Новини для українців всього свту

Monday, Jan. 18, 2021

До 50-річчя творчої діяльності cпівачки Роксоляни Росляк

Автор:

|

Січень 30, 2014

|

Рубрика:

До 50-річчя творчої діяльності cпівачки Роксоляни Росляк

Тернопільщина — чи не найбагатший на музичні таланти край України. Особливо це стосується співаків. Згадаймо лишень про таких із них, як Соломія Крушельницька, Мирослав Скала-Старицький, Клим Чічка-Андрієнко, Іванна Синенька-Іваницька, Петро Болехівський, Йосип Гошуляк, Ярослав Щур, Тамара Дідик. Яскравою зіркою на музичному небокраї протягом тривалого часу сяяла й наша славетна землячка Роксоляна Росляк, яка цьогоріч відзначає 50-ліття своєї творчої діяльності.

Вона народилася 11 лютого 1940 року в Чорткові. Її батько Михайло Росляк мав у місті свою адвокатську контору, був членом товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар». У роки визвольних змагань як старшина Української галицької армії він брав участь у боях за незалежність України. Не менш активною була й мати Роксолани Олена, котра довгі роки очолювала в Чорткові Союз українок і була учасницею хору «Боян».
Так тривало до весни 1944-го. А з наближенням до Чорткова фронту зі Сходу, батьки, роздобувши простого селянського воза, посадили на нього доньок Марію, Роксоляну та сина Ярослава й вирушили в дорогу на Захід. Із Божою допомогою вони прибули до Інсбрука (Австрія), де батькові вдалося знайти роботу в комітеті допомоги українським біженцям, а в березні 1948 року Росляки всією родиною еміґрували до Канади й оселилася в Едмонтоні. Там Михайло Росляк працював у громадських і церковних установах, а мати — у крайовій управі Ліґи українських католицьких жінок і Об’єднанні українських педагогів. Її знали як пропагандиста дитячої літератури та фундатора й мецената Української енциклопедії.
Відомими людьми були батьки, та не менш знаними стали й їхні діти. Ярослав — суддя федерального суду Альберти, професор Альбертського університету, Марія — відома музична діячка, публіцист, педагог і диригент уславленого хору «Дніпро».
Ще навчаючись у школі, Роксоляна проявила неабияку активність у музичному житті Едмонтона й виступала на сцені соло, у дуеті та в дівочому квартеті. Так, на сторінках музичного журналу «Вісті» за 1958 рік зазначалося, що на концертах вона часто виконувала «Синю чічку» М. Гайворонського та «Чебрець» Сергія Яременка. Уже значно пізніше в інтерв’ю із журналісткою Талею Скочиляс співачка розповість, що її перший виступ на сцені відбувся, коли їй було 11 років.
Початкових навичок із вокального співу Роксоляна набула у відомого педагога Дометія Березенця, колишнього соліста Київської опери. Саме він виявив у неї досить перспективне ліричне сопрано та розвинений від природи музикальний слух. А невдовзі дівчину запросили в студію драматичного мистецтва, де вона взяла участь у постановці опери «Кармен» Дж. Бізе й оперети «Пісня Норвегії» Е. Ґріґа.
Восени 1959-го Роксолану було зараховано до Королівської консерваторії при Торонтському університеті, де вона навчалася в класі професора Едіт Бінні. Ця людина на довгі роки стала її добрим янголом-хоронителем. Саме Едіт домоглася, щоби 1964 року Роксоляну в числі шести молодих співаків було відібрано для поїздки в Європу для виступів на сценах театрів Женеви, Мюнхена, Лондона та Дюсельдорфа.
Цю поїздку було здійснено в листопаді-грудні 1965-го, після чого співачці запропонували підписати контракт із театром «Ковент Ґарден» у Стратфорді (Англія). Про це в статті для газети «Свобода» «Роксолана Росляк співає у Стратфорді» музичний критик Роман Осташевський писав: «Дирекція Шекспірівського фестивалю в Стратфорді заанґажувала українську співачку (сопрано) Роксоляну Росляк на виконання однієї з головних партій у опері «Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта. Опера «Фігаро» буде йти в цьогорічному літньому фестивалі в Стратфорді від 2 липня до 28 серпня 1965 року».
Це було несподіванкою й для неї самої. В інтерв’ю із Л. Бурою для журналу «Наше життя» за лютий 1966-го співачка казала: «Хоч я готувалася до якогось запрошення, проте й у найбільш сміливих мріях не припускала, що цим місцем стане «Ковент Ґарден».
Нагадаємо, що ще під час навчання в Торонто Роксолана виступала на канадських і американських сценах у постановках опер «Ріголетто» й «Фальфстаф» Дж. Верді, «Гондолери» Вільяма Гільберта й Артура Саллівана, а також брала участь у різних святкових імпрезах, улаштованих українською громадою Торонто.
