Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 23, 2017

До 60-річчя від дня народження Квітки Цісик

Автор:

|

Квітень 11, 2013

|

Рубрика:

До 60-річчя від дня народження Квітки Цісик

Слава українських пісень на світовій арені музичної культури – беззаперечна. Тож на невмирущу пам’ять заслужили ті люди, які їх творили, аранжували й виконували. Серед естрадних виконавців українських пісень на американських берегах ось уже понад 30 літ яскравою зіркою сіяє постать улюбленої всіма Квітки Цісик.

Цьогоріч їй би виповнилося тільки 60 літ, а її вже немає серед нас довгих 15 років. Тепер про неї знає весь світ. В Інтернеті можна легко знайти й послухати записані нею пісні та відшукати деякі світлини різних періодів життя співачки. І все ж таки нам цього недосить. Ми захоплюємося кришталевою чистотою її голосу, його тембровою привабливістю, виразною інтонаційною яскравістю виконаних пісень, їхньою сучасною трактовкою, свіжістю ритмів і надзвичайністю музичного аранжування й оркестрового супроводу, але так і не маємо про співачку жодного солідного видання, де би розповідалося про її життя й творчість.
Автор цих рядків працює над дослідженням музичного осягу української діаспори на заокеанських берегах і пропонує читачам тижневика «Міст» кілька світлин співачки з короткими рядками коментарів до них.
Квітка Цісик народилася 4 квітня 1953 року в нью-йоркському районі Квінсі, у родині Володимира Цісика, скрипаля та педагога, професора Українського музичного інституту в Америці, й Іванни зі славного роду Левів. Вона була другою дитиною в родині. Старшою за Квітку була сестра Марія, народжена 18 серпня 1945 року в таборі для переміщених осіб у околиці німецького міста Байройта.
У п’ятирічному віці Квітка взяла до рук скрипку, перші уроки гри на якій дав їй батько. На цьому фото їй – три роки. Звуків музики вона вже була наслухана досхочу. Мало того, у неї ще й виявився неабиякий голос. Коли їй було ще чотири роки, вона вперше виступила перед публікою на одному з імпровізованих концертів, де виконала пісню «Мамалига». Дебют виявився вдалим. Та ще успішнішим був інший, коли дев’ятирічній Квітці доручили виконання партії Лисички в опері «Коза Дереза» М. Лисенка, режисером-постановником якої була відома українська драматична актриса Олімпія Добровольська. Музичну частину готував батько Володимир. 14 лютого 1965 року молоденька співачка виступила в опері «Чарівний перстень» Івана Недільського (лібрето К. Перелісної), а в січні 1968-го – виконала партію Снігуроньки в опері «Голуба хустина» того ж композитора з лібрето А. Шияна (режисер Лідія Крушельницька, хореографія Роми Прийми-Богачевської). Але й це ще не все. Проявам її діяльності не було кінця і краю.
Переглядаючи числа журналу «Екран» за січень-квітень 1968 року, я знайшов кілька фото, що свідчать про ще одне захоплення юної Квітки Цісик. Виявляється, вона була ученицею знаменитої на всю Америку балетної школи Роми Прийми-Богачевської. Мабуть, однією з найздібніших, якщо відома балерина вибрала її на виконання головної партії в балеті «Попелюшка», музику до якого написав Ігор Соневицький. На той час їй сповнилося 13 літ. Про це в журналі «Вісті» за березень 1967-го йшлося: «26 лютого 1967 року відбулася в Нью-Йорку прем’єра балету-казки «Попелюшка» у виконанні балетної школи Роми Прийми-Богачевської. Виступали учениці віком від 5 до 14 літ, разом до 60 осіб. Партію Попелюшки виконувала Квітка Цісик». До речі, то був перший балет, створений українськими мистцями поза межами України.
За десятилітнім досвідом гри на скрипці була й багаторазова участь у публічних концертах, у яких дівчинка виступала разом із батьком Володимиром і сестрою Марійкою. Невипадково ж у американських газетах про них писали, що «немає кінця талантам родини Цісиків».
І знову — перемога. У журналі «Наше життя» за лютий 1971 року зазначалося, що переможцями конкурсу «Молодий талант Америки» за 1970 рік стали сестри Цісик. Цей конкурс було засновано Союзом українок Америки з метою заохочення молоді до активної участі в житті української спільноти. Його переможцем мала бути одна особа, але того разу вийшло інакше. У журналі писалося, що, згідно з рішенням журі, переможців стало двоє. Пояснення було таким: «Марія і Квітка вийшли з одного музичного кореня, виростали в одній і тій же родинній атмосфері. І тому важко було нам вибрати між ними. Отже, молодими талантами 1970 року визнаємо Марію та Квітку Цісик!»
Того ж року Квітка закінчила Вищу музично-артистичну школу та вступила до коледжу в Бінггемтоні, призначеного для винятково талановитої молоді. Балет відпав. Залишилися спів і скрипка.
Спливали роки. Шукаючи себе в суспільному житті, Квітка Цісик стала високопрофесійним майстром рекламного бізнесу. Вона була гострою на вигадки, а найчастіше використовувала для цього дарований їй Богом талант співачки. Ніколи не забувала Квітка й маминих пісень, і згодом у неї виникло бажання випустити у світ свій музичний альбом. Цей задум було втілено в життя. Альбом побачив вийшов 1980 року під назвою «Квітка». Розповідаючи про нього, співачка скаже, що ця збірка пісень стала бажанням її українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля народу.
Після виходу у світ CD співачка разом із матір’ю відвідала Україну. Це сталося 1983 року. Вони побували у Львові, де, дивлячись на місто з висоти Високого замку, милувалися панорамою та красою старовинних вуличок. Відвідали вони й будинок музичного інституту у Львові, у якому колись вчився батько, і семінарію сестер-василіанок, де вчилася мати. А через п’ять років Квітка Цісик випустила свій другий альбом пісень із назвою «Два кольори».
Вона мріяла про нові здобутки. Голос іще звучав, дух іще рвався до дії, а лихо вже чатувало. Страшний фатум навис над жіночими долями родини Цісиків. 1994-го померла мати Іванна, 29 березня 1998 року — Квітка, 2003-го сестра Марія, усі – від раку грудей.
Дуже вже хотілося співачці, щоби її почули в Україні. І там її почули, щоправда, спочатку одиниці, згодом — тисячі, а після незалежності України — мільйони. І почувши її спів, українці раділи, втішалися та пишалися своєю землячкою, талант якої розквітнув на далеких заокеанських берегах.
Тепер в Україні про неї знає кожен. Ще 22 січня 2010 року на будинку, де жили її батьки, було встановлено таблицю пам’яті співачки. У Львові є вулиця Квітки Цісик. Львів’яни планують створити там ще й меморіальний сквер її імені, який матиме сцену, де би кожен охочий міг, особливо в ювілейні дні, виступити з гарним словом про неї та заспівати своїх пісень. Не забувають про родину Цісиків і в Коломиї та в рідному батьковому селі Лісках, де незабаром відбудеться черговий музичний фестиваль Квітки Цісик.
Свято бережуть пам’ять про неї й у рідному Нью-Йорку, там в Українському музеї є окрема кімната, де влаштовуються експозиції, їй присвячені. Особливо турбуються цим колишня тернополянка Світлана Махно та її доня Христина. Отже, вона – серед нас. Квітка з нами. А ми ще раз послухаємо її пісень і скажемо:
Ой, як багато там краси!
Ой, як багато там любові!
Пісні діждалися весни,
Бо корінь роду — в їх основі.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...