Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 21, 2018

Галина Андреадіс: її життя — немов весняна повінь

Автор:

|

Квітень 26, 2018

|

Рубрика:

Галина Андреадіс: її життя — немов весняна повінь

Обкладинка альбому Галини Андреадіс

«Вона — правдиве, чисте меццо-сопрано, з усіма найкращими рисами цього роду голосу: з повним округлим звуком середнього та низького регістрів, правильно опертому та з прегарною соковитою горою», — казав про голос Галини Андреадіс відомий український композитор Антін Рудницький. А проф. Онацький додавав, що її голос — надзвичайної краси, багатого тембру та непересічного об’єму й ідеальної лінії звучання в усіх регістрах, технічно та динамічно бездоганний.
Галина Андреадіс (дівоче прізвище — Минаєва) родом зі Запоріжжя, небо над яким вона побачила 1928 року. Якось у розмові з кореспонденткою журналу «Наше життя» Л. Бурою, співачка сказала: «Я ще була дитиною, коли ми виїжджали зі Запоріжжя. Але дуже добре пам’ятаю нашу хату, вулиці нашого міста, а над усе — Дніпро-Славуту. Хвилі цієї річки все перед очима, коли згадую Україну». Та не встигла дівчина вповні насолодитися красою рідного краю та надихатися вітром пахучих наддніпрянських степів, як Україну заполонили вороги. Після майже трьох років життя в окупації, батьки з трьома доньками подалися в далеку дорогу, що вела на Захід.
Можна собі уявити, як важко було батькам із трьома дітьми в цій вимушеній «мандрівці», що пролягла через Європу та закінчилася в Арґентині. А там, не встигши натішившись молодістю, Галина вийшла заміж за Миколу Андреадіса та народила сина, також Миколу. Співала йому колискові, але про те, щоб серйозно займатися співом, гадки не мала. Це сталося випадково. Молодша сестра Марія, котра почала вчитися в консерваторії Буенос-Айресу, намовила її перевірити голос. Та як же була здивована Галина, коли директор консерваторії, прослухавши виконану нею українську народну пісню, зарахував її на навчання. Вокального співу її вчила проф. Аманда Сетера, одна з найкращих педагогів Арґентини, котра серцем і душею перейнялася долею цієї молодої української жінки з такими яскравими даними для того, щоб стати відомою оперною співачкою. І справді, у Галини Андреадіс було все: краса, барвистий тембр, широкий діапазон, драматичний хист, темперамент, а на додачу до цього ще й неабиякий чар.
Чотири роки навчання пролетіли, як один день, настільки наповненими та продуктивними вони були. Саме тоді Євген Онацький у газеті «Свобода» писав, що «з якоїсь собі співачки виросла справжня зірка, перед котрою, якщо вона буде й далі так рости, стелиться блискуча кар’єра». Отже, перспективи були чималі, а добрий матеріал і сценічний талант — ще більшими.
Після закінчення консерваторії Галина у 1959-1962 рр. співала в театрах «Колон» (Буенос-Айрес) та «Арґентіно» (Ла-Плата), беручи участь в операх «Валькірія», «Мавра», «Кавалерія Рустікана», «Трубадур», «Ріґолетто», «Сон літньої ночі», «Джоконда» під керівництвом відомих світові дириґентів Ф. Калюзіо, Р. Кінскі, К. Мальоєра й інших. Її часто запрошували співати на радіо та залучали до участі в концертах для української громади Буенос-Айресу. А в цей час Бог благословив її ще й сином Олесем.
1962-го до столиці Арґентини приїхав Большой театр із Москви. Сталося так, що в них захворіла солістка меццо-сопрано й адміністрація театру звернулася до Галини з проханням узяти участь у постановці опери «Хованщина» М. Мусоргського. І вона радо відгукнулася на це прохання. Бо й самій було приємно виступати разом із відомими співаками-українцями Євгеном Нестеренко, Владиславом П’явко й Іриною Архиповою, мати котрої була українкою.
Не можна було нарікати на долю, але треба було йти до більшого (такий обов’язок таланту), а так могло статися лише в краще розвинутій країні. Восени 1963-го у повному складі родина Андреадісів виїхала до США й оселилася в Нью-Йорку. А вже 21 грудня того року Галина виступила з самостійним концертом у великій залі «Карнеґі-гол», за місяць — у «Лінкольн-сентрі», згодом — у Детройті, 14 березня 1964-го — в Чикаґо в концерті «Чикаґо в поклоні Шевченкові», 11 квітня 1964-го — там же зі самостійним концертом, на початку травня — у «Френклін-аудиторії» Філадельфії. «І ось вона з’явилася перед нами на сцені, — розповідала Л. Бура на сторінках філадельфійського журналу «Наше життя» за травень 1964-го. — Струнка постать у короні своїх довгих кіс, що вміло й легко прийняла належне їй привітання. А публіка завмерла, слухаючи того голосу». Програма вже тоді була досить вражаючою — «Відкрилася душа» Ш. Сен-Санса, «З’явися, царю безодні» Дж. Верді, арія Татарки з опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, пісня Одарки з «Купало» А. Вахнянина, «Колискова» М. Регера, «Смерть і дівчина» Ф. Шуберта, «Пісня про Божу Матір» А. Рудницького. Останню з них, як писала журналістка, було виконано так чутливо, що «її можна було не тільки почути, але й побачити». Це вже був голос високопрофесійної співачки, котра незабаром стала однією з найкращих українських концертних співачок обох Америк.

