Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 18, 2019

До 175-х роковин смерті Юрія Глоговського

Автор:

|

Жовтень 10, 2013

|

Рубрика:

До 175-х роковин смерті Юрія Глоговського

15 вересня 1838-го, на 61-му році життя, передчасно відійшов у вічність Юрій Глоговський. Був він архітектором, будівничим, рисувальником і дослідником українського народного одягу. Цікавився вбранням різних прошарків суспільства, соціальних груп: міщан, ремісників, а найбільше — селян. Він мав можливості подорожувати, часом навіть пішки відвідував найвіддаленіші куточки Галичини, у яких зробив сотні зарисовок одягу різних типажів. Його ідея була спрямована на зображення селян, сповнених почуття правильності власного вибору, що дарувало кожному з них життєву втіху. Кольорові рисунки Глоговського відзначаються великою любов’ю до простого народу, представників якого він звеличував та увічнював.

Хоч у робота над зображенням народних типів художник не був піонером, бо вела свою традицію від його попередників — Олександра Орловського (1777-1832) і польського художника, автора рисунків різних верств і народів у Російській імперії, а також французько-польського маляра Жана-П’єра Норбліна (1745-1830), але творчість самого Глоговського була найбільш плідною. Його колекція налічує понад 1,7 тис. акварельних робіт і рисунків пером.
Українській тематиці в нього присвячено більш ніж 350 сюжетів. Особливі вони тим, що наповнені гуманним ставленням художника до вільних духом селян, фізично сильних і гордих своєю щоденною працею, торговців і навіть жебраків. Серія ця, що збереглася неповністю, – дивовижно захоплює темпераментом і багатством усталених у ній прикладів тогочасного українського одягу: чоловічого, жіночого та дівочого. Рисунки циклу мають назви «Галицькі одяги», «Одяги воєводства Львівського» тощо, знизу на них указано місцевість, де виконано конкретний малюнок, і дату його створення.
Кількість малюнків, що є копіями з робіт Норбліна, творять окрему групу й мають історичне значення. Серія налічує понад сотню робіт.
Низка наступних творінь художника, базована на малярських колекціях, що зберігалися тоді в замках на Львівщині або й у інших музеях, творить іншу групу, яку можна назвати «портретною». Тут ми бачимо портрети Яна Щасного Гербурта (1567-1616), польського письменника та книговидавця, який мав у Добромилі власну друкарню; Миколи Потоцького (1712-1782), одного з найбагатших магнатів, власника маєтностей у Бучачі та навколо нього; Станіслава Жолкевського, Лукаша Опалінського, Костянтина Корнякта й Богдана Хмельницького.
Помітне місце у творчості Глоговського займають малюнки зі зображенням усіляких служак польського війська — стрільців, мушкетерів, офіцерів, піхотинців, артилеристів і кавалеристів, а також студентів-бурсаків із чоловічих духовних шкіл. Ще кілька акварельних копій Юрій зробив із літографій П. Норбліна та з кольорових малюнків Тимофія Калинського — художника, який, оселившись у маєтку в селі Андріївці, малював місцевих селян, козаків, запорожців, міщан української шляхти, козацьких старшин тощо. Його праці, датовані 1778-1782 рр., виконано дуже реалістично на високому професійному рівні.
Існують здогади, що Глоговський мав на меті за прикладом виданого у Франції 1817-го альбому Норбліна опублікувати свій зібраний матеріал, над яким почав працювати, після тридцятого року свого життя. Ще тоді він спорадично робив зарисовки, систематизував їх і відкладав у окремі папки. Серйозніше художник займався над створенням типажів в українському народному одязі на початку 20-х рр. ХІХ ст. Переважну кількість із них виконав із натури. Самі малюнки – різних розмірів, але всі є однаковими за величиною формату паперових аркушів (50х70 см).
Він любив малювати заможних жінок, селянок і сільських дівчат. На його малюнках бачимо чи не всіх їх, убраних у білі довгі, аж до п’ят, сорочки, вузькі й також довгі запаски-фартухи. Волосся в дівчат заплетене у дві коси, спущені по спині вниз. У коси зазвичай бачимо вплетені переважно рожеві короткі стрічки, що хвильками тримаються в повітрі, або й довгі, що закінчуються китичками. Як відомо, косу або коси, заплітали тільки дівчата. У заміжжі зачіски мінялися, залежно від звичаю, що змінював становище жінки в родині, або й від звичаєвого права, що побутувало в різних місцевостях.
