Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 12, 2018

Донецький обласний художній музей. Що в ньому було колись?

Автор:

|

Листопад 28, 2018

|

Рубрика:

Донецький обласний художній музей. Що в ньому було колись?

3 червня 1938 року було створено Донецьку область. Тоді ж заснували й Донецький обласний художній музей. Зародився він цілком випадково. Для його колекції не було тоді ні збирача чи мецената, як Богдана Ханенка, чия мистецька збірка стала основою для Музей мистецтв Української вільної академії наук, перетвореного згодом у Київський державний музей західного та східного мистецтва, чи Василя Тарновського, 750 експонатів якого дали можливість 1902-го заснувати Музей українських старожитностей в Чернігові, перетвореного 1925 року в Чернігівський державний історичний музей.
Донецький музей був створений несподівано. У соціалістичному Донбасі працювало чимало шахтарів —трудівників, котрі важкою працею встановлювали різні рекорди у 1930-х рр. Вони вірили у суспільну власність з метою кращого життя для всіх трудящих, змагалися виконати план першої п’ятирічки, щоб встановити світові рекорди вугільного видобутку. Звістка про так звану стахановщину розлетілася по всій Радянській Україні.
Щоб стати свідками досягнень ударників, на Донецькі шахти прибули багато художників. Моделями для них ставали донбаські гірники Донбасу. Наприкінці 1935-го в м. Донецьк пройшла звітна виставка творів різних мистців. В наступні роки виставлялися інші твори талановитих малярів, створених за вказівками та настановами соціалістичного реалізму. Зацікавлення ними наростало. Саме тоді й народилася ідея створити в Донецьку музей.
За підтримки визначних діячів культури цього міста, а також Києва та Харкова, й особливо Москви та Ленінграду, музей відкрили за згодою Ісака Бродського, художника, професора та директора Всеросійської академії мистецтв, котрий прославився створеними ним картинами про Леніна та гострими виступами проти антиреалістичної течії, зокрема, в Україні.
На початках діяльності музею, що налічував близько 500 експонатів, його популярність репрезентували твори як українських, так і російських художників. Переважно серед них були роботи того ж Бродського, Федора Богородського, Олександра Герасимова, Ігоря Грабара, Василя Бакшеєва, Бориса Йогансона, Петра Кончаловського, Івана Крамського, Архипа Куїнджі, Костянтина Маковського, Івана Шишкіна й інших. До тодішньої збірки музею потрапили картини лише двох найвідоміших українців — Федора Кричевського й Олексія Шовкуненка. До війни придбали ще творів радянських і зарубіжних мистців. У першій половині 1943 року ці твори розграбували німецькі окупанти.
У листопаді 1960 року відбулося відкриття відновленого музею. Його працівникам довелося збагачувати колекцію, яка на той час не перевищувала попереднє число. На звернення музейників, вони отримали твори від Третьяковської галереї, Ермітажу й інших музеїв України. Музейні приміщення на бульварі Пушкіна в Донецьку поповнювалися новими надходженнями. Збирацька робота не була даремною.
За десять наступних років праці музей придбав оригінальні твори знову ж таки російських живописців Федора Васильєва, Миколи Касаткіна, Миколи Кошелєва, Бориса Кустодієва, Аркадія Рилова, Костянтина Юона й інших другорядних малярів. Відділ західноєвропейського мистецтва в музеї збагатили картини старих майстрів із збірки Державного музею образотворчих мистецтв ім. Пушкіна, який відіслав туди твори маловідомих малярів.
У залах Донецького музею почали організувати персональні виставки. У липні 1971-го з успіхом пройшла виставка творів донецького скульптора Миколи Баранова, присвячена 60-літтю від його народження в містечку Дебальцеве та 40-річчю творчої діяльності. Того ж року, між іншими, музей організував виставку творів Григорія Пришедька. Цікавими кольоровими рішеннями вирізнялися його «Донецький степ», «Сонячний Донбас», «Шахта над Дінцем», «Річка Снов» і ряд інших.
Виставочна діяльність музею закінчилася груповою виставкою членів Спілки художників СРСР 1971 року, в якій було представлено більш, ніж 120 акварельних малюнків. А вже на початку 1972-го, В. Пугач, директор музею, палко вітав визначного художника-скульптора Миколу Томського з відкриттям його персональної виставки.
Наступну виставку відкрили у другій половині року, на якій показали 160 аркушів Амінадава Каневського, члена Академії мистецтв СРСР, котрий із 1920-х до 1970-х активно співпрацював зі сатиричним журналом «Крокодил».
