Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 14, 2018

Гнат Палажій — співак, дириґент і громадський діяч

Автор:

|

Жовтень 03, 2018

|

Рубрика:

Гнат Палажій — співак, дириґент і громадський діяч

«Цінним для архіву-бібліотеки при осередку Української православної церкви в Баунд-Бруку (штат Нью-Джерзі) є подарунок оперного співака і дириґента Гната Палажія, серед якого — старовинні видання з України, Росії, Австрії, Болгарії», — зазначалося в місячнику «Українське православне слово» за травень 1952 року.
Гнат Палажій — співак (бас-баритон), дириґент і громадський діяч, народився 9 травня 1894-го в с. Лани Бібрського повіту на Львівщині. Вже в ранні роки в нього проявився гарний дискант. Саме тому батько Йосиф вирішив віддати сина до бурси Ставропігійського інституту у Львові. Там хлопець співав у хорі, а після мутації в нього сформувався приємного тембру баритон.
Коли Гнатові виповнилося 18 літ, він виїхав до Німеччини, а звідти — до США. 10 вересня 1912-го кораблем «Мейн» він прибув до Нью-Йорку та вступив до Нью-Йоркського музичного коледжу, а після його закінчення рік навчався в німецькій консерваторії (1917-1918). На більше в нього забракло коштів, бо й так від самого початку перебування в Америці заробляв на життя працею дяковчителя при українській церкві в Елізабеті (штат Нью-Джерзі). Керував учнівськими хорами та навчав дітей гри на музичних інструментах, водночас виступав із концертами, виконуючи переважно українські народні пісні.
Вперше це відбулося 10 листопада 1913 року в Перт-Амбої, про що в газеті «Свобода» від 18 грудня 1913-го зазначалося: «Пісню «Не чужого ми бажаєм» відспівали І. Переговський і Г. Палажій. П. Переговський, дякоучитель із Перт-Амбою, має дуже красний, милий, легенький тенор, а п. Палажій, дяковчитель із Елізабету — пречудовий бас».
З перших років перебування в Нью-Йорку Гнат був свідомим українцем. В Елізабеті він став членом церковного Братства св. Василя Великого, а 15 березня 1914 року увійшов до його управи. Молодий, але свідомий усього українського, він щедро жертвував кошти на українську гімназію в Рогатині та голодуючим у Галичині. 21 липня 1917-го співак узяв участь у концерті пам’яті Тараса Шевченка, організованому українською громадою Елізабету, весь прибуток від якого було призначено потерпілим у часи Першої світової війни краян. На концерті в супроводі хору дяковчителів він виконав соло в «Гамалії» І. Біликовського та «Заповіті» М. Вербицького. 4 грудня 1917 року на концерті в залі Музичної колегії Гнат уперше виступив перед американською аудиторією. У рецензії на цей виступ у «Нью-Йорк-таймс» сповіщалося: «Пан Палажій має сильний голосовий матеріал із дуже гарною барвою. Коли він попрацює над собою кілька літ і набере відповідної чоловічої сили (йому тепер 22 роки), то Україна буде мати ким похвалитися перед світом».
Минув рік і в нього проявилися ще й організаторські здібності. 6 липня 1918-го в Елізабеті він організував концерт пам’яті Тараса Шевченка, а незабаром очолив церковний хор української католицької церкви в Пасейку. Водночас зростав як співак. Його називали подвижником славного українського баритона Михайла Зазуляка. А він і справді робив великі поступи, додавши до свого репертуару арії з італійських опер і твори Ф. Шуберта, Р. Шумана, М. Лисенка.
1923 року, отримавши американський паспорт, Гнат Палажій виїхав до Італії, де вступив до Міланської консерваторії ім. Дж. Верді. Його наставником став колишній оперний співак М. Бавальйоні. Там же 1924-го на сцені знаменитого Міланського театру «Ла Скала» дебютував у партії Падре Ґвардіано в опері «Сила долі» Дж. Верді». Про свого учня маестро Бавальйоні казав: «Він має прегарний і милий бас cantante, артистичні здібності та незвичайний особистий талант, а це є певною запорукою того, що Палажій може сміло осягнути місце, повне почесті, між ліричними артистами».
У Мілані Гнат зустрівся з тенором Михайлом Голинським (1890-1973). Це сталося на концерті відомої української піаністки Любки Колесси. Пізніше, у своїх спогадах М. Голинський про цю зустріч напише: «Виявилося, що на цьому концерті я не був одинокий, бо був ще один українець — Гнат Палажій (бас-баритон) із Нью-Йорку, який також у Мілані вчився співу. Ми запізналися після концерту в гардеробі Любки Колесси, як прийшли їй дякувати і ґратулювати. Опісля ми часто стрічалися, їздили разом купатися, він для мене з часом став найближчою людиною в Мілані. Ми мали свою спільну мову, спільні мрії та спільну біду, яка до нас на другий рік причепилася, і вже нас, головно мене, не відпускала аж до нашого виїзду з Мілану на початку 1925 року».
14 червня 1924-го, на самі Зелені свята Гнат Палажій, маючи американський паспорт і польську візу, вирішив відвідати маму в Ланах. Але там його заарештувала польська поліція, а невдовзі й депортувала за межі Польщі.