Кожній акварельній праці художник давав відповідні назви, як-от: «Українська селянка в плахті і запасці», «Українська селянка у святковому одязі», «Українська шляхтанка в літньому одязі», «Українська заможна жінка в давньому одязі», «Українська міщанка 1700 р.» тощо.
Покривання волосся було майже обов’язковим. Відкрите або «світячи», волосся» вважалося неприпустимим, бо, за повір’ям, могло спричинити неврожай чи хворобу домашньої худоби. Малював Глоговський жінок із шапками-корабликами на головах, із двома ріжками спереду та двома ззаду, які, кажуть, виконували функцію оберігання від небезпеки. Кораблики носили жінки заможнішої верстви для відокремлення себе від нижчого класу, але ті «кокотки» вийшли з моди наприкінці XVIII ст.
У той час, коли художник працював над своїми малюнками, була жвавою торгівля, якою займалися українські купці з країнами Західної Європи, ввозилося сукно з Польщі, Силезії, Німеччини, навіть із Туреччини. Переважно торгувалося білими полотнами, що їх фарбували місцеві купці в Галичині, або й шовковими тканинами. Із такої матерії шили білі сорочки, зелені спідниці з фалдами та прорізами збоку, намітки на голови, кінці яких звисали на рамена або на плечі.
Акварелі епохи, у якій художник творив свої, віддзеркалюють матеріальну культуру галичан, зокрема їхній одяг. Багато малюнків маляр зробив 1834-го у Львові та навколишніх селах. На це вказують їх назви – «Львівська кухарка», «Львівська куп’ярка», «Львівська служниця», «Львівська квітникарка», «Львівська борошнярка», «Львівська міщанка в каптурі», «Жінка зі львівського передмістя», «Жінка з галицького передмістя», «Дівчина з галицького передмістя», «Наречена з львівського передмістя», «Наречена з околиць Львова», «Жінка з околиць Львова несе на базар сіно». Понад два десятки акварелей Глоговського виконано у Белзі, Бродах, Великих Мостах, Куликові, Олеську, Янові та ще деінде.
Окрему збірку малюнків маляра творять роботи з карпатського краю. Побував він у Стрию, Турці, Дрогобичі, Тисовці, Самборі, Добровлянах, Гошеві, Калуші, Болехові, Долині, навіть на Лемківщині — у Сяноку, Ліську, Кросні. У кожному населеному пункті замальовував як жіночі одяги, так і парубочі й чоловічі. Під ними підписував слова «бойко» або «гуцул». Бачимо на малюнках то поясне вбрання у чоловіків на Бойківщині, то полотняні домоткані штани, запхані в чоботи. Мандруючи землями Тернопільщини, Глоговський створив малюнки в Чорткові, Бучачі, Хоросткові, Бережанах, Заліщиках, Язлівцях, у селах Довгому, Прудовому, Золотому Потоці тощо. Такі роботи, як «Селянин з Поділля», «Заможний селянин із Поділля», «Парубок із Поділля», «Дівчина з Поділля» або «Селянин із Буковини», указують на те, що Глоговського зачарували й місцевості поза межами Галичини. Деякі свої акварелі він позначав такими назвами: «Шляхтич із Червоної Русі», «Одяг червоноруського шляхтича з 17 ст.», «Панна із Червоної Русі 17 ст.», «Український козак», «Козацький гетьман», «Козацький полковник», «Український шляхтич», «Чумак з України», «Дівчина з України». Що ж до останнього малюнка, то це – копія з роботи Жана Норбліна, але з притаманними Глоговському рисами. Постать зображено в профіль. Дівчина вдягнена у білу сорочку без будь-якої вишивки, синю корсетку й довгу червону спідницю, прикрашену жовтою тасьмою з декоративним орнаментом. Волосся заплетене у дві довгі коси, на кінцях котрих вплетено сині стрічки. Голова пов’язана білою хусткою, за якою бачимо застромлені червоні квітки у вигляді вінка. На ногах у дівчини – жовті чобітки.
Більшість малюнків Юрія Глоговського зроблено зі селян тільки у верхньому одязі, до якого сам художник виявив неабиякий інтерес. Його також цікавили кафтани, хустки, запаски, ґорсети, намітки, гуньок, довгополі свити, капоти, халати й навіть високі циліндричні обручі, які на головах носили дівчата й жінки. На деяких малюнках вирізняються специфічні локальні особливості матеріальної культури гуцулів, бойків, лемків, покутян, подолян, які по-іншому носили, наприклад, шапки з овечого хутра, кримські смушки із червоним чи синім вершком або полотняні штани.
Серед малюнків художника Юрія Глоговського, народженого в польській родині у Львові, є дуже цінні зразки маловідомих або й зовсім не відомих складових і деталей поодиноких костюмів і головних уборів українського народу. Його колекція досі зберігається в Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...