Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 24, 2020

До 85-річчя концертного туру Соломії Крушельницької містами США та Канади

Автор:

|

Квітень 25, 2013

|

Рубрика:

До 85-річчя концертного туру Соломії Крушельницької містами США та Канади

Про те, що Соломія Крушельницька збирається до США та Канади, громадськості цих країн стало відомо наприкінці 1927-го. До цієї поїздки співачка готувалася особливо ретельно та продумано. Так, іще 21 листопада того року в часописі «Свобода» було опубліковано статтю «Сальомея Крушельницька і Любка Колесса поширюють широко та далеко славу українського імені», де в дещо романтичному стилі йшлося про заслуги цих двох українських славетних мисткинь. А вже 27 грудня в тому ж часописі в оголошенні під заголовком «Сальомея Крушельницька приїжджає в Америку на концерти» сповіщалося: «23 грудня 1927 року відома українська співачка Сальомея Крушельницька поробила вже зарядження зі своїм імпресаріо італійським композитором Ічіліо Садуном і виїжджає на американську концертову туру з Італії 10 січня 1928 року».

Про перший виступ співачки українській спільноті «Свобода» повідомила вже на третій день нового 1928 року в оголошенні, що концерт відбудеться в суботу 4 лютого в нью-йоркській залі «Мекка-аудиторіум» о 8.30 вечора.
Слід сказати, що Соломія обрала для своєї поїздки досить зручний час, коли широкі кола шанувальників музичного мистецтва вже дещо відпочили від великої кількості мистецьких імпрез у пору Різдвяних і новорічних свят, а українська спільнота ще й чекала на врочисте відзначення десятиліття від дня проголошення самостійності України, яке мало відбутися 22 січня в залі «Стівенсент-гай-скул».
І ось нарешті «Свобода» від 23 січня сповістила, що до Нью-Йорка прибула Соломія Крушельницька італійським кораблем «Рома», що приплив із Генуї. На пристані її зустріла група представників комітету Союзу українок Америки, які вручили співачці китицю квітів із синьо-жовтою стрічкою, після чого її було поселено в престижному «Ґрейт-Нордерн готелі».
Перший виступ Соломії Крушельницької, як і планувалося спочатку, відбувся в суботу 4 лютого 1928-го в концертній залі «Мекка-Аудиторіум». Вона розпочала його виконанням італійських арій Клавдіо Монтеверді, після яких прозвучали «Нобіє» Отторіно Респігі, запальна й емоційна іспанська «Хота» Мануеля де Фальї, «Пісня дударя» Ігнація Падеревського (польською), низка композицій французькою та німецькою мовами, романс «Блакитна, як небо, вода» (англійською) і десять українських пісень.
Як зазначалося в невеличкій рецензії поета й публіциста Василя Бобріва, опублікованій у часописі «Свобода» від 8 лютого, концерт розпочався без попереджувальних дзвінків, а просто піднялася завіса й перед глядачами постала екзотична картина з пальмами й театральною бутафорією, між якими з велично стояла співачка. Коли ж після фортепіанного вступу зі сцени полилися то лагідні, то притишені звуки пісні, присутні в залі затамували подих.
«Я не знаю минулого української артистки й ніколи її не чув, — писав автор рецензії, — але на концерт ішов із готовою думкою. Чому? Сам не знаю. Може, тому, що вже знав таких співаків, як Олександр Мишуга та Модест Менцінський. Вони – ті, що присвятили своє життя тільки співу».
Ще приємніше стало присутнім у залі, коли аудиторію заполонила степова могутня пісня, що, як писав рецензент, «не дає українцям забути, хто вони такі, і не дозволяє їм загубитися чи загинути».
А вже наступного дня в часописі «Америка» зазначалося, що присутні в залі слухали спів Соломії Крушельницької зі захопленням і ентузіазмом, а після закінчення концерту українська громада влаштувала в залі готелю, де зупинилася співачка, вечірку, на якій було 70 пар українців із Нью-Йорка й околиць.
З’явилася відповідна рецензія й у «Нью-Йорк Таймс», де сповіщалося, що Соломія Крушельницька – це співачка з могутнім і гнучким голосом, яка прославилася на оперних сценах Італії й Південної Америки та є добре відомою в багатьох країнах, навіть у тих, де вона ніколи не виступала.
А по закінченні концерту українці влаштували в готелі спільну вечірку, де виступили голова СУА Олена Лотоцька, редактор часопису «Свобода» Лука Мишуга, який привітав дорогу гостю словами: «Хай вам доля стелить лаври!», професор Осип Стеткевич із розповіддю про свою присутність на концерті співачки ще в її юні роки в Тернополі та популярний у Америці співак-баритон, народжений у Львові Михайло Зазуляк. Завершилася вечірка співом «Многая літа» й урочистим виконанням гімну «Ще не вмерла Україна», розпочатим співачкою й підтриманим усіма присутніми в залі.
