначала, що подиву гідне те, яку культурну силу мають українці та як уміють її розвивати навіть на чужині. А критик Е. Майклс у фаховому журналі «Нью-Рекорд» за січень 1986 року писав: «У виконанні цього надзвичайного репертуару Юліана Осінчук досягла такої висоти майстерності, що ми просто дивуємося, чому не чули про неї раніше?» Добре знали піаністку й в українських громадах Америки. А найчастіше її гру можна було почути на «Союзівці», «Гражді» та Гантері.

1992 року Юліана побувала в Україні, у Донецьку, із благодійним концертом на підтримку музею Сергія Прокоф’єва. Виступ відбувся в концертному залі імені цього композитора, а супроводжував її гру симфонічний оркестр Донецької консерваторії під керівництвом Василя Василенка. Про цей її концерт газета «Культура і життя» писала: «Юліана Осінчук — блискучий і проникливий музикант. Вона долає будь-які технічні труднощі й має добре поняття форми, стилю та характеру виконуваних творів. Піаністка володіє широкою палітрою кольорів і романтикою тонів».

Наприкінці другого тисячоліття піаністка залишила Нью-Йорк і разом із чоловіком Марком Доусоном оселилася в місті Анкориджі на Алясці, де мешкає й зараз. Там вона надалі займається концертною та педагогічною діяльністю, виїжджаючи на виступи в інші міста США.

Юліана Осінчук — директор музичного фестивалю Ancorage Festival Оf Music, а також член корпорації JLOD Music Enterprises, що спеціалізується на записі, виготовленні та розповсюдженні компакт-дисків класичної музики. Не забуває піаністка й про рідний Нью-Йорк, куди навідується кілька разів на рік. Із нових надбань фортепіанної музики вона випустила у світ альбоми «Петро Ілліч Чайковський», «Чарівник фортепіано», «Брильянтові діти», «З днем народження, Вольфгангу!» до 250-річчя уродин В.-А. Моцарта, «Ключі до виздоровлення», «Джерельне фортепіано» з творами Г. Гершвіна, а нещодавно разом із духовим квінтетом і струнним квартетом записала два компакт-диски «Нові шляхи» з творчого доробку композитора Лоуренса Мосса, а також підготувала кілька відео, зокрема Alasca Flag Song.

Отже, пані Юліана своєю активністю все ще продовжує захоплювати шанувальників свого таланту від Аляски до України. І так хочеться закінчити цей нарис поетичними рядками, їй присвяченими:

Холодні клавіші рояля

Торкнулись теплих

твоїх рук.

І музика, мов дивна краля,

З’явилась з відстані

розлук.

Хоч на Алясці —

ніч студена,

Душа наповнена імен.

Твоє життя —

рояль і сцена,

Бетговен, Моцарт

і Шопен.

 Анатолій Житкевич

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...