У січні-лютому 1973 року обласний художній музей у Донецьку гостинно вітав шанувальників мистецтва. В його залах розмістили близько 200 творів живопису, скульптури, графіки мистців різних поколінь із багатьох республік СРСР. Тематично різні твори на виставці показали естонські, литовські, латвійські мистці, а також представники Киргизії, Казахстану, Вірменії, Грузії, Азербайджану, але в центрі експозиції було мистецтво «трьох братніх народів» — Росії, Білорусі й України.
За словами Г. Михальського, котрий написав звіт про цю подію дізнаємося, що «виставка була яскравим свідченням того, як розквітло життя народів соціалістичної держави, як розквітло радянське багатонаціональне мистецтво».
Водночас музей продовжував збирацьку працю. Закупили твори з приватних колекцій Москви та Ленінграду, які зайняли гідне місце у просторих залах. Відділ російського мистецтва збагатився майже тридцятьма портретними полотнами XVIII ст. і видатних його майстрів ХІХ-ХХ ст. Серед них були картини Ореста Кіпренського, Лева Лагоріо, Миколи Лаверецького, Василя Полєнова, Олександра Кисельова, Євгена Лансере, Іллі Машкова, Станіслава Жуковського й інших. Гордістю музею стали шедеври «Лазуровий грот», «Морський пейзаж» і «Коктебейль» Івана Айвазовського.
Мистецтвознавці назвали цей період «золотим», бо до фондів музею надходили нові й нові твори, передані задарма. Туди кілька своїх скульптурних робіт передали донецькі майстри Василь Полоник і Микола Ясиненко. Велику гордість музей відчув тоді, коли Київський музей російського мистецтва віддав поважну кількість різних творів, які до окупації міста, що горіло у вогні, встиг вивезти працівник музею і чимало з них передав на тимчасове зберігання до Києва.
Тож, 1975 року нарешті повернулися на своє попереднє місце «Чарка меду» К. Маковського, «Вакханалія» польського живописця Вільгельма Котарбінського, «Дівчинка на дивані» Павла Коріна й інші. Одне з найпочесніших місць в експозиції музею отримала скульптурна робота Івана Шадра «Портрет Леоніда Борисовича Красіна», видатного діяча більшовицької партії та совєтського дипломата.
Крім картин російських художників В. Серова, В. Васнєцова, П. Кузнєцова, С. Соріна, О. Саврасова, О. Кіпренського, К. Коровіна гідне місце в музеї отримали картини відомих українських художників Миколи Пимоненка, Миколи Бурачека, Сергія Васильківського, Сергія Світославського, Івана Драпаченка, Костянтина Крижицького, Івана Труша й інших.
Було б несправедливо не згадати й про окремий відділ, що мав назву «Ленініана». Він був присвячений «вождеві трудящих усього світу», як його величали в ті часи у Радянській Україні. Цю постать зобразили в скульптурі Олександр Кисельов, Олександр Лопухов, Ісак Тартаковський, Віктор Мухін, Михайло Жуков, Микола Родін, Олександр Ворона, Яків Райзін, Микола Тихонов та Іван Зноба.
У 1960-х і 1970-х рр. художниця Поліна Шакало інтенсивно працювала у різних техніках. Вона намалювала чимале число акварельних рисунків під назвою «Билини Донбасу» та живописних полотен на тему сучасного Донбасу з його пейзажами, проникливими жанровими сценками та натюрмортами. Такі її твори, як «Листя летить», «Мій край», «Лідієвка», «Згадки з дитинства», «Відпочинок», «Спогади», «Біля млина» та багато інших, експонували в музеї 1975-го. Деякі її малюнки збагатили збірку музею.
Трудовий Донбас із його буднями був головною тематикою донецького художника Григорія Тишкевича, в експозиції було представлено понад 200 його творів. Ліричність художника була найбільш відчутною в його пейзажах «Азовсталь» живе», «Висока напруга», «Вулиця Донецька на БАМ» і серія «Розбуджена тайга». Неабияку увагу глядачів привертали його портрети «Ветеран», «Старий шахтар», «Електрозварниця Валя» та «Прохідник». Твори Тишкевича також потрапили до фондів музею в Донецьку, як і живописця Георгія Отченашка, родом із Макіївки, персональна виставка котрого складалася з 160 творів, а пройшла в січні 1978 року. В червні-липні того ж року в музеї відбулася знаменита виставка «Сучасне мистецтво Італії» — в рамках культурного обміну між СРСР та Італією.
Петриківський розпис, фарфор і фаянс Баранівського заводу, гутне скло Київського та Львівського заводів, гуцульське різьбярство в дереві, опішнянська і косівська кераміки, полтавські та львівські килими репрезентували відділ декоративно-прикладного мистецтва. Донецька збірка налічувала майже 10 тис. експонатів, між якими зберігалися твори знаменитих майстрів Італії, Франції, Нідерландів, Польщі, Угорщини, Австрії й інших держав.
У залах музею зберігалася історія не лише Донецька, а й України. Зберігалася з його музейними скарбами до 2014 року, доки місто не потрапило до рук окупантів, набагато жорстокіших за попередніх. Тепер доля музею — під знаком питання.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Loading...