Галина Андреадіс виконує пісню «Любіть Україну» на концерті в парку Ейзенгавера в Нью-Йорку. 1978 р.

24 травня того року Галина виступила в Торонто. Про це в газеті «Новий шлях» повідомлялося: «Пригадуємо нашому громадянству Торонто й околиць, що в неділю 24 травня виступить зі своїм концертом в аудиторії УНО при вул. Каледж 297, відома наша співачка з Арґентини Галина Андреадіс».
Цей концерт у Торонто пройшов на славу вдало. Слухачі насолоджувалися її високохудожнім виконанням творів «Лісовий цар», «Смерть і дівчина» Ф. Шуберта, «Спи, дитино моя» С. Людкевича, «Гопак» М. Мусоргського, арій із опер Дж. Верді, Ж. Бізе, романсів М. Лисенка й пісень А. Гнатишина. Даючи коротку характеристику голосових і сценічних даних співачки, Іван Ковалів — професійний музичний критик і директор Музичного інституту в Торонто — у газеті «Новий шлях» від 4 липня 1964-го писав: «У другій частині концерту ми мали змогу прослухати ряд творів українських композиторів, виконаних зразково і з добре контрольованою снагою. Особливо пісні В. Барвінського можна назвати незрівняними, коли мова про індивідуальний підхід співачки до їх інтерпретації».
Це були роки значного зростання співачки, що вселяло надію на майбутнє. Мабуть, таке почуття й надало їй упевненості в тому, що забажала знайти себе в Європі, і зокрема в «Ла-Скала». Відомо, що такі спроби були, але справа не була реалізована. В жодних операх в Європі вона не виступала, а повідомлення в українській пресі про її виступи в операх «Кармен» і «Аїді» не є правдивими.
Навесні 1969-го Антін Рудницький почав підготовку до постановки своєї опери «Анна Ярославна» на лібрето Леоніда Полтави. Партію графині Монморансі він доручив Галині Андреадіс. Українська й американська преса одноголосно відзначали цю подію як грандіозне свято, а її виступ — дуже вдалим.
1971 року успішно пройшли гастролі співачки в Австралії, де вона виступала разом із Ганною Колесник. А 1972-го Галина випустила в світ відразу три платівки, які стали справжнім шедевром виконавського мистецтва. На них записано 24 різних за тематикою та характером твори, починаючи від українських народних пісень і закінчуючи дуетом Карася й Одарки зі «Запорожця за Дунаєм» Гулака-Артемовського, виконаним у парі з відомим італійцем Ніно Б’янкі.
Ще 1961 року в Нью-Йорку почав працювати оперний ансамбль під керівництвом Лева Рейнаровича й майже відразу після приїзду до США, Андреадіс стала постійним і найактивнішим його учасником, а з 1971-го — ще й керівником. Цей ансамбль за час свого існування провів не просто велику, а величезну роботу з пропаганди української опери на теренах Північної Америки.
Нагадаємо, що в складі цього ансамблю Галина Андреадіс виконувала партії Одарки («Запорожець за «Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Татарки, Терпелихи, Цвіркунки («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Ноктюрн» М. Лисенка), Одарки («Купало» А. Вахнянина), Матері («Катерина» М. Аркаса), Графині Монморансі («Анна Ярославна» А. Рудницького), Ольги («Ольга Київська» І. Білогруда), Стехи в «Назар Стодоля» К. Данькевича. Щодо концертного репертуару, то співачка залишила свій голос на шести платівках, прибуток від продажу яких передавала на допомогу пансіонатів для людей похилого віку та кафедри українознавства Гарвардського університету.
Кажучи про творчий здобуток співачки, варто визнати, що Галина Андреадіс була помітною постаттю в музичному світі української діаспори. Бог обдарував її красою й талантом та, на жаль, не наділив міцним здоров’ям. В останні роки життя вона довго й важко хворіла, а весь свій вільний час віддавала сім’ї та дому. Усе, чим їй ще хотілося займатися, — це декоративним садівництвом і колекціонуванням творів живопису. Микола Казанок-Андреадіс робив усе для того, щоб його дружина жила в достатку та спокої, який дозволялося порушувати лише синам Миколі й Олександру, невісткам Ірині та Ларисі, а також сестрам Марії й Раїсі. 28 грудня 2002-го назавжди припинило битися її зболене серце. Тлінні останки співачки поховали в Українському національному мавзолеї Cedar Hill Cemetery в Сатленді (штат Меріленд). Її життя, немов весняна повінь, що задзвеніла, засіяла, прошуміла, проспівала й так же несподівано обірвалася, залишивши після себе цвіт як надію багатого врожаю.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...