Повернувшись до Америки, Гнат одразу ж узявся шукати кошти для продовження навчання в Італії. Він розумів, що це можна було здійснити лише своїм власним голосом. Його перший самостійний концерт відбувся в Елізабеті 30 листопада 1924 року. Допомагали йому піаністка Віра Стеткевич, співачка Анна Левчик, скрипаль Іван Левчик, вокальна група товариства св. Володимира, хор «Боян» і танцівниця Оля Притика. А вже за тиждень в газеті «Свобода» йшлося: «Дуже добре залишиться в нашій пам’яті неділя 30 листопада 1924 року. Саме цього дня відбувся перший сольний концерт співака Гната Палажія. Наші товариства зробили все для того, щоби допомогти здібному хлопцеві з навчанням в Італії. Програма концерту складена різнородно і прегарно. Співали хори та банди братства св. Володимира. Гарно вив’язався в сольному співі сам Гнат Палажій. У нього природна постава. Його бас із ліричною окрасою, милий, повний тепла і барв. На цей раз співак виконав «Свято в Чигирині» М. Лисенка, «Калина» А. Комаровського, арії з опер «Ернані» та «Паяци», «Вендерер» Шуберта, «Два гренадери» Шумана, прегарно звучав дует із опери «Сила долі» та «Люблю дивитися», які він виконав разом із І. Тидиком».
Упродовж 1925 року виступи співака відбулися в Нью-Йорку, Філадельфії, Джерзі-сіті, Перт-Амбої, Ньюарку, Трентоні й інших містах. З українського репертуару виконував «Ой поля, ви поля» К. Стеценка, «Гетьмани» М. Лисенка, «Дніпро реве» Д. Січинського. Співав у різних хорах. Виступав в операх «Мікадо» та «Пінафор» Артура Селлівана, виконував партії Мефістофеля у «Фаусті» Ш. Гуно та Великого інквізитора в «Аїді» Д. Верді, вистави яких проходили на Бродвеї в Нью-Йорку. В залі Бруклінської академії музики виконав партію Слуги Флори в «Травіаті» Дж. Верді та брав участь у постановках опер у «Метрополітен-опери». А на початку 1926-го, отримавши допомогу від УНСоюзу, виїхав завершувати навчання в Італії, де перебував ще два роки.
До США Гнат повернувся 6 листопада 1927-го й тут же виступив у концерті до Листопадового свята в Елізабеті, дохід від якого віддав інвалідам, борцям за самостійність України. Жив у Бейоні, де керував хором товариства «Боян». «Він віртуоз, але його співаки віртуози теж», — зазначав часопис Вауоnnе Evening News від 30 квітня 1928-го після першого ж виступу його хору. Було йому вже 33 роки. Співав у Grand Opera Company в Філадельфії. Виступав із концертами та два роки керував хором при українській церкві св. Івана Хрестителя в Бейоні.
А 1930-го перебрався до Нью-Йорку та жив в околиці Квінс. Тут було значно більше можливості проявити себе у різних сферах музичної діяльності. «Милу несподіванку мали вчора українські слухачі радіопрограми базару «Сурма» зі стації WOV. О 9 рано, транслювали оперу Лисенка «Коза Дереза», — писав часопис «Діло» від 8 грудня 1932 року. — Мило було довідатися, що оперу грали українські діти, котрих батьки приїхали з Закарпаття і зорганізувалися в греко-католицькій церкві при 13 вулиці в Нью-Йорку. Оперу підготував Гнат Палажій».
Того ж року співак приступив до керівництва відомим хором «Бандурист» заснованим дириґентом Юрієм Кириченком. Репетиції провадив щотижня, в понеділок о 8 годині вечора, в концертній залі «Крістофор-гавз». Перший концерт здійснив 21 жовтня 1932-го. А 18 грудня хор звеличив стрілецьку пісню, а з нею її тихого, невсипущого творця, знаного не тільки в музичних кругах, але також широкому загалові в краю і в Америці Михайла Гайворонського. Газета «Свобода» від 21 жовтня 1932 року повідомляла: «Колектив одержав від композитора нові музичні композиції, які ширший загал матиме нагоду почути вперше. Хор має 40 членів. Управа хору наміряє це число подвоїти та зробити з нього хор, гідний Нью-Йоркської метрополії. Дириґентом хору є відомий співак Гнат Палажій. Маємо надію, що під кермою нового, енергійного і вправного дириґента ця праця не тільки не перерветься, але на найближчому концерті додасть до піднесення свого старого й виробленого імені».
У грудні 1934-го Гнат здійснив із хором серію Різдвяних концертів, улаштованих під патронатом Нью-Йоркського університету, виконуючи псалми Д. Бортнянського, «Вулицю» Ф. Колесси й «Вечерниці» П. Ніщинського.
Помер Гнат Палажій 31 серпня 1951 року від інфаркту. Про це газета «Свобода» повідомляла: «З уваги на велику кількість нових артистичних сил, що прибувають із Европи, старша генерація українсько-американської громади мимохіть відвертає свою увагу від артистів, які діяли посеред неї, або для неї в часах до Другої світової війни. І вже мало хто може затямити людей, які останніми часами перестали виступати прилюдно на українських імпрезах, а тому, мабуть, згадка про смерть бл. п. Гната Палажія, управителя хору й учителя греко-католицької церкви Преч. Діви Марії при 13 вулиці в Нью-Йорку не викликала заінтересування серед теперішнього покоління».
Гнат Палажій був мистцем перехідного періоду становлення музичного життя української спільноти на берегах Америки. Він зійшов зі сцени саме тоді, коли стара генерація українських еміґрантів вже втрачала свої позиції, а нова ще тільки набирала обертів. І все ж, це був один із перших професійних музичних діячів музичного мистецтва, котрий віддав свій талант служінню українській культурі, музиці та пісні.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...