Відразу ж по поверненні з Європи (1966) Роксоляна підписала контракт із Канадською оперною компанією в Торонто, де зайняла позицію провідної солістки. Першою була партія Маргарити з опери «Луїс Ріел» канадського композитора Ґаррі Соммерса, постановки якої відбулися в Торонто й Монреалі. «Великої сили музичний ефект, — зазначалося в часописі Globe & Mail, — було представлено Роксоляною Росляк у партії Маргарити».
Її часто можна було бачити й чути на різних імпрезах, що відбувалися в українській громаді. Про її участь у концерті з нагоди 75-ліття Верховного архієпископа Йосипа Сліпого, що відбувся в Торонто, у репрезентаційній залі «Мессей-гол», 10 грудня 1967 року, у газеті «Наша мета» писалося: «Наші оперні співаки — бас Йосип Гошуляк і сопрано Роксолана Росляк – своїм прекрасним виконанням і розкішними голосами спричинилися до особливо високого мистецького рівня концерту. На цьому концерті Йосип Гошуляк виконував «94-й псалом Давида» В. Барвінського, «Думу» М. Гайворонського та «Безмежнеє поле» М. Лисенка, а Роксоляна Росляк — «Плавай, плавай, лебедоньку» К. Стеценка, «Айстри» М. Лисенка й арію з опери «Русалка» Д. Дворжака».
Навесні 1977-го Роксолана стала переможцем музичного фестивалю в Гелфі (Онтаріо), а наступного року разом з Едмонтонським симфонічним оркестром здійснила концертний тур Канадою, від Галіфакса до Ванкувера, і містами США з виступами у відомих залах «Еліс Таллі-голл» і «Лінкольн Сентер» Нью-Йорка. Про виступ у останньому з них у газеті «Свобода» від 16 грудня 1978 року зазначалося: «Роксоляна Росляк, визначна українська оперна співачка з Торонто, виступить тут уперше з незалежним концертом, що відбудеться 19 грудня. До її концертного репертуару включено твори В.-А. Моцарта, К. Дебюссі, Г. Сомерса, П. Хіндеміта, К. Вебера та Д. Шостаковича».
На американських фірмах звукозапису вона наспівала кілька платівок. Для подальшої популяризації українських народних пісень у англомовному середовищі виконувала їх англійською в перекладах відомої поетеси Стефанії Гурко. Ці ж пісні було видано нею в друку. Особливо вдалим перекладом відзначалася народна пісна «Стоїть гора високая» за текстом Леоніда Глібова.
На початку 1980-х рр. у Канаді широко відзначалося 1000-ліття хрещення України. Старанно готувалися до цього й у Едмонтоні, де міський симфонічний оркестр і хор «Дніпро» взялися поставити оперу «Купало» Анатолія Вахнянина. Це відбулося 18 й 19 червня 1981 року. Головні партії виконували Роксоляна Росляк (Одарка), Ганна Колесник (Галя), Богдан Чаплинський (Степан), Леонід Скірко (Батько), Мирон Гошуляк (Посол), Корнеліус Оптоф (Паша) і Лері Бенсон (Селім). Хор підготувала Марія Дитиняк. Дириґував оперою Володимир Колесник.
Відзначаючи талант і високий рівень майстерності співачки, українська преса назвала її найкращою виконавицею Канади. Так воно й було. Повернувшись у Торонто, Роксоляна ще якийсь час брала активну участь у культурно-мистецькому життя української громади. Востаннє в Торонто її чули на концерті в часі «Дня української спадщини», що відбувся 21 серпня 1983 року на Онтаріо-плейс.
Її виступи перед українською спільнотою припинилися після висловлення невдоволення її манерою поведінки на сцені, позаяк поводилася легко та розкуто, особливо при виконанні українських сучасних пісень і творів композитора Богдана Весоловського. Декому це здавалося метушнею, бо нібито співак має стояти, як гора, коли співає про гору.
Покинувши виступи на оперній сцені, Роксоляна досить яскраво проявила себе на педагогічній ниві – як професор музичного факультету Торонтського університету. Кажуть, вона була досить вимогливою до своїх вихованців, але це пішло їм на користь. Таке вже в неї кредо: «Щоби бути на гребені слави й майстерності, музика має стати джерелом радості, наснаги та задоволення й необхідно максимум праці над своїм удосконаленням. І не просто праці, а важкої, виснажливої, повсякденної, іноді без сну й спочинку».
Багато писалося про високий виконавський рівень співачки, але все написане якось так і залишається незакінченим. Можливо, це й на краще, бо з’являється право на продовження. На жаль, п. Роксоляна й сьогодні уникає зустрічей з українськими письменниками. Отже, ми зачекаємо. Слово – за співачкою. Дай їй, Боже, здоров’я та й на довгі роки!

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply