Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 21, 2018

До 80-річчя від дня народження Мирослава Скорика

Автор:

|

Вересень 13, 2018

|

Рубрика:

До 80-річчя від дня народження Мирослава Скорика

Цього року виповнюється 80 років від дня народження Мирослава Скорика. Він народився 13 липня 1938-го у Львові. Його родина була тісно пов’язана з українськими мистецькими, науковими, суспільно-політичними колами Галичини, зокрема мати композитора, Марія Скорик (Охримович) була родичкою таких видатних митців, як відома співачка Соломія Крушельницька, фольклорист Володимир Охримович і художниця Ярослава Музика. Дідусь Володимир Охримович був відомим українським фольклористом, громадським і політичним діячем. Бабуся Олена Крушельницька-Охримович була рідною сестрою Соломії Крушельницької. Батько також навчався у Віденському університеті на філософському факультеті.
Перше знайомство з музикою Мирослав отримав у сім’ї — батьки, не будучи професійними музикантами, музикували у родинному колі, батько грав на скрипці, мати — на фортепіано. До систематичних занять музикою Мирослава заохотила Крушельницька. За її порадою, він починає вчитися у Львівській музичній школі-десятирічці, що виникла з ініціативи Василя Барвінського при Львівській консерваторії. Разом із ним навчалися Тамара Назарко-Коноварт, Ліда Крих, Дарія Криворучко, в майбутньому відомий хормейстер Борис Кокотайло, Оксана Панасюк та інші.
Як тільки більшовики вторглися в Західну Україну 1939 року, сім’я Скориків, як і багато інших українських інтелігентних сімей, зазнали репресій. У роки війни старший брат Мирослава брав участь у Другій світовій війні в рядах дивізії «Галичина», по завершенні війни еміґрував до Австралії. 1947-го родину Скориків репресували та заслали до Анжеро-Судженська Кемеровської області. На засланні Мирослав продовжував музичну освіту. Після смерті Сталіна 1953 року репресії послабились. Мирославу дозволили повернутися до Львова. Батькові композитора вдалося одержати такий дозвіл через два роки, але без права проживання у Львові. Переїхавши до Львова, Скорик оселився в сестри батька Ярослави Біганської, котра допомогла йому вступити до консерваторії.
У 1955-1960 рр. юнак студіював у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка під орудою С. Людкевича. Студіював і грав у студентському оркестрі, а 1963-го організував вокально-інструментальний ансамбль «Веселі скрипки», для якого опрацьовував естрадні пісні. Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова І. Франка. По завершенні стажувався в аспірантурі при Московській консерваторії, завершивши навчання 1964 року з дисертаційним дослідженням на тему «Особливості ладу музики С. Прокоф’єва», отримав науковий ступінь кандидата мистецтвознавства.
1964-го маестро пише музику до стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» за повістю М. Коцюбинського, кінострічка стає відомою й автор музики також стає популярним. У 1963-1966 рр. він викладав композицію у Львівській консерваторії, а з 1966-го до кінця 1980-х рр. викладав композицію у Київській консерваторії. Одним із перших його випускників був Є. Станкович (1968), серед аспірантів — І. Карабиць та А. Гаврилець.
Тривалий час працював у США, з 1996-го — в Австралії. Наприкінці 1990-х повернувся до України. З 1999 року завідував кафедрою історії української музики в Національній музичній академії України. Водночас створив феноменальний твір за віршем Франка «Каменярі». Але найбільшу популярність у його доробку здобув «Карпатський концерт» для оркестру (1973), який із успіхом виконували в багатьох країнах Європи й Америки. Завдяки старанням композитора впродовж 1970-х — початку 1990-х рр. побачили світло сцени українські опери «На русалчин Великдень» Миколи Леонтовича, «Купало» Анатоля Вахнянина, «Роксолана» Дениса Січинського, «Юнацька симфонія» Миколи Лисенка, а також «Отче наш» Максима Березовського для камерного оркестру. Водночас продовжував писати музику для театру та кіно. З музики до фільму «Високий перевал» режисера В. Денисенка походить його знаменита «Мелодія», що стала своєрідною візитівкою нової української музики. Класичні та романтичні традиції й ідеали отримують в інструментальних концертах М. Скорика — Першому та Другому фортепіанному, Віолончельному — нове індивідуальне і розмаїте втілення. Нова грань творчості розкривається в такому старовинному, вперше відродженому автором у національному контексті жанрі, як партити. За один із цих творів — Концерт для віолончелі та симфонічного оркестру (1983) — композитор отримав почесну нагороду премію України ім. Т. Шевченка (1987). Того ж року очолив кафедру композиції у консерваторії та Львівську організацію Спілки композиторів України. Вдруге він звертається до жанру балету, пише балет на тему «з родинної історії» «Соломія Крушельницька», що під назвою «Повернення Баттерфляй» був поставлений на сцені Львівського театру опери та балету ім. С. Крушельницької.
Паралельно провадить клас композиції і в Національній музичній академії України ім. Чайковського в Києві. 1999 року був обраний членом-кореспондентом Академії мистецтв України. З 2006-го — голова Спілки композиторів України. У творах композитора останніх років виразно помітна нова тенденція — до зрілої виваженості, прагнення досягнути гармонії у всіх складових художньої цілості. Зовсім несподівані грані мистецького світогляду розкриваються в єдиній наразі опері композитора «Мойсей» за поемою Івана Франка, кантаті на вірші Т. Шевченка «Гамалія», духовному концерті-реквіємі. Своїми творами маестро додає емоційного вогню, образного блиску, чарівної мелодійності, що просто дух захоплює. Композитора заслужено називають музичним паспортом України. Його творчі зусилля — це ореол незламності українського духа, «великої ціни Божі дари». Твори композитора — це «мистецькі бенкети», їх люблять і свої, і чужинці. За це Україну називають «раєм духовної музики». А творчість Мирослава Скорика — це пропаганда України у світі.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...