Знайомлячись із Нью-Йорком, Соломія не оминула увагою української книгарні «Сурма», де розмовляла з її власником Мироном Сурмачем. Про це у своїй книзі спогадів «Історія моєї «Сурми» п. Сурмач писав: «Мав я до діла зі славною співачко Саломеєю Крушельницькою, яка в 1928 році гостювала в Америці й приходила до «Сурми». Я запитав: чи має вона якісь свої платівки? Але вона нічого не мала. Усе десь там, в Італії, то я зв’язався з компанією «Колумбія», щоби випустити кілька платівок цієї славної співачки. Агент Нодиф, жид із Наддніпрянщини, що знав добре українську мову, сказав мені прислати п. Крушельницьку до нього. Усе йшло дуже добре, але в тому випадку, коли я радив, які пісні вибрати, у справу вмішався брат Крушельницької й інший експерт, і вони вибрали для співачки невідповідний репертуар, щось на зразок Гуменюка із Жуковським, замість того, щоби вибрати класичні українські народні пісні в гарній обробці знаних композиторів. За місяць вийшли дві платівки, які дехто купував, бо то була відома співачка, але для моїх покупців це були пісні нецікаві».
Наступний виступ Соломії Крушельницької відбувся 9 лютого у Філадельфії в залі «Лу-Лу Темпле-гол». Тут її голос звучав так само впевнено й велично, як і в першому концерті в Нью-Йорку. «Публіка захоплена мистецьким виконанням і чудовим голосом п. Крушельницької, — сповіщалося в часописі «Америка» від 11 лютого 1928 року. — А вже найбільше була зачарована українськими піснями, коли співачка сіла за фортепіано, щоби самій собі заакомпанувати при співі народних пісень, і здавалося, що публіка була би сиділа до ранку, бо ніхто й ніколи так не співав українських народних пісень, як вона. Кожне її слово, кожен звук лилися просто до серця». Концерт у Філадельфії мав відбутися ще 28 січня, але його було скасовано у зв’язку зі сильною сніговою хуртовиною й транспортними проблемами.
Не відмовлялася співачка й від участі в гостинних концертах на запрошення відомих осіб чи американських родин. Так, уже наступного після виступу у Філадельфії дня вона співала на бенкеті на честь бельгійського амбасадора та княжни Де Лінь. Акомпанував співачці піаніст Віто Карневаллі. Цей її виступ так зачарував присутніх, що нью-йоркський часопис «Ди Варльд» захоплено зазначав, що американці повинні вчитися від тої чужинки, як треба співати американських пісень.
Згодом у пресі з’явились оголошення, що Соломія охоче візьме участь у Шевченківських концертах-вечорницях, які можна було би влаштовувати спільно з місцевими хорами. Перший із них відбувся 19 лютого в Йонкерсі (околиця Нью-Йорка) за співучастю хору імені М. Лисенка. У відгуку на цей виступ співачки присутній на концерті Михайло Гайворонський писав: «Запрошений Сполітакевичем, котрий організував концерт Крушельницької, я вибрався з Нью-Йорка до Йонкерса, щоби ще раз мати нагоду почути нашу славну артистку. Цей концерт улаштований в пам’ять 67-роковин смерті Т. Шевченка. Там я побачив багато знайомих із Нью-Йорка й околиці. Поміж них було й багато американців. Велика зала Філіпсбурга могла вмістити й значно більше, але сюди прийшли саме ті, які вміють шанувати свою пісню та все своє. Прийшли, щоби побачити таку велику гостю, якою є наша артистка Соломія Крушельницька.
Концерт був із двох відділів. У першому з них виступав український хор із Йонкерса, серед якого було багато молоді, що додало надії та принади, а це вказує на зацікавлення широкого нашого загалу хоровою справою. Такий хор є свідченням розуміння ваги справи з боку дириґента п. Фатюка. Це – уже третій із хорів, із яким, на мою втіху, довелося мені зустрітися. Бачу, що є у нас кому з хорами працювати в Йонкерсі, Джерсі-сіті та Брукліні.
Друга частина концерту — неначе довершення великої святині — це виступ нашої світової слави співачки Сальомеї Крушельницької. Якби зібрати голоси найбільших музичних критиків про її спів, що перед нею схиляли голови, то вийшла би велика книга про її голос і незрівняний рівень культури. Усі на всі лади хвалили красу її голосу, яким можна любуватися, але це неможливо висловити словами».
«Без кінця слухалось би її співу, — писав М. Гайворонський, — бо душі так мило, серцю так легко, а думкам так широко! Маємо скарбницю — нашу народню творчість — повну найкращого змісту, черпаймо із неї усі, бо багатство не буде вичерпане ніколи. Народ, так кажуть чужі, що має такий скарб, дав неоціненний вклад у вселюдські духовні надбання. Як діти, слухали ми пісень нашої співачки та любувалися, немов найсолодшим голосом рідної матері. Очевидно, що тільки Велич може так діяти на слухачів і тільки Геніальність може бути такою приступною усім, без різниці віку, освіти, культури, таланту, вдачі та особистого смаку».
(Далі буде)

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply