Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 29, 2017

До 90-ліття від дня народження та 40-ліття дня смерті Василя Курилика

Автор:

|

Квітень 13, 2017

|

Рубрика:

До 90-ліття від дня народження та 40-ліття дня смерті Василя Курилика

Про те, що українці загосподарювали Канаду — широко відомо. Зараз дехто дивується, що в лавах канадської влади і дипломатії порівняно багато українців. Те, що канадці прихильні і допомагають Україні — природно. Канадські українці щасливі, що вони живуть у миролюбній країні, в якій кожна людина почувається вільно і навіть на гадку не спадає когось поневолювати. Поряд з економічно-господарською помітний вклад українці в Канаді роблять і в культурно-освітню галузь. Типовим представником канадсько-українського мистецтва є маляр Василь Курилик. Визначний вчений Богдан Стебельський писав: «Для українського мистецтва Василь Курилик важливий тим, що він показав українську людину в Канаді, ту, яка творила цю Канаду й залишилася в ній жити, продовжувати себе в ній… Без Курилика не можна говорити про українців у Канаді, як не можна без нього говорити про канадське образотворче мистецтво взагалі».
Наш ювілят — виняткова постать у світі мистецтва. Він народився 3 березня 1927 року в сім’ї українського фармера у Відфорді (провінція Альберта). Його родове коріння виводиться з Буковини. Ще 1896-го його дід і бабуся виїхали з Борівців у пошуках кращої долі за океан. Його батьки тут стали фермерами і надіялися, що син піде їхніми слідами. Але тонка вразлива душа Василя прагнула іншого. Саме тому стосунки з батьком стали напруженими, і в 15 років Василь подався у самостійне життя без допомоги, сам собі став торувати долю. Чув душею і був упевнений, що мистецька творчість — це його життєве покликання.
Молоді роки Василя промайнули у Манітобі. Закінчивши Манітобську школу й Університет у Вінніпезі, вирішив вступити на студії малярства до Онтарійського коледжу, а звідси перейшов на навчання до Мистецького інституту ім. Альєнде в Мексиці.
Щоб платити за навчання Василеві доводилося важко працювати лісорубом у провінціях Онтаріо і Квебек, і жити вкрай бідно. Працював і вчився, здобував омріяні знання і на фарби йому не завжди вистачало грошей. Незважаючи на труднощі, парубку вдалося успішно завершити мистецькі студії в Лондоні (Велика Британія), де навчався у 1952-1959 рр. Це були найтрагічніші часи в житті молодого мистця. З невідомих причин Василь раптом важко захворів на очі і його недуга загрожувала повною сліпотою. Хоча раніше Курилик був атеїстом, жахливе нещастя у житті спонукало юнака звернутися за допомогою до Бога. У цій великій розпачі Василь ревно молився і за Божою поміччю трапилося диво, зір повернувся. З того часу Василь став глибоко віруючим християнином і майже всю свою творчість присвятив релігійним мотивам.
Досить пригадати картину «Господи, коли б я міг бачити!» — твір без сумніву трагічний. Тільки недуга очей Василя минула, він вирішив поїхати до Святої Землі, де ходив Христос, усі ці місця в покорі і святості пройшов пішки. Ці місця до такої міри зворушували і скріплювали у нього набожність, яка дивовижним способом його оздоровлювала і приносила полегшення. Під час свого паломництва Василь побував у Віфлеємі, Назареті, Єрусалимі, Єрихоні, на Ґенесаретському озері, малював краєвиди, архітектурні пам’ятки і тамтешніх людей, загалом 160 картин. Він казав, ця земля є свідком чудес і навчань Ісуса Христа, зрошена Його Пречистою Кров’ю і це місце для кожної людини є святим.
Оновлений духом і скріплений вірою Курилик дякував своїми образами і молитвами Богові за отримані ласки. 1960 року в галереї Айзека в Торонто на 832 Йонґ-стрит відбулася перша виставка мистця. На ній були презентовані нічні сцени зі серії «Страстей Христових» й особливо унікальна у світовому мистецтві серія молитви в Гетсеманському саді. З того часу виставки проходили майже щороку.
Особлива цінність творів Курилика — в його тематиці творів, яка тісно переплітається з історичною долею нашого народу та з релігійною тематикою. Починаючи від Київської держави до найновіших часів. Варто згадати роботи «Пустельник у печері святої Лаври Київської», «Вибирають гетьмана», «Трагедія у Винниці».
Важко повірити, що за 15 років до чорнобильської трагедії і мистець, немов пророк, описав у своїх картинах застереження про атомний викид — полотно митця «Нуклеарна Мадонна». Невипадково цей образ після 1986 року набув іншої назви — «Чорнобильська Мати Божа».
Однак вершиною у творчості мистця є серія «Страсті Христові», ілюстрації до «Євангеліє». Як проповідник християнської моралі окрему серію мистець присвятив більше 20 картин Торонто. Крім цього, Курилик геніально проілюстрував «Лиса Микиту» Франка. Ведмідь у нього — московський «енкаведист», вовк-ненажера — московський імперіалізм тощо. Художник немов передбачив сучасне горе, яке терпить Україна вже три роки через дику аґресію путінської Росії.
Творчість Курилика — унікальне мистецьке явище. Це окрема постать і окрема епоха в світовому мистецтві. Українці мають право пишатися творчістю свого мистця, для якого Україна і Канада стали однією Батьківщиною. Історія Василя Курилика — це тріумфальна перемога над самітністю, боязливістю та недугою. Життя мистця було наповнене пошуками правди.
Все своє життя Василь Курилик мріяв побувати на Батьківщині своїх предків. І 1970 року така можливість з’явилася. Галерея Миколи Колянківського в Ніагара-Фоллс організувала групу українських митців із Канади і США, яка мала відвідати Україну для ознайомлення з її мистецтвом і зустрітися там із художниками. Група з Канади мала змогу побувати в столиці України, а також у Львові, Харкові, Одесі, Запоріжжі та Полтаві. Поклонилися могилі великого українського поета Тараса Шевченка в Каневі, де серед картин Курилик намалював «Дух Шевченка витає над Канадою». Та найважливішим для Курилика був дозвіл відвідати село Борівці, звідки виводиться його рід. Художник добирався туди зі Львова на таксі, щоб побути буквально всього кілька годин, обіймав землю своїх предків із такою любов’ю, як син обіймає матір після довгої розлуки. Після повернення до Канади художник знову домагався дозволу поїхати на прабатьківщину й отримав його у вересні 1977-го. Він був уже хворий, але все ж поїхав і там створив майже 100 рисунків. Недуга прогресувала, повернувшись до Канади, закінчував свої ескізи вже у шпиталі, працюючи майже до останнього дня.
Цікаво, що Василь 3 листопада народився і 3 листопада 1977 року помер, проживши лише 50 років. У його спадку є більше 10 тис. картин, малюнків та ескізів. Чимало з творчого доробку майстра розійшлося по світу, чимало є в приватних колекціях канадців, в Ніагара-Фоллс, де діє музей Василя Курилика, створений Миколою Колянківським. А також постійна виставка «Український піонер». Про нього написано майже 4 тис. робіт. Канада гідно оцінила визначні досягнення свого сина, нагородивши його орденом.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...